Запоріжжя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запоріжжя
Zapori s.gif Zaporizza flag.PNG
Герб Запоріжжя Прапор Запоріжжя
Запорізька міська рада
Запорізька міська рада
Розташування міста Запоріжжя
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Запорізька область
Район/міськрада Запорізька міська рада
Код КОАТУУ 2310100000
Засноване 952
Статус міста з 16 червня 1806 року
Поділ міста 7 районів
Населення 765 869 (01.05.2014)[1]
Площа 240 км²
Густота населення 3191 осіб/км²
Поштові індекси 69000-499
Телефонний код +380-61(2)
Координати 47°50′16″ пн. ш. 35°08′18″ сх. д. / 47.83778° пн. ш. 35.13833° сх. д. / 47.83778; 35.13833Координати: 47°50′16″ пн. ш. 35°08′18″ сх. д. / 47.83778° пн. ш. 35.13833° сх. д. / 47.83778; 35.13833
Водойма Дніпро
Міста-побратими Фінляндія Лахті, Франція Бельфор,
Велика Британія Бірмінгем, Австрія Лінц,
Німеччина Обергаузен, КНР Ічан,
Німеччина Магдебург, Росія Новокузнецьк
День міста 14 жовтня
Відстань
Найближча залізнична станція Запоріжжя
До Києва
 - фізична 444 км
 - залізницею 633 км
 - автошляхами 544 км
Міська влада
Адреса 69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, 224-69-00
Веб-сторінка Запорізька міська рада
Міський голова Сін Олександр Чєнсанович

Запорі́жжя — місто в Україні, адміністративний центр Запорізької області, розташований на річці Дніпро. Місто, разом з навколишніми поселеннями, утворює Запорізьку агломерацію. Населення — 766 тис. осіб, площа міста 240 км²[2].

Розташування міста[ред.ред. код]

Фотографія Запоріжжя з космосу. Чітко розрізняється острів Хортиця.

Місто Запоріжжя є одним з найбільших адміністративних, індустріальних і культурних центрів півдня України. Воно розташоване на головній воднотранспортній магістралі — річці Дніпро, у місці її перетинання транспортно-комунікаційними коридорами, що з'єднують південь України з центром Росії, Донбас із Криворіжжям і Закарпаттям.

Відповідно до Зведеної схеми районного планування України Запоріжжя займає важливе місце в регіональній системі розселення і несе функції обласного, міжнародного і районного центрів, кожний з який має свою зону міжселищного обслуговування.

Так, у зоні впливу Запоріжжя як обласного центра на території 2690 тис. га розташовано 14 міст, 23 селища міського типу, значна кількість сіл і проживає понад 2 млн чоловік.

Очолювана Запоріжжям міжрайонна система розселення (приміська зона), вирізняється високим рівнем виробничо-господарського освоєння території, високою цінністю сільськогосподарських земель і природного середовища. Приміська зона охоплює Запорізький, Вільнянський, Оріхівський, Василівський і Кам'янсько-Дніпровський адміністративні райони Запорізької області, загальна площа яких становить 760 тис. га. Тут розташовано 5 міст, 6 селищ міського типу і близько 300 сільських населених пунктів. Загальна чисельність населення становить близько 315 тис. осіб.

Особливістю міста Запоріжжя є те, що в ньому зосереджено близько 65% продуктивних потужностей області і близько 43% населення області.

Назва[ред.ред. код]

До 1921 місто називалося Олександрівськ по імені Олександрівської фортеці, закладеної в 1770 р. Однозначної точки зору, на честь кого була названа фортеця немає. Називаються імена генерал-фельдмаршала Олександра Голіцина, князя Олександра Вяземського[3][4]. У 1921 р. місто було перейменовано в Запоріжжя - «що знаходиться за порогами». Назва нагадує, що до спорудження в 1932 р. греблі Дніпрогесу в місці, де ріка перетинає скелястий південний край Українського щита, закінчувались численні пороги, що перешкоджають судноплавству[5].

