Запоріжжя

Запоріжжя
Герб Запоріжжя Прапор Запоріжжя
Запорізька міська рада
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Запорізька область
Район/міськрада	Запорізька міська рада
Код КОАТУУ	2310100000
Засноване	28 серпня 1770
Статус міста	з 16 червня 1806 року
Поділ міста	7 районів
Населення	▼773 385 (1 листопада 2011)
Площа	240 км²
Густота населення	3222.4 осіб/км²
Поштові індекси	69000-499
Телефонний код	+380-61(2)
Координати	047.838 0035.13847°50′16″ пн. ш. 35°08′18″ сх. д.47.837778° пн. ш. 35.138333° сх. д. 47.837778, 35.138333
Водойма	Дніпро
Міста-побратими	Лахті, Бельфор, Бірмінгем, Лінц, Обергаузен, Ічан, Магдебург, Новокузнецьк
День міста	14 жовтня
Відстань
Найближча залізнична станція	Запоріжжя
До Києва
- фізична	444 км
- залізницею	633 км
- автошляхами	544 км
Міська влада
Адреса	69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, 224-69-00
Веб-сторінка	Запорізька міська рада
Міський голова	Сін Олександр Чєнсанович

Запорі́жжя — місто в Україні, адміністративний центр Запорізької області, розташований на річці Дніпро. Місто, разом з навколишніми поселеннями, утворює Запорізьку агломерацію. Населення — 773 тис. осіб на 1 листопада 2011 року, площа міста 240 км² .

Розташування міста

Фотографія Запоріжжя з космосу. Чітко розрізняється острів Хортиця.

Місто Запоріжжя є одним з найбільших адміністративних, індустріальних і культурних центрів півдня України. Воно розташоване на головній воднотранспортній магістралі — річці Дніпро, у місці її перетинання транспортно-комунікаційними коридорами, що з'єднують південь України з центром Росії, Донбас із Криворіжжям і Закарпаттям.

Відповідно до Зведеної схеми районного планування України Запоріжжя займає важливе місце в регіональній системі розселення і несе функції обласного, міжнародного і районного центрів, кожний з який має свою зону міжселищного обслуговування.

Так, у зоні впливу Запоріжжя як обласного центра на території 2690 тис. га розташовано 14 міст, 23 селища міського типу, значна кількість сіл і проживає понад 2 млн. чоловік.

Очолювана Запоріжжям міжрайонна система розселення (приміська зона), вирізняється високим рівнем виробничо-господарського освоєння території, високою цінністю сільськогосподарських земель і природного середовища. Приміська зона охоплює Запорізький, Вільнянський, Оріхівський, Василівський і Кам'янсько-Дніпровський адміністративні райони Запорізької області, загальна площа яких складає 760 тис. га. Тут розташовано 5 міст, 6 селищ міського типу і близько 300 сільських населених пунктів. Загальна чисельність населення складає близько 315 тис. осіб.

Особливістю міста Запоріжжя є те, що в ньому зосереджено близько 65 % продуктивних потужностей області і близько 43 % населення області.

Історія

За свідченням археологів, поселення на території сучасного Запоріжжя відомі з часів Середньостогівської культури (5 до - середина 4 тисячоліття до н. е.) - залишки давнього поселення були знайдені на північно-східному кутку острова Хортиці. Іншим відомим археологічним пам'ятником є вознесенський комплекс - кам'яна споруда, яку пов'язують з хозарами, булгарським ханом Аспарухом (VII ст.), Князем Святославом Ігоровичем (X ст.).

В часи Київської Русі на території сучасного міста існували переправи через Дніпро - це Крарійський та Кічкаський на півночі, перевіз і поселення Протолча на півдні острова Хортиця. У 1103 році в районі острова Хортиця отримали переломну перемогу над половцями руські князі Святополк Київський і Володимир.

