Харків

Харків
Герб Харкова	Прапор Харкова
	Харків на карті України. Харківська область виділена.
Основні дані
Прізвисько	Східна столиця,; Перша столиця,; Замок, що зачиняє український простір (Адольф Гітлер)
Країна	Україна
Регіон	Харківська область
Район/міськрада	Харківська міська рада
Код КОАТУУ	6310100000
Засноване	1654-1655
Статус міста	з 1654 року
Поділ міста	9 районів
Населення	1 455 964
Площа	306 км²
Густота населення	4500 осіб/км²
Поштові індекси	61000-499
Телефонний код	+380-57(2)
Координати	50°00′ пн. ш.; 36°15′ сх. д.
Висота над рівнем моря	94 - 120 м
Водойма	Харків, Лопань, Уди, Немишля
Назва мешканців	харків’янин / харківець, харків’янка / харківка, харків’яни / харківці
Міста-побратими	Болонья, Лілль, Нюрнберг, Познань, Тяньцзінь, Цинциннаті
День міста	23 серпня
Відстань
Найближча залізнична станція	Харків-Пасажирський
До Києва
- фізична	407 км
- залізницею	487 км
- автошляхами	449 км
Міська влада
Адреса	61200, м. Харків, пл. Конституції, 7, 731-54-37
Веб-сторінка	Харківський міський інформаційний центр
Міський голова	Добкін Михайло Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Цей термін має також інші значення. Див. Харків (значення).

Ха́рків — місто на північному сході України, адміністративний центр Харківської області. Населення — 1 455, 9 тис. осіб^[1], площа міста — 306 км². Друге за кількістю населення місто України, з грудня 1917 по січень 1918 і з грудня 1919 по червень 1934 рр. — перша столиця УРСР.

Великий науковий, культурний, промисловий і транспортний центр України, був третім за розмірами індустріальним центром в СРСР після Москви та Ленінграда. 60 науково-дослідних інститутів, 30 вищих навчальних закладів, 8 музеїв, міська картинна галерея, 7 театрів, 80 бібліотек.

Зміст

1 Розташування і природа
- 1.1 Річки Харкова
- 1.2 Райони Харкова
2 Клімат
3 Історія
4 Населення
5 Народне господарство
6 Освіта, наука, культура
7 Відомі харків'яни
8 Фестивалі
9 Громадські організації
10 Міста-побратими
11 Екологія
12 Цікавинки
13 Посилання
14 Література
15 Ресурси інтернету

[ред.] Розташування і природа

Найвищий пункт над рівнем моря 120 м (Лісопарк), найнижчий — 94 (Новоселівка). З погляду рельєфу Харків ділиться на чотири низовинні і чотири підвищені райони. Стік річок творить улоговину, висунену з північного заходу на південний схід між Середньоруською височиною і Донецькою низовиною. Височини Харкова, переважно піщані, донедавна були вкриті сосновими і березовими лісами (Холодна гора, височина на північ від Лопані).

[ред.] Річки Харкова

Харків розташований на вододільному підвищенні і в долині річок (Харків, Лопань, Уди, Немишля); на території сучасного Харкова ці невеликі річки сходяться і вливаються (через Уди) до Сіверського Дінця.

Первісно долини річок на території нинішнього Харкова були заболочені, улітку деякі висихали до малих потоків (Нетеча, Немишля).

[ред.] Райони Харкова

Територія сучасного Харкова покриває 300 км² й адміністративно ділиться на 9 районів: Дзержинський, Жовтневий, Київський, Комінтернівський, Ленінський, Московський, Фрунзенський, Орджонікідзевський і Червонозаводський. Проте, донедавна зберігалися старі назви «сторін», поселень і слобідок, що були поступово включені до Харкова: Поділ, Залопань, Захарків, Клочківська Слобідка, Павлівка, Кінний базар, пустиня Аравія, Основа, Панасівка, Довголівка, Заїківка, Велика Гончарівка, Мала Гончарівка, Журавлівка, Верещаківка, Іванівка, Петінка, Москалівка, Нова Баварія, Нова Сербія, Велика Данилівка та інші.

