Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІНОКЕНТІЙ IV

ІНОКЕНТІЙ IV (світське ім’я — Сінібальдо Фієскі; бл. 1195—07.12. 1254) — рим. папа (1243—54). Н. в м. Генуя. Подібно до свого попередника Григорія IX вів запеклу боротьбу з герм. імп. Фрідріхом II Гогенштауфеном. 1245 скликав у м. Ліон (нині місто у Франції) Вселенський собор і оголосив Фрідріха II позбавленим влади, однак імператор залишився на престолі. Підтримував суперників імператора, а також підбурював проти нього міста Італії, що відстоювали незалежність. По смерті Фрідріха II (1250) папа продовжив суперництво з його наступником Конрадом IV Гогенштауфеном.

Проводив політику прозелітизму (поширення свого віросповідання) в Європі й світі, благословив загарбницькі дії Тевтонського ордену в Сх. Європі. 1245 відправив францисканця Плано Карпіні послом до монгол. великого хана в Каракорум (столиця давньої монгольської д-ви Чингізідів), доручивши йому також зав’язати стосунки з Данилом Галицьким і схилити того до переходу в католицизм. Переговори між І.IV та Данилом Галицьким тривали майже 8 років. Умовою своїх поступок у реліг. справах Данило поставив організацію рим. папою хрестового походу країн Зх. проти монголо-татар. Одержавши відповідні запевнення від І.IV, Данило восени 1253 коронувався присланою рим. папою стеммою в Дорогичині. Однак І.IV не виконав своїх зобов’язань, похід не відбувся, і князь незабаром розірвав стосунки з Римською курією.

П. у м. Неаполь (Італія).

Література

• Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. М., 1950.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: М.Ф. Котляр.; url: http://history.org.ua/?termin=Inokentiy_IV; том: 3