У XV-XVII століттях місцевість міста входила до Запорожжя — краю вольностей запорозьких козаків. Першою і єдиною Січчю, розташованою безпосередньо в межах сучасного міста, була Хортицька. Вона була заснована в 1552 році шляхтичем Дмитром Вишневецьким на острові Мала Хортиця (Байда), однак 1557 зруйнована турецько-татарським військом.

У 1734-75 роках територія Запоріжжя входила до Самарської паланки і правобережжя — до Кодацької паланки. 1770 року на місці сучасного Запоріжжя була закладена Олександрівська фортеця Дніпровської лінії, завершення її будівництва у 1775 році співпало зі знищенням останньої Запорозької січі - Підпільнянської, з ініціативи Потьомкіна.

Заснування міста

Олександрівськ у ХІХ ст.

Карта Олександрівська, початок XX століття

Формування сучасного міста пов'язане з Олександрівською фортецею, поблизу якої формуватися так званий «фурштат», де селилися будівельники-селяни, каторжники, обслуговуючий персонал фортеці, відставні солдати. Після остаточного захоплення Криму росіянами в 1783 році Дніпровська лінія втратила військове значення і була скасована, в результаті у 1800 році й Олександрівська фортеця втратила статус військового об'єкту.

У 1806 році поселення близько 2 тисяч чоловік отримало статус повітового міста за назвою Олександрівськ. На околицях міста існували поселення переселенців з Німеччини, які прибували на запрошення Єкатерини ІІ з 1787 року. Так, на північний захід від міста Олександрівськ раніше існувало село Вознесенка (сучасна територія м. Запоріжжя), а також низка німецьких менонітських колоній Хортицької волості (Кічкас (Ейнлаге), колонія Хортиця, Розенталь, Шенвізе тощо).

У 1873 році завдяки проведенню залізниці місто поступово перетворилося на важливий транспортний вузол, де вантажі перевантажувалися із залізниці на річковий транспорт, що слідував на Одесу. Потужний поштовх для подальшого розвитку промисловості дало місту спорудження у 1902 році залізниці, що поєднала місто з Криворізьким та Донецьким басейнами.

У 1905 році, Олександрівськ, як і багато інших міст Російської імперії, став центром робітничих страйків, які 11-14 грудня переросли у збройне повстання, придушене імперськими військовими. Того ж року в місті відзначився єврейськими погромами Союз Михаїла Архангела.

Роки українсько-радянської війни

22 листопада 1917 рішенням більшості своїх голосів (147 проти 95) олександрівська рада прийняла рішення про інтеграцію в Українську Народну Республіку. Втім у січні 1918 місто було взято анархістами за підтримки російських червоногвадрійських загонів, на чолі "революційного комітету" в Олександрівську стали Маруся Никифорова і Нестор Махно. Після укладання Берестейського миру 18 квітня 1918 року місто було відвойовано силами Запорізького корпусу Армії УНР за підтримки німецьких загонів, однак уже в грудні 1918 було остаточно втрачено під натиском більшовицьких сил.

Кічкаський міст, взірваний махновцями при відступу в січні 1920 року

Протягом наступних двох років місто стало ареною бойових дій між більшовиками, білогвардійцями та махновцями. Вперше білогвардійським військам вдалося відвоювати місто у червні 1919 року, однак уже в жовтні вони були витіснені загонами Махна. Розрив Махна з більшовиками призвів до збройного протистояння між цими силами, і в січні 1920 року Олександрівськ був утретє захоплений більшовиками. 19 вересня 1920 року містом заволоділи білогвардійські війська під командуванням Врангеля, проте вже в жовтні 1920 більшовики остаточно встановили в Олександрівську радянську владу.

