Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА

ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА (від верес. 1931 — Український науково-дослідний інститут Близького Сходу) — н.-д. установа в системі Наркомосу УСРР. Ств. 1 січ. 1930 у Харкові. Здійснював дослідження історико-етнологічних взаємозв’язків укр. к-ри з   к-рами сх. народів та підготовку кадрів для н.-д. і пед. роботи, а також для обслуговування держ. органів. Організатором ін-ту був О.Гладстерн. Дир. ін-ту був призначений О.Полоцький. Ін-т складався з секторів Бл., Середнього, Далекого та Рад. Сх. і каф-р політики й економіки, права, історії мовознавства й літ., матеріальної к-ри. В лют. 1930 до ін-ту було приєднано секцію сходознавства каф-ри світ. госп-ва при Одес. ін-ті нар. госп-ва. Після реорганізації у верес. 1931 ін-т отримав назву — Укр. НДІ Бл. Сходу. Осн. його секторами відтоді були турец. та перський. Водночас звузилося коло досліджуваних тем, почався пошук ідеологічних ворогів.

1932 після арешту О.Полоцького дир. ін-ту призначено М.Любченка. У верес. цього самого року ін-т увійшов до складу Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів під головуванням Л.Величка. Перебування в складі асоц., безпосередньо підпорядкованої ЦК КП(б)У, призвело до відвертої політизації проблематики досліджень. 9 груд. 1933 ін-т припинив своє існування, увійшовши до новоств. Аграрно-екон. інституту.

Література

• Фалькович И.М. К истории советского востоковедения на Украине. «Народы Азии и Африки», 1966, № 4;
• Циганкова Е.Г. Український науково-дослідний інститут Близького Сходу. «Сходознавство», 1999, № 7–8.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: Е.Г. Циганкова, Л.Ф. Шепель.; url: http://history.org.ua/?termin=Inst_shodoznavstva; том: 3