Запоріжжя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запоріжжя
Герб Запорожья 2003 года.svg Прапор міста Запоріжжя.png
Герб Запоріжжя Прапор Запоріжжя
Запорізька міська рада
Запорізька міська рада
Розташування міста Запоріжжя
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Запорізька область
Район/міськрада Запорізька міська рада
Код КОАТУУ 2310100000
Засноване 952
Статус міста з 16 червня 1806 року
Поділ міста 7 районів
Населення 762 432 (01.08.2014)[1]
Площа 240 км²
Густота населення 3176 осіб/км²
Поштові індекси 69000-499
Телефонний код +380-61(2)
Координати 47°50′16″ пн. ш. 35°08′18″ сх. д. / 47.83778° пн. ш. 35.13833° сх. д. / 47.83778; 35.13833Координати: 47°50′16″ пн. ш. 35°08′18″ сх. д. / 47.83778° пн. ш. 35.13833° сх. д. / 47.83778; 35.13833
Водойма Дніпро
Міста-побратими Фінляндія Лахті
Франція Бельфор
Велика Британія Бірмінгем
Австрія Лінц
Німеччина Обергаузен
КНР Ічан
Німеччина Магдебург
Росія Новокузнецьк
Ізраїль Ашдод
День міста 14 жовтня
Відстань
Найближча залізнична станція Запоріжжя
До Києва
 - фізична 444 км
 - залізницею 633 км
 - автошляхами 544 км
Міська влада
Адреса 69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, 224-69-00
Веб-сторінка Запорізька міська рада
Міський голова Сін Олександр Чєнсанович

Запорі́жжя — місто в Україні, адміністративний центр Запорізької області, розташований на річці Дніпро. Місто, разом із навколишніми поселеннями, утворює Запорізьку агломерацію. Населення — 762 тис. осіб, площа міста 240 км²[2]. Є одним з найбільших адміністративних, індустріальних та культурних центрів півдня України[3]. Річковий порт і важливий транзитний залізничний вузол. Четвертий за величиною індустріальний центр України з розвиненим машинобудуванням, чорною та кольоровою металургією, хімічною та будівельною промисловістю.

До 1921 року місто носило назву Олександрівськ.

Розташування міста[ред.ред. код]

Фотографія Запоріжжя з космосу. Чітко розрізняється острів Хортиця.

Місто Запоріжжя — один із найбільших адміністративних, індустріальних і культурних центрів півдня України. Воно розташоване на головній воднотранспортній магістралі — річці Дніпро, у місці її перетину транспортно-комунікаційними коридорами, що з'єднують південь України з центром Росії, Донбас із Криворіжжям і Закарпаттям.

Відповідно до Зведеної схеми районного планування України, Запоріжжя займає важливе місце в регіональній системі розселення і виконує функції обласного, міжнародного і районного центрів, кожний з який має свою зону міжселищного обслуговування.

Отак, у зоні впливу Запоріжжя як обласного центра на території 2690 тис. га розташовано 14 міст, 23 селища міського типу, значна кількість сіл і мешкає понад 2 млн осіб.

Очолювана Запоріжжям міжрайонна система розселення (приміська зона), вирізняється високим рівнем виробничо-господарського освоєння території, високою цінністю сільськогосподарських земель і природного середовища. Приміська зона охоплює Запорізький, Вільнянський, Оріхівський, Василівський і Кам'янсько-Дніпровський адміністративні райони Запорізької області, загальна площа яких становить 760 тис. га. Тут розташовано 5 міст, 6 селищ міського типу і близько 300 сільських населених пунктів. Загальна чисельність населення становить близько 315 тис. осіб.

Особливістю міста Запоріжжя є те, що в ньому зосереджено близько 65% продуктивних потужностей області і близько 43% населення області.

