Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІВЧЕНКО Олександр Георгійович

ІВЧЕНКО Олександр Георгійович (23(10).11.1903—30.06.1968) — конструктор авіадвигунів. Д-р тех. н. (1962), акад. АН УРСР (1964). Герой Соц. Праці (1963). Н. в м. Великий Токмак (нині м. Токмак) у родині робітника. В 17 років почав трудову діяльність ливарником на з-ді с.-г. машин у рідному місті. Закінчив Харків. механіко-машинобудівний (нині політех.) ін-т за спеціальністю «двигуни внутрішнього згорання» (1935) і був направлений на роботу на Запоріз. моторобудівний з-д. 1938 призначений провідним конструктором. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 під час евакуації з-ду до Сибіру працював на керівних конструкторських посадах, продовжував роботу зі створення нових авіадвигунів. Керував розробкою й запровадженням у вир-во поршневих і газотурбінних авіадвигунів (АШ-82 ФН). Від 1945 — гол. конструктор дослідно-конструкторського бюро на Запоріз. моторобудівному з-ді, на базі якого 1959 створив і очолив самостійне дослідне підпр-во — Запоріз. машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес», з 1963 — його ген. конструктор.

Розробив серію поршневих двигунів для навч.-тренувальних літаків, літаків с.-г. авіації, пасажирських літаків місц. авіаліній та аеросаней, зокрема низку двигунів: AІ-10, AІ-12, AІ-14P, AІ-14РФ і модифікацію двигуна АШ-62ІP (зокрема, двигун AІ-14P встановлювався, напр., на літаках Як-12, Як-18, Ан-14 «Бджілка»; двигун АШ-62ІP — на нар.-госп. літаках Лі-2 і Ан-2). Авіадвигун газотурбінного зразка ТС-12Ф (1953) застосовувався для запуску осн. двигунів пасажирського літака Ту-114 і на транспортному літаку Ан-22.

І. розробив також перші вітчизн. вертолітні поршневі і газотурбінні двигуни: AІ-26ГР (1946), AІ-26ГРФ (1947—48), AІ-26В (1952). Двигун AІ-26В встановлювався на вертольотах Мі-1. Розроблені на поч. 1950-х рр. двигуни AІ-4Г, AІ-14В застосовувалися на легких вертольотах Ка-10, Ка-15, Ка-18.

Від серед. 1950-х рр. І. працював над створенням високонадійних та екон. турбогвинтових двигунів. Після держ. випробувань (1957) був запроваджений у серійне вир-во двигун AІ-20, який став «родоначальником» сім’ї турбогвинтових двигунів AІ-20К, AІ-20М, AІ-20Д, AІ-24, AІ-24Т, що встановлювалися на  пасажирські та військово-транспортні літаки: Іл-18, Ан-8, Ан-10, Ан-12, Ан-24, Ан-26, Ан-30, Ан-32 та гідролітаки Бе-12. В останні роки життя І. розробив турбореактивні двигуни AІ-25 та AІ-25ТЛ (1966) для літаків Як-40. Двигуни І. широко використовувалися не лише в літакобудуванні, а й в ін. галузях: у суднобудуванні — для суден на підводних крилах і повітряній подушці, в нафтодобувній (для буріння), в енергогенеруючій — для пересувних електростанцій тощо. На поч. 1990-х рр. авіадвигуни «школи Івченка» експлуатувалися зарубіжними авіакомпаніями.

Лауреат Держ. премії СРСР (1948), Ленінської премії (1960). Нагороджений багатьма орденами і медалями.

П. у м. Запоріжжя.

Література

Історія АН УРСР, кн. 1–2. К., 1967; Академія наук України. Персональний склад. К., 1993;

• Савин В.С. Авиация в Украине. Х., 1995.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: Л.В. Ковпак.; url: http://history.org.ua/?termin=Ivchenko_O; том: 3