Довжина Харкова^[2]:

з півночі на південь — 24,3 км
з заходу на схід — 25,2 км

[ред.] Клімат

Помірно-континентальний: зима холодна і сніжна, але мінлива, літо — гаряче. Середня температура року — + 6,9°C (у січні — 6,9, у липні + 20,3). Середня кількість опадів за рік 513 мм, найбільша в червні й липні. В самому місті і в підміських околицях клімат м'якший, ніж на прилеглій північній території, і тому придатний для городництва і садівництва, включно з виноградарством.

Клімат Харкова
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Абсолютний максимум, °C	11	14,6	21,8	30,4	34,5	35,6	37,6	37,5	33,7	29,3	18,5	13,4	37,6
Середній максимум, °C	−2,8	−2	3,7	14	20,7	24,6	25,9	25,2	19,4	11,7	3,6	−0,8	11,9
Середня температура, °C	−5,7	−5,1	0,1	9,1	15,3	19,2	20,4	19,5	13,9	7,3	0,8	−3,3	7,6
Середній мінімум, °C	−8,5	−8,1	−2,9	4,7	9,9	13,8	15,0	14,1	9,1	3,7	−1,6	−5,8	3,6
Абсолютний мінімум, °C	−35,6	−29,8	−32,2	−11,4	−1,9	2,2	5,7	2,2	−2,9	−9,1	−20,9	−30,8	−35,6
Норма опадів, мм	35	30	27	36	53	59	67	45	45	39	41	38	515
Джерело: Погода и климат

[ред.] Історія

Докладніше у статті: Історія Харкова

На місці Харкова знаходилося стародавнє місто Донець, ще за часів Київської Русі. Назва міста походить правдоподібніше від річки Харків («Хар-Кобе»). Інші версії — від засновника поселення Харків хутір козака Харитона (Харка). Ще одна версія — від козака Івана Каркача (Харкача). Половецька версія — від половецького міста Шарукань (Харукань). З початку 17 ст. Харківщина належала до Московської держави, але до 1650 р. тут не було осілого населення. Московські царі розсилали сторожу й розвідувальні групи з служилих людей, будували укріплення й оборонні лінії проти кримських татар та ногайців: «білгородська», «ізюмська» та «українська» лінії. Проте російські «служилі люди» не були постійним населенням. Паралельно починається українська колонізація з сусідньої Гетьманщини.

За козацьких часів Харків стає центром Харківського слобідського козацького полку. Місто мало фортецю із вежами та підземними ходами. Харківськими полковниками були Донці.

[ред.] Населення

Після революції 1917 — 20 років чисельність мешканців Харкова постійно зростала. За переписом 1926, місто мало 417 000 осіб (третє місце після Києва й Одеси) й українці стали в ньому відносною більшістю (38,3 %), росіян тоді було 38 %, євреїв 19,5 % (відсотки на 1897 p.: 29,2, 60,0, 6,1). Тенденція до зростання кількості мешканців виразно помітна і за 1930-х років, головним чином через приплив із сіл; 1939 Харків мав 833 000 мешканців. За німецької окупації кількість населення впала через мобілізацію до армії, масове вивезення на роботи за кордон та шукання притулку на провінції, і в 1942 — 43 роках його лишилося 160 — 180 000. Після 1944 р. населення міста почало швидко зростати. Перепис 1959 року подає у Харкові 953 000 осіб. Значна частина його — промислові робітники, службовці, працівники на будівництві, транспорті, у торгівлі, освіті й установах охорони здоров'я. Поділ за національністю: українців 48 %, росіян — 40 %, євреїв — 9 %.

[ред.] Народне господарство

Харків - один з найбільших промислових центрів України й колишнього СРСР, третій після Москви і Ленінграду центр машинобудування. Тут є великі машинобудів. і металообробні зав., також підприємства енергетичного машинобудування та електротехнічної промисловості (45 % всієї продукції м.): Харківський тракторний зав., Харківський зав. транспортного машинобудування (випускає магістральні тепловози), Харківський електротехнічний зав. (генератори для парових і гідравлічних турбін), Харківський зав. «Серп і Молот» (двигуни до зернових комбайнів), верстатобудів., авіаційний, велосипедний заводи, «Турбоатом», «Електроважмаш», «Південкабель», Завод імені Малишева тощо. Працюють підприємства хім. промисловості (заводи пластичних мас, мед. пластмас, хім. реактивів, лакофарбові, фармацевтичні й ін.), деревообробної, будів. матеріалів, меблів; розвинута поліграфічна промисловість, харч. (кондитерська фабрика «Харків'янка», Харківська бісквітна фабрика, 2 броварні, жировий комбінат, 2 м'ясокомбінати тощо), парфумерно-косметична фабрика, Харківський ювелірний завод. З легкої промисловості найбільш розвинена швейна, трикотажна, шкіряно-взуттєва (Харків мав найбільшу фабрику в колишній УРСР), канатний завод. Кількість промислових робітників на 1961 р. перевищувала 350 000, у 1980 р. доходить до півмільйона.