Назва[ред.ред. код]

До 1921 року місто називалося Олександрівськ за назвою Олександрівської фортеці, закладеної 1770 року. Однозначної думки, на честь кого було названо фортецю немає. Називаються імена генерал-фельдмаршала Олександра Голіцина, князя Олександра Вяземського[4][5]. 1921 року місто було перейменовано в Запоріжжя — «розташоване за порогами». Назва нагадує, що до спорудження 1932 року греблі Дніпрогесу в місці, де річка перетинає скелястий південний край Українського щита, закінчувалися численні пороги, що перешкоджають судноплавству[6].

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Запоріжжя

За свідченням археологів, поселення на території сучасного Запоріжжя відомі з часів Середньостогівської культури (5 до — середина 4 тисячоліття до н. е.) — залишки давнього поселення було знайдено на північно-східному куті острова Хортиці. Інший відомий археологічний пам'ятник — вознесенський комплекс — кам'яна споруда, яку пов'язують із хозарами, булгарським ханом Аспарухом (VII ст.), Князем Святославом Ігоровичем (X ст.).

За часів Київської Русі на території сучасного міста існували переправи через Дніпро — це Крарійський та Кічкаський на півночі, перевіз і поселення Протолча на півдні острова Хортиця. 1103 року в районі острова Хортиця руські князі Святополк Київський і Володимир завдали нищівної поразки половцям.

У XV–XVII століттях територія міста входила до Запорожжя — краю вольностей запорозьких козаків. Першою і єдиною Січчю, розташованою безпосередньо в межах сучасного міста, була Хортицька. 1552 року її заснував шляхтич Дмитро Вишневецький (Байда) на острові Мала Хортиця. Однак 1557 року її зруйнувало турецько-татарське військо.

У 1734-75 роках територія Запоріжжя входила до Самарської паланки і правобережжя — до Кодацької паланки. 1770 року на місці сучасного Запоріжжя було закладено Олександрівську фортецю Дніпровської лінії. Її будівництво завершилося 1775 року. Того ж року з ініціативи Потьомкіна було знищено останню Запорозьку Січ — Підпільнянську.

Заснування міста[ред.ред. код]

Олександрівськ у XIX ст.
Карта Олександрівська, початок XX століття[7]

Формування сучасного міста пов'язане з Олександрівською фортецею, поблизу якої формувався так званий «фурштат», де селилися будівельники-селяни, каторжники, персонал обслуги фортеці, відставні солдати. Після остаточного захоплення Криму росіянами 1783 року Дніпровська лінія втратила військове значення і була скасована, внаслідок чого 1800 року Олександрівська фортеця втратила статус військового об'єкту.

1806 року поселення близько 2 тисяч осіб отримало статус повітового міста під назвою Олександрівськ. На околицях міста існували поселення вихідців з Німеччини, які прибували на запрошення Катерини ІІ з 1787 року. Отак, на північний захід від міста Олександрівськ раніше існувало село Вознесенка (сучасна територія м. Запоріжжя), а також низка німецьких менонітських колоній Хортицької волості (Кічкас (Ейнлаге), колонія Хортиця, Розенталь, Шенвізе тощо).

1873 року завдяки проведенню залізниці місто поступово перетворилося на важливий транспортний вузол, де вантажі перевантажувалися із залізниці на річковий транспорт, що слідував на Одесу. Потужний поштовх до подальшого розвитку промисловості дало місту спорудження 1902 року залізниці, що поєднала місто з Криворізьким та Донецьким басейнами.

1905 року, Олександрівськ, як і багато інших міст Російської імперії, став центром робітничих страйків, які 11-14 грудня переросли у збройне повстання, придушене імперськими військовими. Того ж року в місті відзначився єврейськими погромами Союз Михаїла Архангела.

Роки українсько-радянської війни[ред.ред. код]

22 листопада 1917 року рішенням більшості своїх голосів (147 проти 95) олександрівська рада ухвалила рішення про інтеграцію в Українську Народну Республіку. Втім, у січні 1918 місто взяли анархісти за підтримки російських червоногвадрійських загонів, на чолі «революційного комітету» в Олександрівську стали Маруся Никифорова і Нестор Махно[8]. Після укладання Берестейського миру 18 квітня 1918[9] року місто відвоювали сили Запорізького корпусу Армії УНР за підтримки німецьких загонів. Однак, уже в грудні 1918 року Олександрівськ було остаточно втрачено під натиском більшовицьких сил.