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Запоріжжя

За свідченням археологів, поселення на території сучасного Запоріжжя відомі з часів Середньостогівської культури (5 до — середина 4 тисячоліття до н. е.) — залишки давнього поселення були знайдені на північно-східному кутку острова Хортиці. Іншим відомим археологічним пам'ятником є вознесенський комплекс — кам'яна споруда, яку пов'язують з хозарами, булгарським ханом Аспарухом (VII ст.), Князем Святославом Ігоровичем (X ст.).

В часи Київської Русі на території сучасного міста існували переправи через Дніпро — це Крарійський та Кічкаський на півночі, перевіз і поселення Протолча на півдні острова Хортиця. У 1103 році в районі острова Хортиця отримали переломну перемогу над половцями руські князі Святополк Київський і Володимир.

У XV–XVII століттях місцевість міста входила до Запорожжя — краю вольностей запорозьких козаків. Першою і єдиною Січчю, розташованою безпосередньо в межах сучасного міста, була Хортицька. Вона була заснована в 1552 році шляхтичем Дмитром Вишневецьким (Байда) на острові Мала Хортиця, однак 1557 зруйнована турецько-татарським військом.

У 1734-75 роках територія Запоріжжя входила до Самарської паланки і правобережжя — до Кодацької паланки. 1770 року на місці сучасного Запоріжжя була закладена Олександрівська фортеця Дніпровської лінії, завершення її будівництва у 1775 році співпало зі знищенням останньої Запорозької січі — Підпільнянської, з ініціативи Потьомкіна.

Заснування міста[ред.ред. код]

Олександрівськ у XIX ст.
Карта Олександрівська, початок XX століття[6]

Формування сучасного міста пов'язане з Олександрівською фортецею, поблизу якої формуватися так званий «фурштат», де селилися будівельники-селяни, каторжники, обслуговуючий персонал фортеці, відставні солдати. Після остаточного захоплення Криму росіянами в 1783 році Дніпровська лінія втратила військове значення і була скасована, в результаті у 1800 році й Олександрівська фортеця втратила статус військового об'єкту.

У 1806 році поселення близько 2 тисяч чоловік отримало статус повітового міста за назвою Олександрівськ. На околицях міста існували поселення переселенців з Німеччини, які прибували на запрошення Єкатерини ІІ з 1787 року. Так, на північний захід від міста Олександрівськ раніше існувало село Вознесенка (сучасна територія м. Запоріжжя), а також низка німецьких менонітських колоній Хортицької волості (Кічкас (Ейнлаге), колонія Хортиця, Розенталь, Шенвізе тощо).

У 1873 році завдяки проведенню залізниці місто поступово перетворилося на важливий транспортний вузол, де вантажі перевантажувалися із залізниці на річковий транспорт, що слідував на Одесу. Потужний поштовх для подальшого розвитку промисловості дало місту спорудження у 1902 році залізниці, що поєднала місто з Криворізьким та Донецьким басейнами.

У 1905 році, Олександрівськ, як і багато інших міст Російської імперії, став центром робітничих страйків, які 11-14 грудня переросли у збройне повстання, придушене імперськими військовими. Того ж року в місті відзначився єврейськими погромами Союз Михаїла Архангела.

Роки українсько-радянської війни[ред.ред. код]

22 листопада 1917 рішенням більшості своїх голосів (147 проти 95) олександрівська рада прийняла рішення про інтеграцію в Українську Народну Республіку. Втім у січні 1918 місто було взято анархістами за підтримки російських червоногвадрійських загонів, на чолі «революційного комітету» в Олександрівську стали Маруся Никифорова і Нестор Махно[7]. Після укладання Берестейського миру 18 квітня 1918[8] року місто було відвойовано силами Запорізького корпусу Армії УНР за підтримки німецьких загонів, однак уже в грудні 1918 було остаточно втрачено під натиском більшовицьких сил.