Радянські часи

Будівництво ДніпроГЕС, 1934 рік

Житлові будинки по вул. Леніна, фотографія 1936 року

23 березня 1921 року місто було перейменовано у Запоріжжя, а губернія стала називатися Запорізькою. Протягом довоєнних п'ятирічок місто стало великим індустріальним центром, чому сприяло відкриття у 1932 році ДніпроГесу - найпершої із дніпровських гідроелектростанцій. Разом з тим були збудовані такі підприємства як завод листових сталей («Запоріжсталь»), коксохімічний, алюмінієвий, феросплавів, завод інструментальних сталей (тепер «Дніпроспецсталь»).

В роки Другої світової війни місто протягом двох років - з 4 жовтня 1941 по 14 жовтня 1943 знаходилось під владою німецьких окупантів. Входженню німецьких військ у місто передував підрив ДніпроГесу 18 серпня 1941 року, здійснений військами НКВС без оповіщення населення і військ, що переправлялися через річку. Руйнівна хвиля води, що ринула через пробоїну в греблі призвела до багатотисячних жертв як з боку цивільного населення, так і червоноармійців, що переправлялися через Дніпро. Подібну спробу підриву ДніпроГесу намагалися здійснити при відступі і німецькі війська, однак ця спроба була зірвана радянськими розвідниками.

Повоєнні роки відзначені подальшим ростом міста. У 1950-ті — 1960-ті роки були закладені житлові масиви Вознесенка, Космічний та Шевченківський, а в 1970-ті — Хортицький, Бородинський, Осипенковський та Південний. Було введено в експлуатацію Запорізький трансформаторний завод, заводи високовольтної апаратури, «Запорожкабель» та «Перетворювач». В кінці 1980-х років населення міста досягло свого максимуму — близько 900 тис. чоловік, після чого почало зменшуватись.

Географія

Площа міста Запоріжжя складає 33 099 га. Показник території на 1000 жителів — 39 га, що приблизно збігається з такими ж показниками по містах України (40 га) і міста такого ж рівня — Дніпропетровська (33 га).

Більше 4 тис. га зайняті водними просторами (12,8 %), порядку 8 тис. га займають промислові, комунально-складські об'єкти, спецтериторії, 17,6 % міських земель використовується в сільському господарстві. Вільні міські землі, що складають 1,6 % від усієї території міста Запоріжжя, роздроблені і дисперсно розташовані в плані міста.

Клімат

Клімат Запоріжжя
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Середній максимум, °C	−2	−1	5	14	21	25	26	25	20	12	6	0	13
Середня температура, °C	−4,2	−2,9	1,7	9,9	16,4	20,2	22,0	21,2	16,2	9,5	3,8	−1,8	9,4
Середній мінімум, °C	−6	−5	−1	5	11	15	16	15	11	6	1	−3	5
Норма опадів, мм	49	39	36	38	46	60	48	40	32	27	43	52	510
Джерело: http://www.meteoprog.ua/ua/climate/Zaporizhzhia/

Клімат — атлантично-континентальний, з вираженими в літній період посушливими суховійними явищами, що проявляються в окремі роки з особливою інтенсивністю. Літо тепле, звичайно починається в перших числах травня і продовжується до початку жовтня, охоплюючи період біля п'яти місяців. Зима помірно м'яка, часто спостерігається відсутність стійкого сніжного покриву. У середньому, висота сніжного покриву складає 14 см., найбільша — 35 см.

Середня річна температура + 9,0 °C, середня температура в липні + 22,8 °C, а в січні — 4,9 °C.

Середня глибина промерзання ґрунту — 0,8 метрів, максимальна — близько 1,0 метра.

За умовами забезпеченості вологою територія міста відноситься до посушливої зони. Середньорічна кількість опадів складає 443 мм, а випаровування з поверхні суходолу — 480 мм, з водної поверхні — 850 мм. При цьому влітку часто спостерігаються зливи, що сильно розмивають поверхню ґрунту.

Відносна вологість повітря о 13 годині складає 60%, найменша — 40% — спостерігається в липні-серпні.

