Харків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Харків
Kharkiv-town-herb.svg Kharkiv-town-flag.svg
Герб Харкова Прапор Харкова
Панорама частини центру міста з видом на будівлю Харківської обласної ради
Панорама частини центру міста з видом на будівлю Харківської обласної ради
Харків на карті України. Харківська область виділена.
Харків на карті України. Харківська область виділена.
Основні дані
Інша назва Перша столиця, східна столиця,
Smart City
Країна Україна Україна
Регіон Харківська область Харківська область
Район/міськрада Харківська міська рада
Код КОАТУУ 6310100000
Засноване 1654-1655
Статус міста з 1654 року
Поділ міста 9 районів
Населення 1 451 569 (01.04.2014)[1]
Площа 350 км²
Густота населення 4122 осіб/км²
Поштові індекси 61000-499
Телефонний код +380-57(2)
Координати 50°00′21″ пн. ш. 36°13′45″ сх. д. / 50.00583° пн. ш. 36.22917° сх. д. / 50.00583; 36.22917
Висота над рівнем моря 94—202 м
Водойма Харків, Лопань, Уди, Немишля
Назва мешканців Харків’я́нин, харків’я́нка, харків’я́ни.
Міста-побратими 17 міст (див. список)
День міста 23 серпня
Відстань
Найближча залізнична станція Харків-Пасажирський
До Києва
 - фізична 407 км
 - залізницею 487 км
 - автошляхами 449 км
Міська влада
Адреса 61200, м. Харків, пл. Свободи, 7, 731-54-37
Веб-сторінка Харківська міська рада
Міський голова Кернес Геннадій Адольфович

Ха́рків (Харков, застаріле Харьковъ, Харьків[2], лат. Zacharpolis[3][4][5]) — місто на сході України на Слобожанщині, адміністративний центр Харківської області. Населення — 1 450 450 осіб[1], площа міста — 350 км²[6]. Разом з прилеглими містами та районами формує Харківську агломерацію з населенням понад 2 млн осіб.

Друге за кількістю населення місто України, з січня 1920 по червень 1934 рр. — столиця УРСР.

Великий науковий, культурний, промисловий і транспортний осередок України, був третім індустріальним центром в СРСР після Москви та Ленінграда. 60 науково-дослідних інститутів, 30 вищих навчальних закладів, 8 музеїв, міська картинна галерея, 7 державних театрів і десятки недержавних, 80 бібліотек.

Розміщення і природа

Космічний знімок Харкова (Landsat-5, 18 червня 2011)

Найвищий пункт над рівнем моря 202 м (П'ятихатки (Харків)), найнижчий — 94 м (Новоселівка). З погляду рельєфу Харків ділиться на чотири низовинні і чотири підвищені райони. Стік річок творить улоговину, висунену з північного заходу на південний схід між Середньоруською височиною і Донецькою низовиною. Височини Харкова, переважно піщані, донедавна були вкриті сосновими і березовими лісами (Холодна гора, височина на північ від Лопані).

Довжина Харкова[7]:

  • з півночі на південь — 24,3 км
  • з заходу на схід — 25,2 км

Річки Харкова

Харків лежить на вододільному підвищенні і в долині річок (Харків, Лопань, Уди, Немишля); на території сучасного Харкова ці невеликі річки сходяться і вливаються (через Уди) до Сіверського Дінця.

Первісно долини річок на території нинішнього Харкова були заболочені, улітку деякі висихали до малих потоків (Нетеча, Немишля).

Райони Харкова

Територія сучасного Харкова покриває 300 км² й адміністративно ділиться на 9 районів: Дзержинський, Жовтневий, Київський, Комінтернівський, Ленінський, Московський, Фрунзенський, Орджонікідзевський і Червонозаводський. Проте, досьогодні збереглися старі назви «сторін», поселень і слобідок, що були поступово включені до Харкова: Поділ, Залопань, Захарків, Клочківська Слобідка, Павлівка, Кінний базар, Основа, Панасівка, Довголівка, Заїківка, Велика Гончарівка, Холодна гора, Лиса гора, Салтівка, Олексіївка, Павлове Поле, Шатилівка, Шишківка, Тюринка, Мала Гончарівка, Журавлівка, Верещаківка, Іванівка, Петінка, Москалівка, Нова Баварія, Велика Данилівка та інші.