Кічкаський міст, підірваний махновцями при відступу в січні 1920 року

Протягом наступних двох років місто стало ареною бойових дій між більшовиками, білогвардійцями та махновцями[9]. Вперше білогвардійським військам вдалося відвоювати місто у червні 1919 року, однак уже в жовтні вони були витіснені загонами Махна. Розрив Махна з більшовиками призвів до збройного протистояння між цими силами, і в січні 1920 року Олександрівськ був утретє захоплений більшовиками. 19 вересня 1920 року[8] містом заволоділи білогвардійські війська під командуванням Врангеля, проте вже в жовтні 1920 більшовики остаточно встановили в Олександрівську радянську владу.

Радянські часи[ред.ред. код]

Будівництво ДніпроГЕС, 1934 рік
Житлові будинки по вул. Леніна, фотографія 1936 року

23 березня 1921 року Олександрівська губернія стала називатися Запорізькою. Згодом перейменували і губернське місто Олександрівськ на Запоріжжя. Протягом довоєнних п'ятирічок місто стало великим індустріальним центром, чому сприяло відкриття у 1932 році ДніпроГЕСу — найпершої із дніпровських гідроелектростанцій. Разом з тим були збудовані такі підприємства як завод листових сталей («Запоріжсталь»), коксохімічний, алюмінієвий, феросплавів, завод інструментальних сталей (тепер «Дніпроспецсталь»).

В роки другої світової війни місто протягом двох років — з 4 жовтня 1941 по 14 жовтня 1943 знаходилось під владою німецьких окупантів, з 1 вересня 1942 — у формі Запорізького ґебіту. Входженню німецьких військ у місто передував підрив ДніпроГЕСу 18 серпня 1941 року, здійснений військами НКВС без оповіщення населення і військ, що переправлялися через річку[10]. Руйнівна хвиля води, що ринула через пробоїну в греблі призвела до багатотисячних жертв як з боку цивільного населення, так і червоноармійців, що переправлялися через Дніпро[11]. Подібну спробу підриву ДніпроГесу намагалися здійснити при відступі і німецькі війська, однак ця спроба була зірвана радянськими розвідниками.

Повоєнні роки відзначені подальшим ростом міста. У 1950-ті — 1960-ті роки були закладені житлові масиви Вознесенка, Космічний та Шевченківський, а в 1970-ті — Хортицький, Бородинський, Осипенковський та Південний. Було введено в експлуатацію Запорізький трансформаторний завод, заводи високовольтної апаратури, «Запоріжкабель» та «Перетворювач». В кінці 1980-х років населення міста досягло свого максимуму — близько 900 тис. чоловік, після чого почало зменшуватись.

Географія[ред.ред. код]

Площа міста Запоріжжя становить 33 099 га. Показник території на 1000 жителів — 39 га, що приблизно збігається з такими ж показниками по містах України (40 га) і міста такого ж рівня — Дніпропетровська (33 га)[12].

Більше 4 тис. га зайняті водними просторами (12,8%), порядку 8 тис. га займають промислові, комунально-складські об'єкти, спецтериторії, 17,6% міських земель використовується в сільському господарстві. Вільні міські землі, що становлять 1,6% від усієї території міста Запоріжжя, роздроблені і дисперсно розташовані в плані міста.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Запоріжжя
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2 −1 5 14 21 25 26 25 20 12 6 0 13
Середня температура, °C −4,2 −2,9 1,7 9,9 16,4 20,2 22,0 21,2 16,2 9,5 3,8 −1,8 9,4
Середній мінімум, °C −6 −5 −1 5 11 15 16 15 11 6 1 −3 5
Норма опадів, мм 49 39 36 38 46 60 48 40 32 27 43 52 510
Джерело: http://www.meteoprog.ua/ua/climate/Zaporizhzhia/

Клімат — атлантично-континентальний, з вираженими в літній період посушливими суховійними явищами, що проявляються в окремі роки з особливою інтенсивністю. Літо тепле, звичайно починається в перших числах травня і продовжується до початку жовтня, охоплюючи період біля п'яти місяців. Зима помірно м'яка, часто спостерігається відсутність стійкого сніжного покриву. У середньому, висота сніжного покриву становить 14 см, найбільша — 35 см.

