Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІНКЕРМАН

ІНКЕРМАН (з татар. — «печерна фортеця»; Каламіта, Інкірма, 1976—91 — Білокам’янськ) — місто Автономної Республіки Крим, підпорядковане Севастопольській міськраді. Розташов. при впадінні р. Чорна в Чорне м. Залізнична станція. Нас. 10,9 тис. осіб (2004).

Виник у 8—9 ст. як візант.-херсонеський форпост (на місці давнішого таврського поселення; див. Таври), спершу відомий як Каламіта. Середньовічний правосл. монастирський центр. Імовірно, у зв’язку з цим існують перекази про заслання на тутешні каменоломні імп. Марком Ульпієм Траяном рим. єпископа (папи) Климента I, який і загинув у цих місцях мученицькою смертю (утоплений у морі), та про ув’язнення тут у 7 ст. папи Мартина I. 1427 Алексій Комнін, правитель князівства Феодоро, збудував тут фортецю. Від 1475 І. перебував під контролем Османської імперії. Після приєднання Кримського ханства (1783) перебував у складі Російської імперії. 1820 тут побудовано 2 маяки, найвищі в країні. З історії Кримської війни 1853—1856 відома Інкерманська битва, що відбулася 5 листоп. (24 жовт.) 1854. Тоді рос. армія зробила спробу скинути війська союзників у море та деблокувати Севастополь. Попри заг. невдачу, севастопольці тоді виграли час, аби укріпити місто. В 19—20 ст. І. розвивався в орбіті Севастополя (з інкерманського білого каменю останній первісно і будувався). Статус міста І. отримав 1976.

Архіт. пам’ятки: печерний монастир (датування печер можливі від 8—9 ст. до 15 ст.; ін. споруди належать 19 ст.; Свято-Климентьєвський Інкерманський чол. монастир), руїни фортеці Каламіта (15 ст.).

Література

• Бертье-Делагард А.Л. Каламита и Феодоро. «Известия Таврийской ученой архивной комиссии», 1918, вып. 55; ІМіС УРСР. Кримська область. К., 1974.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: Д.С. Вирський.; url: http://history.org.ua/?termin=Inkerman; том: 3