Докладніше: Райони Харкова

Клімат

Помірно континентальний: зима холодна і сніжна, але мінлива, літо — спекотне. Середня температура року — + 6,9 °C (у січні — 6,9, у липні + 20,3). Середня кількість опадів за рік 513 мм, найбільша в червні й липні. В самому місті і в приміських околицях клімат м'якший, ніж на прилеглій північній території, і тому придатний для городництва і садівництва, включно з виноградарством.

Клімат Харкова
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 11 14,6 21,8 30,4 34,5 36,8 37,6 39,8 33,7 29,3 18,5 13,4 39,8
Середній максимум, °C −2,8 −2 3,7 14 20,7 24,6 25,9 25,2 19,4 11,7 3,6 −0,8 11,9
Середня температура, °C −5,7 −5,1 0,1 9,1 15,3 19,2 20,4 19,5 13,9 7,3 0,8 −3,3 7,6
Середній мінімум, °C −8,5 −8,1 −2,9 4,7 9,9 13,8 15,0 14,1 9,1 3,7 −1,6 −5,8 3,6
Абсолютний мінімум, °C −35,6 −29,8 −32,2 −11,4 −1,9 2,2 5,7 2,2 −2,9 −9,1 −20,9 −30,8 −35,6
Норма опадів, мм 35 30 27 36 53 59 67 45 45 39 41 38 515
Джерело: Погода і клімат

Історія

Докладніше: Історія Харкова
Харко, легендарний засновник міста.

На місці Харкова знаходилося стародавнє місто Донець, ще за часів Київської Русі. Назва міста походить, ймовірно, від річки Харків («Хар-Кобе»). Інші версії — від засновника поселення хутора Харкова козака Харитона (Харька). Ще одна версія — від козака Івана Каркача (Харкача). Половецька версія — від половецького міста Шарукань (Харукань). З початку 17 ст. Харківщина належала до Московської держави, але до 1650 р. тут не було осілого населення. Московські царі розсилали сторожу й розвідувальні групи з служилих людей, будували укріплення й оборонні лінії проти цього та обмежування кримських татар та ногайців: «білгородська», «ізюмська» та «українська» лінії. Проте російські «служилі люди» не були постійним населенням. Паралельно починається українська колонізація з сусідньої Гетьманщини.

За козацьких часів Харків стає центром Харківського слобідського козацького полку. Місто мало фортецю із вежами та підземними ходами. Харківськими полковниками були Донці.

У 17801796 роках Харків був центром Харківського намісництва Російської імперії.

Важливою подією в історії Харкова було заснування у 1805-у році Харківського університету, що надало потужний поштовх для перетворення провінційного міста із населенням близько 10 тис. осіб на важливий освітній та науковий центр сходу України.

У 1940-му році кількість промислових підприємств у місті досягла 200, обсяг продукції зріс порівняно з 1913 р. в 12 разів. У місті було 36 вищих навчальних закладів зі 42 тис. студентів, 41 технікум з 14 тис. учнів, 138 шкіл на 96 тис. школярів, 14 театрів, 60 клубів, 304 бібліотеки, побудовано 2 млн м² житла. У 1940 у місті було 14 театрів, у тому числі кілька аматорських. Населення Харкова у 1939 р. становило 833 000 осіб. У 1933-1934 рр. були побудовані будинок проектів, будинок кооперації, закладено соцміста «Новий побут», «Червоний промінь» і студентське містечко. Одночасно за радянських часів було зруйновано Миколаївський собор (УАПЦ), церкви — Мироносицьку, Дмитріївську та Різдва Христового та ін.