Середня річна температура + 9,0 °C, середня температура в липні + 22,8 °C, а в січні — 4,9 °C.

Середня глибина промерзання ґрунту — 0,8 метрів, максимальна — близько 1,0 метра.

За умовами забезпеченості вологою територія міста відноситься до посушливої зони. Середньорічна кількість опадів становить 443 мм, а випаровування з поверхні суходолу — 480 мм, з водної поверхні — 850 мм. При цьому влітку часто спостерігаються зливи, що сильно розмивають поверхню ґрунту.

Відносна вологість повітря о 13 годині становить 60%, найменша — 40% — спостерігається в липні-серпні.

Переважними напрямками вітру в теплий період є північний і північно-східний, у холодний період — північно-східний і східний. Середня швидкість вітру становить 3,8 м/сек, посилюючись до 4,2 м/сек на окраїнах міста. Максимальна швидкість вітру, до 28 м/сек, спостерігається один раз на 15-20 років.

Щорічно, у середньому, місто вкрито туманом 45 днів на рік. Найбільше число туманів — 60 на рік.

Забудова[ред.ред. код]

Панорамний вид на завод «Запоріжсталь»
Палац Хортиця — 17-поверхові башти, будова 2011 року

Забудова міста представлена компактною відкритою структурою і розташована на обох берегах р. Дніпро. Лівобережна частина — лінійна і дуже неоднорідна по функціональному зонуванню. Селітебні території, що розчленовуються транспортними і комунікаційними коридорами, витягнуті уздовж берегів і безпосередньо примикають до промислових територій. У результаті значна частина житлової забудови (до 70%) знаходиться в зонах впливу промислових підприємств.

Правобережна частина міста більш компактна й однорідна по функціональному зонуванню. Промислові підприємства Хортицького промрайону, будучи більш «чистими» в екологічному плані виробництвами, не роблять негативного впливу на житлову забудову.

Однак правобережна частина, будучи відносно сприятливою в екологічному плані, не має досить розвинених транспортних зв'язків з промрайонами міста, що розташовані в його лівобережній частині, та центром Запоріжжя.

В даний час місто має невеликий резерв вільних територій у існуючих межах. Серед територій, можливих до освоєння під селітебну забудову, можна виділити невеликі ділянки в прибережній частині лівого берега (вулиця Скельна, Центральний бульвар), райони намиву Миколаївської заплави (житловий масив «Південний»), у правобережній частині (мікрорайон Бородінський, Хортицький житловий масив, Верхня Хортиця). Крім цього існує невеликий резерв територій у районах можливої реконструкції (Старе місто, Павло-Кічкас).

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

1. Жовтневий 2. Заводський 3. Коммунарський 4. Ленінський 5. Орджонікідзевський 6. Хортицький 7. Шевченківський

Місто розділене на 7 адміністративних районів. В таблиці вказано населення районів станом на 1 лютого 2012 року[13]:

Назва Чисельність, осіб
1 Жовтне́вий 70813
2 Заводський 52853
3 Комунарський 135868
4 Ленінський 139095
5 Орджонікідзевський 102134
6 Хортицький 117756
7 Шевченківський 153739

Демографія[ред.ред. код]

Населення[ред.ред. код]

Запоріжжя є 6 за населенням містом України. Станом на 1 лютого 2012 року населення Запоріжжя становило 770 411 чол.

