Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІЛОВАЙСЬКИЙ Дмитро Іванович

ІЛОВАЙСЬКИЙ Дмитро Іванович (1832—1920) — рос. історик та публіцист консервативно-монархічного спрямування, дослідник сусп.-політ. відносин у Київській Русі, Великому князівстві Литовському, Гетьманщині. Д-р історії (1870). Н. в м. Раненбург (нині м. Чаплигін Липецької обл., РФ) у дворянській родині. По закінченні Моск. ун-ту (1854) деякий час працював у цьому вузі викл., однак незабаром цілком присвятив себе літ.-наук. діяльності. Впродовж 1855—57 написав декілька статей, присвячених ранньофеод. періодові життя східнослов’ян. племен. 1858 захистив магістерську роботу на тему: «Історія Рязанського князівства», а 1870 — докторську дис. на тему: «Гродненський Сейм 1793 р.». Проте пік творчості дослідника припадає на 1872—1905. Саме тоді побачили світ його «Розвідки про початки Русі» (1876), узагальнююча 5-томна «Історія Росії» (1876—1905), «Дрібні твори» (1882), підручники заг. та рос. історії для молодшого, середнього та старшого шкільного віку, замітки в періодичних вид. правого спрямування.

За політ. поглядами І. — представник т. зв. охоронницького напряму тодішньої науки, що стояв на позиціях православ’я, самодержавства, народності. Як історик був рішучим противником норманістської теорії походження Русі (див. Норманська проблема), автор гіпотези про існування на укр. теренах особливої Азовської, протогунської (див. Гуни) за своїм етнічним складом д-ви. В його «Історії Росії» слід особливо відзначити розділи, де зібрано цінний матеріал з історії національної революції 1648—1676. Як публіцист виступав зі статтями консервативного характеру в «Русском вестнике», «Московских ведомостях», «Новом времени», «Русском обозрении».

Література

Очерки истории исторической науки в СССР, т. 2. М., 1960;

• Южаков С.Н. Дневник журналиста. «Русское богатство», 1897, № 7.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: О.М. Машкін.; url: http://history.org.ua/?termin=Ilovaysky_D; том: 3