Переважними напрямками вітру в теплий період є північний і північно-східний, у холодний період — північно-східний і східний. Середня швидкість вітру складає 3,8 м/сек, посилюючись до 4,2 м/сек на окраїнах міста. Максимальна швидкість вітру, до 28 м/сек, спостерігається один раз на 15-20 років.

Щорічно, у середньому, місто вкрито туманом 45 днів на рік. Найбільше число туманів — 60 на рік.

Забудова

Панорамний вид на завод "Запоріжсталь"

Палац Хортиця — 17-поверхові башти, будова 2011 року

Забудова міста представлена компактною відкритою структурою і розташована на обох берегах р. Дніпро. Лівобережна частина — лінійна і дуже неоднорідна по функціональному зонуванню. Селітебні території, що розчленовуються транспортними і комунікаційними коридорами, витягнуті уздовж берегів і безпосередньо примикають до промислових територій. У результаті значна частина житлової забудови (до 70 %) знаходиться в зонах впливу промислових підприємств.

Правобережна частина міста більш компактна й однорідна по функціональному зонуванню. Промислові підприємства Хортицького промрайону, будучи більш «чистими» в екологічному плані виробництвами, не роблять негативного впливу на житлову забудову.

Однак правобережна частина, будучи відносно сприятливою в екологічному плані, не має досить розвинених транспортних зв'язків з промрайонами міста, що розташовані в його лівобережній частині, та центром Запоріжжя.

В даний час місто має невеликий резерв вільних територій у існуючих межах. Серед територій, можливих до освоєння під селітебну забудову, можна виділити невеликі ділянки в прибережній частині лівого берега (вулиця Скельна, Центральний бульвар), райони намиву Миколаївської заплави (житловий масив «Південний»), у правобережній частині (мікрорайон Бородінський, Хортицький житловий масив, Верхня Хортиця). Крім цього існує невеликий резерв територій у районах можливої реконструкції (Старе місто, Павло-Кічкас).

Адміністративний поділ

1. Жовтневий 2. Заводський 3. Коммунарський 4. Ленінський 5. Орджонікідзевський 6. Хортицький 7. Шевченківський

Місто розділене на 7 адміністративних районів. В таблиці вказано населення районів станом на 1 червня 2011 року:

№	Назва	Чисельність, тис. чол.
1	Жовтне́вий	70,9
2	Заводський	53,1
3	Комунарський	136,1
4	Ленінський	139,8
5	Орджонікідзевський	102,3
6	Хортицький	118,0
7	Шевченківський	154,2

Демографія

Населення

Запоріжжя є 6 за населенням містом України. Станом на 1 червня 2011 року населення Запоріжжя склало 774 309 чол.

Національний склад

Національний склад населення Запоріжжя за переписом 2001 року виглядав так:

Усього (тис.)	українці	росіяни	білоруси	болгари	євреї	грузини	вірмени	татари	азербайджанці	цигани	поляки	німці	молдавани	греки
815,3	573	207	5,5	3,6	3,4	3,11	3,08	2,2	1,2	0,92	0,78	0,76	0,72	0,6
100 %	70,28 %	25,39 %	0,67 %	0,44 %	0,42 %	0,38 %	0,38 %	0,27 %	0,15 %	0,11 %	0,1 %	0,09 %	0,09 %	0,07 %

Економіка

Дніпрогес

Вид з ДніпроГЕСу на Запорізький річковий вантажний порт та труби Запоріжсталі вдалині.

Запоріжжя — великий промисловий центр та технополіс, створений за комплексною схемою. Тут сконцентровано найпотужніші:

• металургійні — Запоріжсталь, Дніпроспецсталь, Запорізький алюмінієвий комбінат, Запорізький титано-магнієвий комбінат, Запорізький завод феросплавів;
• машинобудівні — Мотор Січ, ТОВ Завод під'ємно-транспортних машин — один з найбільших кранобудівних заводів України, Завод імені Войкова;
• енергетичні — ДніпроГЕС, Запорізький трансформаторний завод;
• гірничодобувні підприємства та
• численні науково-дослідні заклади.