Кічкаський міст, підірваний махновцями при відступу в січні 1920 року

Протягом наступних двох років місто стало ареною бойових дій між більшовиками, білогвардійцями та махновцями[10]. Вперше білогвардійським військам вдалося відвоювати місто у червні 1919 року, однак уже в жовтні їх витіснили загони Махна. Розрив Махна з більшовиками призвів до збройного протистояння між цими силами, і в січні 1920 року Олександрівськ утретє захопили більшовики. 19 вересня 1920 року[9] містом заволоділи білогвардійські війська під орудою Врангеля, проте вже в жовтні 1920 більшовики остаточно встановили в Олександрівську радянську владу.

Радянські часи[ред.ред. код]

Будівництво ДніпроГЕС, 1934 рік
Житлові будинки по вул. Леніна, фотографія 1936 року

23 березня 1921 року Олександрівська губернія стала називатися Запорізькою. Згодом перейменували і губернське місто Олександрівськ на Запоріжжя. Протягом довоєнних п'ятирічок місто стало великим індустріальним центром, чому сприяло відкриття 1932 року ДніпроГЕСу — найпершої з дніпровських гідроелектростанцій. Разом з тим було збудовано такі підприємства як завод листових сталей («Запоріжсталь»), коксохімічний, алюмінієвий, феросплавів, завод інструментальних сталей (тепер «Дніпроспецсталь»).

У роки другої світової війни місто протягом двох років — з 4 жовтня 1941 по 14 жовтня 1943 перебувало під владою німецьких окупантів, з 1 вересня 1942 — у формі Запорізького ґебіту. Входженню німецьких військ у місто передував підрив ДніпроГЕСу 18 серпня 1941 року, здійснений військами НКВС без оповіщення населення і військ, що переправлялися через річку[11]. Руйнівна хвиля води, що ринула через пробоїну в греблі призвела до багатотисячних жертв як з боку цивільного населення, так і червоноармійців, котрі переправлялися через Дніпро[12]. Подібну спробу підриву ДніпроГесу намагалися здійснити при відступі і німецькі війська, однак цю спробу зірвали радянські розвідники.

Повоєнні роки відзначені подальшим ростом міста. У 1950-ті — 1960-ті роки було закладено житлові масиви Вознесенка, Космічний та Шевченківський, а в 1970-ті — Хортицький, Бородинський, Осипенківський та Південний. Було введено в експлуатацію Запорізький трансформаторний завод, заводи високовольтної апаратури, «Запоріжкабель» та «Перетворювач». Наприкінці 1980-х років населення міста досягло свого максимуму — близько 900 тис. осіб, після чого почало зменшуватись.

Географія[ред.ред. код]

Площа міста Запоріжжя становить 33 099 га. Показник території на 1000 жителів — 39 га, що приблизно збігається з такими ж показниками по містах України (40 га) і міста такого ж рівня — Дніпропетровська (33 га)[13].

Понад 4 тис. га зайняті водними просторами (12,8%), близько 8 тис. га займають промислові, комунально-складські об'єкти, спецтериторії, 17,6% міських земель використовуються в сільському господарстві. Вільні міські землі, що становлять 1,6% від усієї території міста Запоріжжя, роздроблені і дисперсно розташовані в плані міста.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Запоріжжя
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2 −1 5 14 21 25 26 25 20 12 6 0 13
Середня температура, °C −4,2 −2,9 1,7 9,9 16,4 20,2 22,0 21,2 16,2 9,5 3,8 −1,8 9,4
Середній мінімум, °C −6 −5 −1 5 11 15 16 15 11 6 1 −3 5
Норма опадів, мм 49 39 36 38 46 60 48 40 32 27 43 52 510
Джерело: http://www.meteoprog.ua/ua/climate/Zaporizhzhia/

Клімат — атлантично-континентальний, з вираженими в літній період посушливими суховійними явищами, які в окремі роки виявляються особливо інтенсивно. Літо тепле, зазвичай починається в перших числах травня і триває до початку жовтня, охоплюючи період близько п'яти місяців. Зима помірно м'яка, часто спостерігається відсутність стійкого сніжного покриву. У середньому, висота сніжного покриву становить 14 см, найбільша — 35 см.