Населення

Динаміка населення міста

Після революції 1917–1920 років чисельність мешканців Харкова постійно зростала. За переписом 1926 р. в місті проживало близько 417 тисяч осіб (третє місце в УСРР після Києва й Одеси) й українці складали в ньому відносну більшість населення (38,3 %), росіян тоді було 38 %, євреїв 19,5 % (наприклад, за даними перепису 1897 p. ці три етнічні групи складали відповідно 29,2, 60,0 та 6,1%). Тенденція до зростання кількості мешканців виразно помітна і за 1930-х років, головним чином через приплив із сіл, і станом на 1939 рік в Харкові мешкало 833 тисяч мешканців. За німецької окупації кількість населення впала через мобілізацію до армії, масове вивезення на роботи за кордон та шукання притулку на провінції, і в 1942 — 43 роках його лишилося 160-180 тисяч. Після 1944 р. населення міста почало швидко зростати. Перепис 1959 року подає у Харкові 953 000 осіб. Значна частина його — промислові робітники, службовці, працівники на будівництві, транспорті, у торгівлі, освіті й установах охорони здоров'я. Поділ за національністю: українців 48 %, росіян — 40 %, євреїв — 9 %.

Поступ зростання населення міста: якщо у 1939 р. тут нараховувалося 833 000 осіб, то у 1945 р. — 459 300, у 1950 р. — 718 000, у 1959 р. — 953 000, у 1962 р. — 1 000 000, а у 1965 — 1 070 000 осіб. Населення міста Харкова в 2012 році у порівнянні з 2011-м збільшилося на 9,7 тис. чоловік.[8]

Згідно з підсумками всеукраїнського перепису населення 2001 року у Харкові найбільші громади складали українці (62,8%) та росіяни (33,2%),[9] загальна чисельність населення Харкова становила 1 470 900 осіб.[10]

Динаміка національного складу Харкова
1926 1939 1959 1989 2001
українці  38,6 %  48,5 %  48,4 %  50,4 %  62,0 %
росіяни  37,2 %  32,9 %  36,1 %  42,0 %  33,0 %
євреї  19,5 %  15,6 %  8,7 %  3,0 %  0,7 %


Рідна мова за переписом 2001 р. у районах Харкова[11]

Район Українська Російська Вірменська
Орджонікідзевський 36,2 % 62,4 % 0,1 %
Ленінський 34,1 % 64,2 % 0,3 %
Жовтневий 34,0 % 64,2 % 0,3 %
Московський 33,4 % 65,0 % 0,2 %
Київський 32,6 % 64,2 % 0,2 %
Червонозаводський 32,0 % 65,5 % 0,3 %
Фрунзенський 29,2 % 69,2 % 0,2 %
Комінтернівський 29,1 % 68,2 % 0,2 %
Дзержинський 26,8 % 68,9 % 0,2 %
Харків 31,8 % 65,9 % 0,2 %


Економіка

Народне господарство

Харківський залізничний вокзал

Харків — один з найбільших промислових центрів України й колишнього СРСР, третій після Москви і Ленінграду центр машинобудування. Тут є великі машинобудівні і металообробні заводи, також підприємства енергетичного машинобудування та електротехнічної промисловості (45 % всієї продукції): Харківський тракторний завод, Завод імені Малишева (випускає магістральні тепловози), Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш» (генератори для парових і гідравлічних турбін), Харківський моторобудівний завод «Серп і Молот» (двигуни до зернових комбайнів), Харківський верстатобудівний завод, авіаційний, велосипедний заводи, «Турбоатом», «Електроважмаш», «Південкабель» тощо. Працюють підприємства хімічної промисловості (заводи пластичних мас, медичних пластмас, хімічних реактивів, лакофарбові, фармацевтичні тощо), деревообробної, будівельних матеріалів, меблів; розвинута поліграфічна промисловість, харчова (кондитерська фабрика «Харків'янка», Харківська бісквітна фабрика, 2 броварні, жировий комбінат, 2 м'ясокомбінати тощо), парфумерно-косметична фабрика, Харківський ювелірний завод. З легкої промисловості найрозвиненіша швейна, трикотажна, шкіряно-взуттєва (Харків мав найбільшу фабрику в колишній УРСР), канатний завод. Кількість промислових робітників на 1961 р. перевищувала 350 000, у 1980 р. доходить до півмільйона.