Сучасний прапор міста

[ред.] Освіта, наука, культура

Харків є другим після Києва культурним центром України. Низка установ веде свій початок з дореволюційних часів, інші — з часу, коли Харків був столицею УРСР, а деякі засновані, реорганізовані чи відновлені після Другої світової війни. Внаслідок різних реформ Харків мав (1979) 21 ВНЗ з понад 130 000 студентів. Серед вищих шкіл найважливіші: Харківський національний університет імені В.Каразіна, Харківський політехнічний інститут, Харківський національний економічний університет, Харківський державний медичний університет, Національна юридична академія ім. Я.Мудрого, Харківська державна академія культури, Національний фармацевтичний університет, Національний аерокосмічний університет тощо; діє ряд інженерно-екон. ВНЗ: академія зал. транспорту, університет будівництва і архітектури, автомобільно-дорожній університет, зооветеринарна академія, Харківський національний університет радіоелектроніки, академія міського господарства; 1923 — 63 працювала державна консерваторія. У Харкові є 38 середніх спеціалізованих освітніх закладів і 40 проф.-техн. шкіл; понад 50 науково-дослідних інститутів при високих школах або у відомстві Імін-в, 6 науково-дослідних інститутів АН УРСР (Харківський Наук. Центр АН, Укрдіпроруда та ін.). З початку 30-их pp., а особливо після війни посилена русифікація усіх ступенів освіти у Харкові, як також інших культурно-освітніх установ.

З наук. установ діють Харківська астрономічна обсерваторія, Харківське математичне товариство, ряд бібліотек і музеїв. До найбільших бібліотек належать: Харківська публічна бібліотека ім. Короленка, Наукова бібліотека Харківського Університету, Харківська державна наукова медична бібліотека, обласний державний архів; з музеїв найбільші: Харківський історичний музей, художній, літературний і музей природи. Працює 6 проф. театрів, з яких мають звання академічних: Харківський театр опери і балету ім. Лисенка, Харківський державний український драматичний театр ім. Шевченка, російський драматичний театр ім. Пушкіна; діють ще Театр юного глядача, Харківський укр. театр музичної комедії і театр ляльок; працює обл. філармонія, 14 кінотеатрів. 1963 р. відкрито велику кіноконцертну залу «Україна», а 1974 р. — новий цирк. У X. діють Палаци спорту «Ювілейний», «Локомотив», палац водних видів спорту «Акварена», 32 стадіони (серед них «Металіст», «Динамо», «Спартак», «Арсенал-Баварія» та ін.), дитяча залізниця «Мала південна».

У 1920 — 30-их pp. з'являлася низка республіканських газет і журналів. Виходили: «Соціалістична Харківщина» (з 1934), «Ленінська зміна» (1938), «Красное знамя» (1958); досі виходять «Вечірній X.» (з 1963 українською мовою, з 1983 укр. і рос.), «Время», «Слобідський край», літ. місячник «Прапор», діє видавництво тієї ж назви; працювала Книжкова Палата УРСР, наразі діють книжкова фабрика «Глобус» та книжкова фабрика ім. Фрунзе. Передавалися дві програми телебачення — союзна і республіканська та область (на останній матеріали передавались укр. та рос. мовами); 1979 збудовано нову телевізійну станцію. На сьогодні діють 7 місцевих телеканалів: «АТВК», «ОТБ», «7 канал», «Simon», «Фора», «Фаворит», «Р1».