Національний склад[ред.ред. код]

Національний склад населення Запоріжжя за переписом 2001 року виглядав так[14]:

  українці росіяни білоруси болгари євреї грузини вірмени татари азербайджанці цигани поляки німці молдавани греки
Усього (тис.) 815,3 573 207 5,5 3,6 3,4 3,11 3,08 2,2 1,2 0,92 0,78 0,76 0,72 0,6
У відсотках 100% 70,28% 25,39% 0,67% 0,44% 0,42% 0,38% 0,38% 0,27% 0,15% 0,11% 0,1% 0,09% 0,09% 0,07%

Динаміка національного складу Запоріжжя за даними переписів населення:

1897[15] 1926 1939 1959 2001
українці 43,0% 47,5% 64,6% 60,5% 70,3%
росіяни 24,8% 26,1% 22,7% 32,9% 25,4%
білоруси 0,9% 0,7% 0,6% 1,0% 0,7%
болгари 0,1% 0,1% 0,5% 0,4%
євреї 27,8% 20,4% 7,8% 3,6% 0,4%
німці 2,0% 3,0% 2,4% 0,1%


Мовний склад[ред.ред. код]

Етномовний склад міста і міськради (рідні мови населення за переписом 2001 року)[16]

' російська українська вірменська білоруська циганська болгарська
Жовтневий район 62,11 36,32 0,29 0,10 0,03 0,05
Орджонікідзевський район 60,29 37,52 0,25 0,05 0,08
Комунарський район 57,09 40,62 0,32 0,08 0,03 0,05
Хортицький район 56,53 42,88 0,07 0,08 0,01 0,07
Шевченківський район 55,88 43,00 0,14 0,11 0,30 0,05
Заводський район 54,58 43,27 0,16 0,10 0,13 0,09
Ленінський район 53,71 44,95 0,22 0,13 0,06 0,05
Запоріжжя 56,83 41,64 0,21 0,10 0,09 0,06


Суспільно-політичне життя міста[ред.ред. код]

26 січня 2014 перед облдержадміністрацією відбувся кількатисячний мітинг який було розігнано зусиллями МВС та "тітушок" [1], хоча в МВС згодом це спростували.

13 лютого 2014, на дорозі між селами Червоний Яр та Івангород в Запорізькому районі згорів автомобіль «тойота» разом із власником (Синенко Сергій Петрович) всередині. Займання сталось через те, що невідомий вистрілив у бензобак автомобіля, від чого той спалахнув.[17],[18]. У відео зверненні відповідальність за вбивство взяли на себе т.зв. "Привиди Севастополя"[19]. На похорони прийшло близько 100 осіб [20][21].

Економіка[ред.ред. код]

Вид з ДніпроГЕСу на Запорізький річковий вантажний порт та труби Запоріжсталі вдалині.

Запоріжжя — великий промисловий центр та технополіс, створений за комплексною схемою. Тут сконцентровано найпотужніші:

«Мотор Січ» є одним із найпотужніших у світі виробників авіаційних двигунів для літаків «Мрія», «Руслан», а також для гелікоптерів Мі-26 та багатьох інших машин. ДП ЗМКБ «Прогрес» ім. академіка О. Г. Івченка — один з найбільших у СНД та світі проектувальників авіаційних двигунів та енергетичних установок.

Запорізький автомобілебудівний завод (ЗАЗ) — єдине в країні підприємство, яке має повний виробничий цикл виготовлення автомобілів. Що раніше виробляв автомобілі «Запорожець», «Таврія» й «Славута», а зараз — «Sens», «Lanos», «Forza», «Opel», автобус «I-VAN».[22]

Загальний обсяг реалізованої продукції по місту у 2009 році — 37,5 млрд грн.

Екологія[ред.ред. код]

Екологічна ситуація у м. Запоріжжі і регіоні напружена, причина чого — насиченість промисловими підприємствами і недосконалість очищувальних технологій. У 2007 р. порівняно з 2000 р. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря промислових підприємств Запорізького регіону збільшились з 333,3 тис. т до 347,6 тис. т (4,2%),

Культура[ред.ред. код]

Див. також Пам'ятники Запоріжжя.