«Мотор Січ» є одним із найпотужніших у світі виробників авіаційних двигунів для літаків «Мрія», «Руслан», а також для гелікоптерів Мі-26 та багатьох інших машин. ДП ЗМКБ «Прогрес» ім. академіка О. Г. Івченка — один з найбільших у СНД та світі проектувальників авіаційних двигунів та енергетичних установок.

Запорізький автомобілебудівний завод (ЗАЗ) — єдине в країні підприємство, яке має повний виробничий цикл виготовлення автомобілів. Що раніше виробляв автомобілі «Запорожець», «Таврія» й «Славута», а зараз — «Sens», «Lanos», «Forza», «Opel», автобус «I-VAN».

Загальний обсяг реалізованої продукції по місту у 2009 році — 37,5 млрд грн.

Екологія

Екологічна ситуація у м. Запоріжжі і регіоні напружена, причина чого - насиченість промисловими підприємствами і недосконалість очищувальних технологій. У 2007 р. порівняно з 2000 р. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря промислових підприємств Запорізького регіону збільшились з 333,3 тис. т до 347,6 тис. т (4,2%),

Культура

Див. також Пам'ятники Запоріжжя.

Козацький фестиваль на о. Хортиця.

Виставки Запорізького міського об'єднання митців "Колорит" біля Фонтану Життя на Площі Маяковського в центрі міста.

Запорізький краєзнавчий музей

Культурний фон міста створюють філармонія, низка музеїв, театри, бібліотеки. Серед них:

Театри	Музеї	Бібліотеки
Академічний музично-драматичний театр ім. Магара Муніципальній театр-лабораторія «VIE» Театр юного глядача Ляльковий театр Кінний театр «Запорозькі козаки»	Запорізький обласний краєзнавчий музей Музей історії запорозького козацтва Запорізький обласний художній музей Музей історії зброї (приватний)	Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека імені О. М. Горького

До складу філармонії входять академічний симфонічний оркестр, козацький ансамбль пісні і танцю «Запорожці», камерний оркестр «Мініатюра», три концертні групи музично-тематичного лекторію, вокальний ансамбль «Водограй».

Окремим культурним осередком Запоріжжя є міський Вернісаж, організований найбільшою творчою організацією міста Запорізьким міським об'єднанням митців "Колорит" в центрі міста, на Площі Маяковського біля Фонтану Життя. Щоденні виставки «Колориту» біля Фонтану Життя є унікальним місцем в Запоріжжі, де можна поспілкуватися з майстрами й художниками, побачити майстер-класи з різьблення, вишивки, бісероплетіння та інших видів творчості, отримати корисні поради від професійних художників, дизайнерів, карикатуристів, членів Союзу художників, національного Союзу майстрів, а також тих, чий талант розкрився і розвивається із приходом в організацію

Освіта

Див. також: Категорія:Освіта в Запоріжжі

У місті Запоріжжі функціонують такі основні вищі навчальні заклади:

• Запорізький національний університет
• Запорізький національний технічний університет
• Запорізький державний медичний університет
• Запорізька державна інженерна академія

ЗМІ

Місцеві телеканали: ТРК «Запоріжжя», ТРК «Алекс» (має два канали — «Алекс» та «АТВ»), ЗНТРК «ТВ-5» (має два канали — «ТВ-5» і «ТВ-5 Спорт»), МТМ, «ТВ-Голд».

В ефірі Запоріжжя можна почути кілька десятків FM-радіостанцій. Серед власне запорізьких — «Ностальжі», «Великий Луг», «Запоріжжя».

На 2005 рік у Запорізькій області видавалося 185 газет, загальним тиражем 1,5 млн екземплярів. У обласному центрі видається понад 20 різних газет та журналів. Серед них: «Індустріальне Запоріжжя», «Міг», «Субота плюс», «Туча», «Портмоне», «Привоз» та ін.