За 2009 р. суб'єктами промислової діяльності реалізовано продукції у відпускних цінах підприємств (без ПДВ і акцизу) на суму 22,1 млрд грн., у тому числі: машинобудівної галузі — на 6,0 млрд грн., харчової галузі — на 4,8 млрд грн., підприємствами з виробництва та розподілення електроенергії, газу і води — на 5,1 млрд грн., хімічної та нафтохімічної промисловості — на 1,8 млрд грн.

Найбільшу питому вагу в загальному обсязі реалізації промислової продукції в місті мають (на середину 2009 року), зокрема:

  • Харківське відділення ВАТ «САН ІнБев Україна» — 6,5 %;
  • ВАТ «Турбоатом» — 3,5 %;
  • ТОВ «Техноком» — 3,2 %;
  • ДП «Електроважмаш» — 3,1 %;
  • ВАТ «Харпідшипник» — 1,8 %;
  • ЗАТ «Харківський плитковий завод» — 1,8 %;
  • ЗАТ «Новий стиль» — 1,6 %;
  • ЗАТ «Завод „Південкабель“» — 1,5 %;
  • Філія «Харківський молочний комбінат» — 1,4 %;
  • ЗАТ «Харківська бісквітна фабрика» — 1,4 %;
  • ТОВ «Фармацевтична компанія „Здоров'я“» — 1,4 %.

Промислові території

Промислові підприємства міста переважно входять до складу промислових утворень. У Харкові утворено 5 промислових вузлів, 9 промислових районів, що в свою чергу сформували 5 промислових зон, а також 14 груп підприємств.[12] Тобто міська промисловість сформувалася за територіальною ознакою навколо великих промислових підприємств у такі промислові зони:

  • Балашовська промзона — 863,4 га;
  • Орджонікідзевська промзона — 1043 га;
  • Диканівська промзона — 999 га;
  • Іванівська промзона — 550 га;
  • Безлюдовська комунально-складська промзона — 576 га.

Ці промислові утворення поєднують більше 70 % промислових, транспортних і складських підприємств міста.

Торгівля

Ринки та базари

Дивіться основну статтю: Ринки Харкова.

У Харкові налічується більше 20-ти продуктових, речових, промислових ринків та базарів.

Найбільшими діючими ринками є:

Магазини та супермаркети

Також у місті діє велика кількість супермаркетів ряду українських та регіональних мереж, серед яких «АТБ», «Сільпо», «Велика Кишеня», «Billa», а також «Восторг», «Таргет» та «Класс».

Транспорт

Харків є одним із найбільших транспортних вузлів України. У сучасному Харкові є всі основні види транспорту — залізниця, міжнародний аеропорт.

Міські перевезення здійснюються за допомогою тролейбусів, трамваїв, метрополітену та маршрутного автотранспорту.

У місті діють два пункти контролю на залізниці через державний кордон з Росією: Харків-Сортувальний та Харків-Пасажирський-Бєлгород.

Хмарочоси

За часів УРСР, коли Харків був столицею держави, в місті почали будувати перші сучасні «хмарочоси». В 1928-му році звели 68-метровий Держпром, а в 1932-му Дім проектів (зараз Університет ім. Каразіна) з висотою 68,5 м. Будинки простояли Велику Вітчизняну війну і сьогодні є одними з візитівок міста.

