Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІЗЮМСЬКИЙ ШЛЯХ

ІЗЮМСЬКИЙ ШЛЯХ, Ізюмська сакма (татар. сукмак — «дорога, стежка») — одне із відгалужень Муравського шляху, яким татар. й ногайські орди здійснювали грабіжницькі напади на укр. та рос. землі в 16—18 ст. І.ш. починався від верхів’я р. Оріль (прит. Дніпра), пролягав Харківщиною, біля м. Ізюм на Ізюмському броді перетинав р. Сіверський Донець (прит. Дону), прямував правобережжям уздовж р. Оскіл (прит. Сіверського Дінця) і в межиріччі Псла, Ворскли (обидві — притоки Дніпра), Сіверського Дінця й Осколу знову з’єднувався з Муравським шляхом. Після спорудження воєнно-оборонної системи порубіжних укріплень — Бєлгородської оборонної лінії (1635—58) та Ізюмської оборонної лінії (1679—80) — татар. й ногайські орди втратили свій інтерес до Ізюмського шляху.

Література

• Эварницкий. Вольности запорожских казаков. СПб., 1898;
• Слюсарський А.Г. Слобідська Україна. Історичний нарис XVII–XVIII ст. Х., 1954.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: В.В. Панашенко.; url: http://history.org.ua/?termin=Izjumsky_shljakh; том: 3