Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІНГУЛЬСЬКА КУЛЬТУРА

ІНГУЛЬСЬКА КУЛЬТУРА — одна з провідних к-р катакомбної культурно-історичної спільності, що займала зх. ч. її ареалу. Виділена О.Шапошниковою 1978. Істор. центром І.к. було ПівденноБузько-Інгулецьке межиріччя. Звідси вона поширилася на сх. до р. Міус, на пн. — до пд. Київщини — та на зх. — до Молдови, на пд. зх. — до Буджака. Розкопано кілька поселень, збудованих носіями І.к., характерною їх ознакою є овальні житла. Розвідано тимчасові стоянки. Для численних поховань характерні катакомби з округлою шахтою, бобовидною камерою, випростаним горілиць положенням небіжчика. Померлих супроводять: зброя, знаряддя праці, цінний посуд, речі з бронзи, срібла, іноді з золота. І.к. датується 18—17 ст. до н. е. Г-во носіїв І.к. ґрунтувалося на скотарстві та хліборобстві. Їхнє сусп-во мало складну соціальну ієрархію — виділяється знать (жерці, воїни, правителі), ремісники, які її обслуговували, залежні прошарки. Нас. І.к. очолювало поліетнічне угруповання, яке, імовірно, базувалося на ранній станово-кастовій системі. Гол. осередок цього сусп-ва містився на р. Молочна. В ідеології нас. І.к. простежуються близькосхідно-середземномор. впливи (моделювання черепів померлих, культ стопи, святилища, схожі на зіккурат, знакова система, кераміка).

Література

• Братченко С.Н., Шапошникова О.Г. Катакомбная культурно-историческая общность. В кн.: Археология Украинской ССР, т. 1. К., 1985;
• Пустовалов С.Ж. О возможности реконструкции сословно-кастовой системы по археологическим материалам. В кн.: Древности Степного Причерноморья и Крыма, вып. 5. Запорожье, 1995.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: С.Ж. Пустовалов.; url: http://history.org.ua/?termin=Ingulska_kultura; том: 3