Середня річна температура + 9,0 °C, середня температура в липні + 22,8 °C, а в січні — 4,9 °C.

Середня глибина промерзання ґрунту — 0,8 метрів, максимальна — близько 1,0 метра.

За умовами забезпеченості вологою територія міста належить до посушливої зони. Середньорічна кількість опадів становить 443 мм, а випаровування з поверхні суходолу — 480 мм, з водної поверхні — 850 мм. При цьому влітку часто спостерігаються зливи, що сильно розмивають поверхню ґрунту.

Відносна вологість повітря о 13 годині становить 60%, найменша — 40% — спостерігається в липні-серпні.

Переважні напрямки вітру в теплий період — північний і північно-східний, у холодний період — північно-східний і східний. Середня швидкість вітру становить 3,8 м/сек, посилюючись до 4,2 м/сек на окраїнах міста. Максимальна швидкість вітру, до 28 м/сек, спостерігається один раз на 15-20 років.

Щороку, у середньому, місто вкрито туманом 45 днів на рік. Найбільше число туманів — 60 на рік.

Забудова[ред.ред. код]

Панорамний вид на завод «Запоріжсталь»
Палац Хортиця — 17-поверхові башти, будова 2011 року

Забудова міста представлена компактною відкритою структурою і розташована на обох берегах р. Дніпро. Лівобережна частина — лінійна і дуже неоднорідна за функціональним зонуванням. Селітебні території, що розчленовуються транспортними і комунікаційними коридорами, витягнуті уздовж берегів і безпосередньо примикають до промислових територій. Як наслідок значна частина житлової забудови (до 70%) розташована у зонах впливу промислових підприємств.

Правобережна частина міста більш компактна й однорідна за функціональним зонуванням. Промислові підприємства Хортицького промрайону, будучи «чистішими» в екологічному плані виробництвами, не справляють негативного впливу на житлову забудову.

Проте, правобережна частина, будучи відносно сприятливою в екологічному плані, не має досить розвинених транспортних зв'язків з промрайонами міста, котрі розташовані в його лівобережній частині, та центром Запоріжжя.

Наразі місто має невеликий резерв вільних територій в існуючих межах. Серед територій, можливих до освоєння під селітебну забудову, можна виділити невеликі ділянки в прибережній частині лівого берега (вулиця Скельна, Центральний бульвар), райони намиву Миколаївської заплави (житловий масив «Південний»), у правобережній частині (мікрорайон Бородінський, Хортицький житловий масив, Верхня Хортиця). Окрім цього існує невеликий резерв територій у районах можливої реконструкції (Старе місто, Павло-Кічкас).

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

1. Жовтневий 2. Заводський 3. Коммунарський 4. Ленінський 5. Орджонікідзевський 6. Хортицький 7. Шевченківський

Місто розділене на 7 адміністративних районів. У таблиці вказано населення районів станом на 1 серпня 2014 року[1]:

Назва Чисельність, осіб Відсоткове співвідношення
1 Жовтне́вий 68 888 9,1%
2 Заво́дський 51 495 6,7%
3 Комуна́рський 134 400 17,6%
4 Ле́нінський 137 170 18,0%
5 Орджонікі́дзевський 101 709 13,4%
6 Хо́ртицький 116 489 15,3%
7 Шевче́нківський 152 281 20,0%

Демографія[ред.ред. код]

Населення[ред.ред. код]

Запоріжжя — шосте за населенням місто України. Станом на 1 серпня 2014 року населення Запоріжжя налічувало 762 432 осіб[1].