Козацький фестиваль на о. Хортиця.
Виставки Запорізького міського об'єднання митців «Колорит» біля Фонтану Життя на площі Маяковського в центрі міста.

Культурний фон міста створюють філармонія, низка музеїв, театри, бібліотеки. Серед них:

Театри Музеї Бібліотеки

До складу філармонії входять академічний симфонічний оркестр, козацький ансамбль пісні і танцю «Запорожці», камерний оркестр «Мініатюра», три концертні групи музично-тематичного лекторію, вокальний ансамбль «Водограй».

Окремим культурним осередком Запоріжжя є міський Вернісаж, організований найбільшою творчою організацією міста Запорізьким міським об'єднанням митців «Колорит» в центрі міста, на Площі Маяковського біля Фонтану Життя. Щоденні виставки «Колориту» біля Фонтану Життя є унікальним місцем в Запоріжжі, де можна поспілкуватися з майстрами й художниками, побачити майстер-класи з різьблення, вишивки, бісероплетіння та інших видів творчості, отримати корисні поради від професійних художників, дизайнерів, карикатуристів, членів Союзу художників, національного Союзу майстрів, а також тих, чий талант розкрився і розвивається із приходом в організацію[23]

Освіта[ред.ред. код]

Серед основних вищіх навчальних закладів:

Серед коледжів та технікумів:

Релігія[ред.ред. код]

Населення Запоріжжя складається переважно із християн східного обряду (православних). Православні храми міста представлені церквами Української Православної Церкви (Московський Патріархат) та Української Православної Церкви - Київський Патріархат (наприклад, кафедральний собор Св. Тройці). У 2006 році в Запоріжжі відкрився Ісламський культурний центр.

ЗМІ[ред.ред. код]

Місцеві телеканали: ТРК «Запоріжжя», ТРК «Алекс», ЗНТРК «ТВ-5» (має два канали — «ТВ-5» і «ТВ-5 Спорт»), МТМ, «ТВ-Голд».

В ефірі Запоріжжя можна почути кілька десятків FM-радіостанцій. Серед власне запорізьких — «Запоріжжя»[24].

На 2005 рік у Запорізькій області видавалося 185 газет, загальним тиражем 1,5 млн екземплярів[25]. У обласному центрі видається понад 20 різних газет та журналів. Серед них: «Індустріальне Запоріжжя», «Міг», «Субота плюс», «Туча», «Портмоне», «Привоз» та ін.[25][26]

Транспорт[ред.ред. код]

Інфраструктура та позаміський транспорт[ред.ред. код]

Станція Запоріжжя II.

Сучасна транспортна інфраструктура міста Запоріжжя має систему зовнішнього транспорту — залізницю, автобусний транспорт, автодорожня мережа, авіатранспорт і водний (річний) транспорт, — магістральну вулично-дорожню мережу і мережу масового пасажирського транспорту.

Запорізький залізничний вузол утворений перетином двох магістральних ліній: Москва-Харків-Запоріжжя-Сімферополь і Кривий Ріг-Запоріжжя-Донбас.

Зовнішні автобусні перевезення пасажирів здійснюються через три автостанції й один автовокзал.

Мережа зовнішніх автошляхів складається з доріг державного значення, що забезпечують зв'язки з Дніпропетровськом, Харковом, Полтавою, центральними і південними областями України, з Чорноморським і Азовським узбережжями.

Вантажні і пасажирські перевезення водним транспортом обслуговуються двома річковими портами, що розташовані на лівому березі у верхньому і нижньому б'єфі Дніпровської ГЕС.

Повітряне сполучення забезпечується Запорізьким аеропортом, розташованим у північно-східній частині міста.

Існуюча магістральна вулично-дорожня мережа міста представлена магістралями міського і районного значення. Транспортні зв'язки між лівим і правим берегами здійснюється через греблю Дніпрогесу, арковий міст та мости Преображенського, що проходять через острів Хортиця.