Транспорт

Див. також: Категорія:Транспорт у Запоріжжі

Інфраструктура та позаміський транспорт

Станція Запоріжжя-ІІ.

Сучасна транспортна інфраструктура міста Запоріжжя має систему зовнішнього транспорту — залізницю, автобусний транспорт, автодорожня мережа, авіатранспорт і водний (річний) транспорт, — магістральну вулично-дорожню мережу і мережу масового пасажирського транспорту.

Запорізький залізничний вузол утворений перетином двох магістральних ліній: Москва-Харків-Запоріжжя-Сімферополь і Кривий Ріг-Запоріжжя-Донбас.

Зовнішні автобусні перевезення пасажирів здійснюються через три автостанції й один автовокзал.

Мережа зовнішніх автошляхів складається з доріг державного значення, що забезпечують зв'язки з Дніпропетровськом, Харковом, Полтавою, центральними і південними областями України, з Чорноморським і Азовським узбережжями.

Вантажні і пасажирські перевезення водним транспортом обслуговуються двома річковими портами, що розташовані на лівому березі у верхньому і нижньому б'єфі Дніпровської ГЕС.

Повітряне сполучення забезпечується Запорізьким аеропортом, розташованим у північно-східній частині міста.

Існуюча магістральна вулично-дорожня мережа міста представлена магістралями міського і районного значення. Транспортні зв'язки між лівим і правим берегами здійснюється через греблю Дніпрогесу, арковий міст та мости Преображенського, що проходять через острів Хортиця.

Головною вулицею міста є проспект Леніна, що перетинає майже всю лівобережну частину міста від залізничного вокзалу до Дніпровської ГЕС. Його довжина складає приблизно 11 км, що робить проспект Леніна однією з найдовших вулиць Європи.

Міський транспорт

Див. також: запорізький тролейбус та запорізький трамвай

У місті є 12 маршрутів трамваю, 13 маршрутів тролейбусу, біля ста маршрутів автобусів, маршрутних таксі та планується побудувати легке метро. Мережа електротранспорту досягла найбільшого розвитку у кінці 1990-х років, після чого почала скорочуватись.

Запоріжжя в кіно

• 1932 — «Іван», режисер Олександр Довженко
• 1932 — «Вишукане життя», режисер Борис Юрцев
• 1956 — «Весна на Зарічній вулиці», режисери Фелікс Миронер, Марлен Хуцієв
• 1975 — «Єдина», режисер Йосип Хейфіц
• 1981 — «Я - Хортиця», режисер Олександр Ігішев

Відомі люди

• Лісовський Роберт Антонович — український художник-графік;
• Гоша Куценко — російський актор;
• Вольвач Павло Іванович — український письменник;
• Жупіна Олена Григорівна — українська спортсменка, яка спеціалізувалася в стрибках у воду, призер Олімпійських ігор;
• Мазін Олександр Володимирович — російський письменник-фантаст;
• Силантьєв Денис Олегович — український плавець, призер Олімпійських ігор;
• Пєтков Валерій Петрович — український правознавець. Заслужений юрист України.
• Яма Владислав Миколайович — український танцюрист;
• Дмитро Чернов — український актор.
• Леонід Брежнєв — Генеральний секретар ЦК КПРС (1966 — 1982), в 1946-1947 - серкетар запорізького обкому партії.
• Сердюк Анатолій Васильович — український композитор-пісняр.

Міста-побратими

• Лахті, Фінляндія — з 1953
• Бельфор, Франція — з 1967
• Бірмінгем, Великобританія — з 1973
• Лінц, Австрія — з 1983
• Обергаузен, Німеччина — з 1986
• Ічан, КНР — з 1997
• Магдебург, Німеччина — з 2008
• Новокузнецьк, Росія

Посилання

Зовнішні медіафайли
Зображення
	Фотографії на сайті flickr
	Фото на сайті Picasa
Відеофайли
	Відео на сайті Youtube

• Сайт мерії міста