Національний склад[ред.ред. код]

Національний склад населення Запоріжжя за переписом 2001 року мав такий вигляд[14]:

  українці росіяни білоруси болгари євреї грузини вірмени татари азербайджанці цигани поляки німці молдавани греки
Усього (тис.) 815,3 573 207 5,5 3,6 3,4 3,11 3,08 2,2 1,2 0,92 0,78 0,76 0,72 0,6
У відсотках 100% 70,28% 25,39% 0,67% 0,44% 0,42% 0,38% 0,38% 0,27% 0,15% 0,11% 0,1% 0,09% 0,09% 0,07%

Динаміка національного складу Запоріжжя за даними переписів населення:

1897[15] 1926 1939 1959 2001
українці 43,0% 47,5% 64,6% 60,5% 70,3%
росіяни 24,8% 26,1% 22,7% 32,9% 25,4%
білоруси 0,9% 0,7% 0,6% 1,0% 0,7%
болгари 0,1% 0,1% 0,5% 0,4%
євреї 27,8% 20,4% 7,8% 3,6% 0,4%
німці 2,0% 3,0% 2,4% 0,1%


Мовний склад[ред.ред. код]

Етномовний склад міста і міськради (рідні мови населення за переписом 2001 року)[16]

' російська українська вірменська білоруська циганська болгарська
Жовтневий район 62,11 36,32 0,29 0,10 0,03 0,05
Орджонікідзевський район 60,29 37,52 0,25 0,05 0,08
Комунарський район 57,09 40,62 0,32 0,08 0,03 0,05
Хортицький район 56,53 42,88 0,07 0,08 0,01 0,07
Шевченківський район 55,88 43,00 0,14 0,11 0,30 0,05
Заводський район 54,58 43,27 0,16 0,10 0,13 0,09
Ленінський район 53,71 44,95 0,22 0,13 0,06 0,05
Запоріжжя 56,83 41,64 0,21 0,10 0,09 0,06


Суспільно-політичне життя міста[ред.ред. код]

26 січня 2014 перед облдержадміністрацією відбувся кількатисячний мітинг, який було розігнано зусиллями МВС та «тітушок» [1], хоча в МВС згодом це спростували.

13 лютого 2014, на дорозі між селами Червоний Яр та Івангород в Запорізькому районі згорів автомобіль «тойота» разом із власником (Синенко Сергій Петрович) всередині. Займання сталося через те, що невідомий вистрілив у бензобак автомобіля, від чого той спалахнув.[17],[18]. У відеозверненні відповідальність за вбивство взяли на себе т.зв. «Привиди Севастополя»[19]. На похорони прийшло близько 100 осіб[20][21].

Економіка[ред.ред. код]

Вид з ДніпроГЕСу на Запорізький річковий вантажний порт та труби Запоріжсталі вдалині.

Запоріжжя — великий промисловий центр та технополіс, створений за комплексною схемою. Тут сконцентровано найпотужніші:

«Мотор Січ» — один із найпотужніших у світі виробників авіаційних двигунів для літаків «Мрія», «Руслан», а також для гелікоптерів Мі-26 та багатьох інших машин. ДП ЗМКБ «Прогрес» ім. академіка О. Г. Івченка — один з найбільших у світі проектувальників авіаційних двигунів та енергетичних установок.

Запорізький автомобілебудівний завод (ЗАЗ) — єдине в країні підприємство, яке має повний виробничий цикл виготовлення автомобілів. Раніше виробляв автомобілі «Запорожець», «Таврія» й «Славута», а зараз — «Sens», «Lanos», «Forza», «Opel», автобус «I-VAN».[22]

Загальний обсяг реалізованої продукції по місту 2009 року — 37,5 млрд грн.

Екологія[ред.ред. код]

Екологічна ситуація у Запоріжжі й регіоні напружена, причина чого — насиченість промисловими підприємствами і недосконалість очищувальних технологій. 2007 року порівняно з 2000 роком викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря промислових підприємств Запорізького регіону збільшилися з 333,3 тис. т до 347,6 тис. т (4,2%),

Культура[ред.ред. код]

Див. також Пам'ятники Запоріжжя.

