Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ ІМЕНІ М.РИЛЬСЬКОГО НАН УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ ІМЕНІ М.РИЛЬСЬКОГО НАН УКРАЇНИ — н.-д. установа в складі Національної академії наук України. Заснований 1936 як багатопрофільна установа, на яку покладалося завдання комплексного студіювання нар. і професійної к-ри. Тогочасна назва — Ін-т укр. фольклору. Базою ін-ту стали народознавчі підрозділи ВУАН 1920-х рр., до складу яких входили Етнографічна комісія при    ВУАН, Відділ примітивної к-ри і нар. творчості (див. Кабінет примітивної культури і народної творчості при ВУАН), Музей антропології і етнології імені Ф.Вовка, Кабінет муз. етнографії. Цим установам належала провідна роль у розгортанні фольклорно-етногр. досліджень, створенні джерельної бази народознавчої науки, формуванні кореспондентської мережі, започаткуванні профільних періодичних видань («Етнографічного вісника», «Матеріалів до етнології», «Первісного громадянства та його пережитків на Україні»). В царині дослідження муз. фольклору результативно працював Кабінет муз. етнографії, очолюваний проф. К.Квіткою. Широкоформатні мистецтвознавчі студії здійснювалися Кабінетом мист-в, очолюваним акад. Ф.Шмітом і Каф-рою мистецтвознавства та історії укр. мист-ва під кер-вом О.Новицького.

Ін-т укр. фольклору АН УСРР (з 1937 — АН УРСР) успадкував не лише наук. традиції й досвід, а й архів та наук.-документальну базу цих установ. Мав у своєму складі 3 сектори: словесного фольклору, муз. фольклору та рукописних фондів. 1938 при ін-ті відкривається аспірантура, 1940 — ставиться питання про організацію від. етнографії. Для висвітлення результатів наук. студій у галузі нар. творчості ін-т започатковує періодичні вид. — «Український фольклор» (1937—39), «Народна творчість» (1939—41).

Першим дир. Ін-ту укр. фольклору був А.Хвиля (1936—37). Від 1939 до 1941 ін-том керував Ю.Соколов.

Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 ін-т було евакуйовано до Уфи (нині столиця Республіки Башкортостан, РФ) й реорганізовано у від. фольклору зведеного Ін-ту сусп. наук АН УРСР. В черв. 1942 на базі цього від. постав Ін-т нар. творчості та мист-в АН УРСР, до складу якого, крім народознавців, увійшли й мистецтвознавці. Спочатку ін-т очолив фольклорист і музикознавець проф. М.Грінченко, а з кін. 1942 незмінним кер. установи став на два десятиліття поет, акад. АН УРСР М.Рильський. У берез. 1944 ін-т переїхав до Києва й був реорганізований в Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Зусиллями М.Рильського сформовано етногр. від. та відділи фондів образотворчого мист-ва, музики, театру. Від 1947 по 1958 ін-т видавав «Наукові записки» (т. 1—4) з питань мист-ва, фольклору та етнографії, а 1957 відновлено випуск ж. «Народна творчість та етнографія», що продовжив видавничу традицію Етногр. комісії, Від. примітивної к-ри і нар. творчості, а згодом — Ін-ту укр. фольклору. Високий авторитет поета-академіка сприяв утвердженню керованої ним гуманітарної багатопрофільної установи, що стала визначним народознавчим та мистецтвознавчим центром.

1964 ін-ту присвоєно ім’я М.Рильського. Після М.Рильського ін-том керували М.Сиваченко (1964—73), С.Зубков (1974—87), О. Костюк (1987—2000), Г. Скрипник (од 2001). Від 1994 ін-т носить сучасну назву. В структурі ін-ту функціонують відділи музикознавства, фольклористики, театрознавства, кінознавства, культурології, мист-ва та нар. творчості зарубіжних країн, образотворчого мист-ва, а також Укр. етнологічний центр, наук. б-ка та рукописні фонди, які налічують понад 20 тис. одиниць зберігання. Працюють наук.-координаційні ради — «Проблеми збереження й дослідження традиційної культури», «Національна спадщина й сучасний мистецький процес». На базі ін-ту функціонує Міжнар. асоц. укр. етнологів.

До пріоритетних наук. напрямів діяльності ін-ту належить дослідження етнічної та етнокульт. історії укр. народу, історії та теорії професійного мист-ва і нар. творчості та мист-ва зарубіжних країн. Ін-т здійснює широку програму тотального фольклорно-етногр. обстеження України та створення комп’ютерної бази даних з етнокультури українців та етнічних меншин. Забезпечує вихід періодичних видань: «Народна творчість та етнографія», «Мистецтвознавчі студії», «Матеріали до української етнології» й «Матеріали до українського мистецтвознавства».

Література

• Березовський І.П. Українська радянська фольклористика. Етапи розвитку і проблематика. К., 1968;
• Музиченко С.М. До 50-річчя заснування Етнографічної комісії Всеукраїнської Академії наук. «УІЖ», 1971, № 6;
• Скрипник Г.А. З історії української етнографії. К., 2002.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: Г.А. Скрипник.; url: http://history.org.ua/?termin=Inst_Rylskogo_NAN_Ukr; том: 3