Головною вулицею міста є проспект Леніна, що перетинає майже всю лівобережну частину міста від залізничного вокзалу до Дніпровської ГЕС. Його довжина становить приблизно 11 км, що робить проспект Леніна однією з найдовших вулиць Європи.

Значною транспортною проблемою Запоріжжя є низька пропускна спроможність мостів та греблі. Інтенсивність транспортних потоків через мости Преображенського перевищує їх пропускну спроможність в 3,7 рази, через греблю ДніпроГЕСу — більш ніж в 1,5 рази[27]. 2004 року розпочато будівництво нових мостів (паралельно мостам Преображенського)[27].

Залізничний вокзал Запоріжжя I

Міський транспорт[ред.ред. код]

У місті є 12 маршрутів трамваю, 13 маршрутів тролейбусу, біля ста маршрутів автобусів, маршрутних таксі та планується побудувати легке метро. Мережа електротранспорту досягла найбільшого розвитку у кінці 1990-х років, після чого почала скорочуватись.

Запоріжжя в кіно[ред.ред. код]

Міста-побратими[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Головне управління статистики у Запорізькій області
  2. Облікова картка м. Запоріжжя на сайті Верховної Ради України
  3. З історії Олександрівська
  4. Віталій Бондар, Ірина Козлова (25.09.2010). «Таємниці унікальних документів» (uk). Запорізька правда. Архів оригіналу за 2011-08-23. 
  5. Поспєлов Е. М. Географічні назви світу: Топонімічний словник : Понад 5 000 одиниць / Відп. ред. Р. А. Агєєва. — М: 1998. — С. 160. — ISBN 5-89216-029-7
  6. Стара карта
  7. Владимир Чоп. «Маруся Никифорова»
  8. а б Історія м. Олександрівська (1770–1914 роки)
  9. История Александровска
  10. «Кто взрывал ДнепрГЭС?», Игорь Зализяка
  11. В. М. Мороко Дніпрогес: Чорний серпень 1941 року (укр.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — 2010. — В. XXIX. — С. 197-202.
  12. Паспорт міста Офіційний портал Запорізької міської влади. Перевірено 2010-02-04
  13. Головне управління статистики у Запорізькій області — Чисельність населення м. Запоріжжя 1 лютого 2012 р.
  14. Лозовой Н. (17.01.2011). «Этнические войны: украинская версия». Истеблишмент. Архів оригіналу за 2011-08-23. 
  15. за рідною мовою
  16. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць
  17. У Запоріжжі в автомобілі заживо спалили активіста Автомайдану
  18. «– Інформаційне агентство Сім'я спаленого запорізького автомайданівця: Над вбивством попрацювали професіонали » Galnet - Інформаційне агентство Galnet – Інформаційне агентство». Galnet. Процитовано 2014-02-20. 
  19. http://www.pravda.com.ua/news/2014/02/16/7014042/ відповідальність за спаленого активіста у Запоріжжі взяли на себе "Привиди Севастополя"
  20. На похоронах запорожца Сергея Синенко кричали "Героям слава"
  21. В Запорожской области простились с сгоревшим заживо Сергеем Синенко-фоторепортаж
  22. а б Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.
  23. Інформація про Запорізьке міське об'єднання митців «Колорит» на mapia.ua
  24. Zabor.zp.ua Радио Запорожья
  25. а б Zabor.zp.ua Пресса запорожского региона
  26. Печатные издания Запорожья и Запорожской области
  27. а б Запорожье — на грани транспортного коллапса. Интерфакс-Украина. 27 мая 2009 р.

Посилання[ред.ред. код]

Nuvola apps kview.svg Зовнішні медіафайли
Зображення
Searchtool.svg Фотографії на сайті flickr
Searchtool.svg Фото на сайті Picasa
Відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Відео на сайті Youtube