Козацький фестиваль на о. Хортиця.
Виставки Запорізького міського об'єднання митців «Колорит» біля Фонтану Життя на площі Маяковського в центрі міста.

Культурний фон міста створюють філармонія, низка музеїв, театри, бібліотеки. Серед них:

Театри Музеї Бібліотеки

До складу філармонії входить академічний симфонічний оркестр, козацький ансамбль пісні і танцю «Запорожці», камерний оркестр «Мініатюра», три концертні групи музично-тематичного лекторію, вокальний ансамбль «Водограй».

Окремим культурним осередком Запоріжжя є міський Вернісаж, організований найбільшою творчою організацією міста Запорізьким міським об'єднанням митців «Колорит» в центрі міста, на Площі Маяковського біля Фонтану Життя. Щоденні виставки «Колориту» біля Фонтану Життя — унікальне місце в Запоріжжі, де можна поспілкуватися з майстрами й художниками, побачити майстер-класи з різьблення, вишивки, бісероплетіння та інших видів творчості, отримати корисні поради від професіональних художників, дизайнерів, карикатуристів, членів Спілки художників, національної Спілки майстрів, а також тих, чий талант розкрився і розвивається з приходом в організацію[23]

Освіта і наука[ред.ред. код]

У 2008 році в Запоріжжі навчалося 64 тисячі учнів в муніципальних школах різного рівня. Всього в місті 274 навчальних заклади дошкільного, початкового та середнього рівня освіти[3]. Функціонує 120 загальноосвітніх навчальних закладів, з них 16 гімназій, 10 ліцеїв, 2 колегіуму, 30 навчально-виховних комплексів. Викладання в муніципальних школах ведеться українською (52% учнів) та російською мовами.

Мережа вищих та професійно-технічних навчальних закладів міста становить 17 навчальних закладів I–IV рівнів акредитації, 16 — професійно-технічної освіти, де навчається близько 45 тисяч студентів.

Основні вищі навчальні заклади:

Коледжі та технікуми:

Наукові центри: Інститут титану, НДІ спецсталей, Інститут сільськогосподарського машинобудування, НДІ газоочистки, НДІ трансформаторобудування, НДІ силової енергетики, проектно-конструкторський та технологічний інститут[3], ТОВ «НДКТІМ-Сільгоспмаш»[24]. Раніше працювали НДІ радіозв'язку (ЗНДІРС), Інститут механізації тваринництва.

Спорт[ред.ред. код]

У розпорядженні жителів міста легкоатлетичні манежі, плавальні басейни, весельно-і водноспортивні бази, тенісні корти, спортивні майданчики зі штучним покриттям, будинок спорту «Запоріжалюмінбуд», палац спорту «Юність», сучасний футбольний стадіон «Славутич-Арена».

У місті працюють дитячо-юнацькі школи олімпійського резерву з гандболу, вільної боротьби та дзюдо.

Запорізькі клуби перебувають у вищих дивізіонах країни з футболу, гандболу, баскетболу, волейболу. Так, «ZTR», «Мотор» — в чоловічій суперлізі з гандболу, «Ферро-ЗНТУ» — в чоловічій суперлізі з баскетболу, «Козачка-ЗАлК» — в жіночій суперлізі України з баскетболу, «Орбіта-Університет» — в жіночій суперлізі з волейболу, ФК «Металург» бере участь в Прем'єр Лізі України з футболу.

Релігія[ред.ред. код]

Населення Запоріжжя складається переважно з християн східного обряду (православних). Православні храми міста представлені церквами Української Православної Церкви (Московський Патріархат) та Української Православної Церкви — Київський Патріархат (наприклад, кафедральний собор Св. Тройці). 2006 року в Запоріжжі відкрився Ісламський культурний центр. Також активно розвиваються католицькі громади: в місті представлені як римо-, так і греко-католики. Центральний римо-католицький храм розташований на вул. Заводській (біля цирку), греко-католики моляться на вул. Вербовій.