Свято-Дмитрівський храм (УАПЦ)

Римо-католицький костел на вул. Гоголя

У Харкові є ряд пам'ятників: крім звич. сов., Т. Шевченкові (1935, скульптор М. Манізер, архітектор І. Лангбард), М. Коцюбинському (проект Н. Рябініна, 1957), з давніших В. Каразіну (1906), М. Гоголеві (1909), пам'ятний знак воїнам УПА, пам'ятник репресованим кобзарям та ін. Зі старих будівельних пам'яток збереглися Покровський (1689) та Успенський (пошкоджений в середині 1930-их pp.) собори та деякі ін. будівлі 19 ст.

Докладніше у статті: Вищі навчальні заклади Харкова

[ред.] Відомі харків'яни

Докладніше у статті: Відомі харків'яни

[ред.] Фестивалі

Міжнародний музичний фестиваль "Харківські асамблеї"

[ред.] Громадські організації

Харківська організація Національної спілки комозиторів України
Об'єднання творчої інтелігенції "Круг"
Вагнерівське товариство
Шубертівське товариство

[ред.] Міста-побратими

У Харкова 17 міст-побратимів і міст-партнерів^[3]:

[ред.] Екологія

Докладніше у статті: Екологія Харкова

[ред.] Цікавинки

Зазвичай вважається, що харківська площа Свободи (колишня Дзержинського) — найбільша в Європі, але «Еспланад де Кінконс» у Франції є більшою від площі Свободи^[4]. Площа Свободи спланована в 20-х роках 20 ст. архітектором В. Троценко. Вона займає 11.6 га, її протяжність по найбільшій осі складає 750 м. Міська площа таких колосальних розмірів була спеціально задумана для підкреслення столичного статусу Харкова, який був політичним центром Радянської України з 1919 по 1934 р. Площу Свободи обрамляють відповідні з її масштабами будівлі, у ряді яких виділяється гігантська будівля Будинку державної промисловості, — Держпрома. ^[5]

У Харків'ян та гостей міста є унікальна можливість побачити зорі посеред дня, бо в Харкові працює планетарій, другий за розмірами та можливостями в Україні після київського. Окрім лекцій в планетарії працює музей та проводяться демонстраційні спостереження в телескоп.

Цікаво, що Харків ввійшов до історії не тільки як велике промислове та культурне місто, але й відоме кількома спеціфичними словами, зокрема — словами тремпель та ракло. За використанням цих слів легко можна впізнати людину, що хоча б кілька років прожила в Харкові. Слово тремпель (тобто вішалка для одягу), що з'явилося на початку 19 ст., наразі використовують майже на всій Слобожанщині, у Києві та навіть в Бєлгородській області Росії.

[ред.] Посилання

↑ Чисельність населення Харківської області на 1 січня 2009 року
↑ Географічна довідка
↑ Міста-побратими та міста-партнери Харкова
↑ Place des Quinconces
↑ Столичный размах — стаття про площу Свободи

Площа Свободи

[ред.] Література

Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)
Карпов В. Харьковская старина. X. 1900;
Гусев А. Харьков, его прошлое и настоящее. X. 1902;
Багалей Д., Миллер Д. История города Харькова за 250 лет существования (с 1655 p.), тт. І — II, X. 1905, 1912;
Альбовский Е. Харьковские казаки. П. 1914;
Іволгін І. Старий Харків. 1920;
Таранушенко С. Старі хати Харкова. X. 1922;
Галкин К. Холодногорский централ. 1937;
Окладочной Р. Социалистический Харьков. X. 1951;
Глобенко М. Харкову минуло 300 років, ж. Вісник, ч. 3, 1955;
Михайлик О. Харкову — 300 років. X. 1956;
Касьянов О. Харків. Історикоархітектурний нарис. К. 1956;
Дяченко М., Росін С., Рябко В. Харків. X. 1957;
АН УРСР Історія сіл і міст УРСР. Харківська область К. 1967;
Данилов В. Харків. К. 1963;
Дяченко И. Улицы и площади Харькова. X 1974;
Харковский Метрополитен. X. 1975;
Семененко О. Харків, Харків . . . Нью-Йорк 1976;
Андреева Г., Олейник В. Знакомьтесь — Харьков. X. 1979;
Сокіл В. Дещо про повоєнний літ.-мист. Харків, ж. Сучасність, чч. 7 — 8, 1983.

[ред.] Ресурси інтернету

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:

Харків

п • о • р

Райони Харкова

Дзержинський · Жовтневий · Київський · Комінтернівський · Ленінський · Московський · Фрунзенський · Орджонікідзевський · Червонозаводський