ЗМІ[ред.ред. код]

У Запоріжжі віщають місцеві телеканали: «Запоріжжя», ТРК «Алекс» (включає два канали — «Алекс» та «АТ»), ЗНТРК «ТВ-5» (включає два канали — «ТВ-5» і «ТВ-5 Спорт»), МТМ, «ТВ-Голд». Кореспондентські пункти провідних українських телеканалів: «1+1», «Інтер» акредитовані в місті. На базі радіостанції «Великий Луг» працює запорізька студія 5 каналу[25]. В 1991–2002 роки діяв телеканал «Хортиця».

В ефірі Запоріжжя можна почути більш десятка FM-радіостанцій. Серед власне запорізьких — «Ностальжі», «Великий Луг», «Запоріжжя»[26].

На 2005 рік у Запорізькій області видавалося 185 газет, загальним накладом 1,5 млн примірників[27]. В обласному центрі видається понад 20 різних газет та журналів. Серед них: «Індустріальне Запоріжжя», «Міг», «Мрія», «Субота плюс», «Туча», «Портмоне», «Привоз», «Хмара» та ін.[27][28]

Транспорт[ред.ред. код]

Інфраструктура та позаміський транспорт[ред.ред. код]

Станція Запоріжжя II.

Сучасна транспортна інфраструктура міста Запоріжжя має систему зовнішнього транспорту — залізницю, автобусний транспорт, автодорожня мережа, авіатранспорт і водний (річковий) транспорт, — магістральну вулично-дорожню мережу і мережу масового пасажирського транспорту.

Запорізький залізничний вузол утворений перетином двох магістральних ліній: Москва-Харків-Запоріжжя-Сімферополь і Кривий Ріг-Запоріжжя-Донбас.

Зовнішні автобусні перевезення пасажирів здійснюються через три автостанції й один автовокзал.

Мережа зовнішніх автошляхів складається з доріг державного значення, що забезпечують зв'язки з Дніпропетровськом, Харковом, Полтавою, центральними і південними областями України, з Чорноморським і Азовським узбережжями.

Вантажні і пасажирські перевезення водним транспортом обслуговуються двома річковими портами, розташованими на лівому березі у верхньому і нижньому б'єфі Дніпровської ГЕС.

Повітряне сполучення забезпечується Запорізьким аеропортом, розташованим у північно-східній частині міста.

Існуюча магістральна вулично-дорожня мережа міста представлена магістралями міського і районного значення. Транспортне сполучення між лівим і правим берегом здійснюється через греблю Дніпрогесу, арковий міст та мости Преображенського, котрі проходять через острів Хортиця.

Головна вулиця міста — проспект Леніна, який перетинає майже всю лівобережну частину міста від залізничного вокзалу до Дніпровської ГЕС. Його довжина становить приблизно 11 км, що робить проспект Леніна однією з найдовших вулиць Європи.

Значною транспортною проблемою Запоріжжя є низька пропускна здатність мостів та греблі. Інтенсивність транспортних потоків через мости Преображенського перевищує їхню пропускну здатність у 3,7 рази, через греблю ДніпроГЕСу — більш ніж у 1,5 рази[29]. 2004 року розпочато будівництво нових мостів (паралельно мостам Преображенського)[29].

Залізничний вокзал Запоріжжя I

Міський транспорт[ред.ред. код]

У місті діє 10 трамвайних маршрутів, 8 тролейбусних маршрутів та 96 автобусних маршрутів[30]. Мережа електротранспорту досягла найбільшого розвитку наприкінці 1990-х років, після чого почала скорочуватись.

Запоріжжя в кіно[ред.ред. код]

У Запоріжжі проходили зйомки кінофільмів:

Міста-побратими[ред.ред. код]

Запоріжжя, як і багато сучасних міст має економічні, культурні та інші зв'язки з містами-побратимами. На сьогодні містами-побратимами Запоріжжя є[33]:

Країна Місто З якої дати
Фінляндія Фінляндія Лахті 1953 року
Франція Франція Бельфор 1967 року
Велика Британія Велика Британія Бірмінгем 1973 року
Австрія Австрія Лінц 1983 року
Німеччина Німеччина Обергаузен 1986 року
КНР КНР Ічан 1997 року
Німеччина Німеччина Магдебург 2008 року
Росія Росія Новокузнецьк
Ізраїль Ізраїль Ашдод 2011 року

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Головне управління статистики у Запорізькій області — Чисельність населення м. Запоріжжя на 1 серпня 2014 року]
  2. Облікова картка м. Запоріжжя на сайті Верховної Ради України
  3. а б в «Офіційний портал Запорізької міської влади - Паспорт міста». Архів оригіналу за 2011-08-23. 
  4. З історії Олександрівська
  5. Віталій Бондар, Ірина Козлова (25.09.2010). «Таємниці унікальних документів» (uk). Запорізька правда. Архів оригіналу за 2011-08-23. 
  6. Поспєлов Е. М. Географічні назви світу: Топонімічний словник : Понад 5 000 одиниць / Відп. ред. Р. А. Агєєва. — М, 1998. — С. 160. — ISBN 5-89216-029-7.
  7. Стара карта
  8. Владимир Чоп. «Маруся Никифорова»
  9. а б Історія м. Олександрівська (1770–1914 роки)
  10. История Александровска
  11. «Кто взрывал ДнепрГЭС?», Игорь Зализяка
  12. В. М. Мороко Дніпрогес: Чорний серпень 1941 року (укр.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — 2010. — В. XXIX. — С. 197-202.
  13. Паспорт міста Офіційний портал Запорізької міської влади. Перевірено 2010-02-04
  14. Лозовой Н. (17.01.2011). «Этнические войны: украинская версия». Истеблишмент. Архів оригіналу за 2011-08-23. 
  15. за рідною мовою
  16. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць
  17. У Запоріжжі в автомобілі заживо спалили активіста Автомайдану
  18. «– Інформаційне агентство Сім'я спаленого запорізького автомайданівця: Над вбивством попрацювали професіонали » Galnet - Інформаційне агентство Galnet – Інформаційне агентство». Galnet. Процитовано 2014-02-20. 
  19. http://www.pravda.com.ua/news/2014/02/16/7014042/ відповідальність за спаленого активіста у Запоріжжі взяли на себе «Привиди Севастополя»
  20. На похоронах запорожца Сергея Синенко кричали «Героям слава»
  21. В Запорожской области простились с сгоревшим заживо Сергеем Синенко-фоторепортаж
  22. а б Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.
  23. Інформація про Запорізьке міське об'єднання митців «Колорит» на mapia.ua
  24. Предприятие создано на базе проектного отдела и цеха по изготовлению нестандартного оборудования ЗАО «ЗАЗ» в 2002 году (дочернее предприятие)
  25. Zabor.zp.ua Телеканалы Запорожья
  26. Zabor.zp.ua Радио Запорожья
  27. а б Zabor.zp.ua Пресса запорожского региона
  28. Печатные издания Запорожья и Запорожской области
  29. а б Запорожье — на грани транспортного коллапса. Интерфакс-Украина. 27 мая 2009 р.
  30. Соціально-економічний паспорт м. Запоріжжя за підсумками 2013 року. Транспорт
  31. а б в Хроменко А. (№8 (274) 23 февраля 2011). «Фильмы из-под полы». «Остров Свободы». Архів оригіналу за 2011-08-23. 
  32. «Снято в Запорожье». 02.03.2011. Архів оригіналу за 2011-08-23. 
  33. Міста-побратими м. Запоріжжя Офіційний портал Запорізької міської влади.

Посилання[ред.ред. код]

Nuvola apps kview.svg Зовнішні медіафайли
Зображення
Searchtool.svg Фотографії на сайті flickr
Searchtool.svg Фото на сайті Picasa
Відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Відео на сайті Youtube