Докладніше в статті: Харківські висотки

ЗМІ

Пам'ятник Г. Сковороді в Харкові (фото Ю. Щербініна)

Друковані ЗМІ

У Харкові друкується більше 65 різних газет і журналів[13]. Серед суспільно-політичних видань відома газета «Вечірній Харків», найпопулярніше інформаційно-розважальне видання — це тижневик «Телескоп», відомі рекламно-інформаційні видання: «Прем'єр Дайджест», «Харьков на Ладонях» http://www.aida.com.ua/, «Авізо», «Бизнес Тайм», «Прем'єр Експрес», «Час Пик», «Объективно», «Харківський кур'єр» та «СтройПрайс».

1921 року до Харкова було перенесене видавництво «Рух», яке видавало здебільшого твори українських дореволюційних письменників у серіях, призначених для масового поширення. У 1920-30-х роках у Харкові з'явилася низка республіканських газет і журналів. Зокрема, виходили: «Соціалістична Харківщина» (з 1934), «Ленінська зміна» (1938), «Красное знамя» (1958).

Протягом 2007–2012 років виходила газета «Главное»[14][15][16].

Провідні газети

  • «Вечерний Харьков» (укр. «Вечірній Харків») — найпопулярніше щоденне видання міста, від 1963 р. видавалось українською мовою, в 1983 році оголосили про перехід на видання двома мовами — українською та російською, але дуже скоро перейшли на видання виключно російською.
  • «Время»;
  • «Слобідський край»;
  • «Известия»;
  • «Комсомольская правда в Украине. Харьковский выпуск»;
  • «Сегодня. Харьков».
  • літературний місячник «Березіль».

Радіо

У Харкові працюють у FM-діапазоні низка загальноукраїнських та регіональних радіостанцій. Крім того, мовлення здійснює Харківська обласна державна телерадіокомпанія (6:45-6:55, 8:10-8:30, 15:40-16:00, 18:10-19:00, 20:00-20:30) та радіо «Слобожанщина» (на хвилі Першого каналу Українського радіо (6:30-6:45, 10:30-11:00; щонеділі — 23:00-23:30).

Радіостанції на ультракоротких хвилях:

  • «Харків-2» (67,2 МГц)

Радіостанції у FM-діапазоні:

  • Русское Радио Україна (88,0 МГц)
  • Радіо Рокс Україна (89,3 МГц)
  • MFM (90,0 МГц)
  • Ретро FM (90,4 МГц)
  • «Нова хвиля» (91,2 МГц)
  • Радио Вести (100,5 МГц)
  • Європа Плас (101,1 МГц)
  • Стильне радіо Перець ФМ (101,5 МГц)
  • XIT FM Україна (102,0 МГц)
  • Kiss FM (102,4 МГц)
  • Super Radio (103,0 МГц)
  • Шансон (103,5 МГц)
  • Best FM (104,0 МГц)
  • Наше радіо (104,5 МГц)
  • Люкс ФМ (105,2 МГц)
  • Улюблене радіо (105,7 МГц)
  • Авторадіо-Україна (106,1 МГц)
  • Бізнес-радіо (106,6 МГц)
  • «Ера-FM» (107,0 МГц)
  • Гала радіо (107,4 МГц)
  • Мелодія (107,9 МГц)

Телебачення

За СРСР у Харкові транслювалися 2 програми телебачення — союзна і республіканська та на область (на останній матеріали передавались українською та російською мовами).

1979 року збудовано нову телевізійну станцію.

На сьогодні мовлення здійснюють загальнонаціональні телеканали. Частина українських та іноземних каналів доступні через кабельні мережі.

Також у місті діє 7 харківських місцевих телеканалів:

Інтернет-ЗМІ

З розвитком інтернету відбулось поширення новинарних інтернет-порталів. На теперішній час більшість газет та телеканалів має свої сайти у мережі інтернет.

Інтернет-ЗМІ Харкова:

  • «057.ua»
  • «АТН»
  • «Главное»;
  • «Городской дозор»;
  • «Справжня варта»;
  • «MediaPort»
  • «Місто Х»

Видавництва

У Харкові працюють численні видавництва, серед головних — «Фактор», «Прапор», Folio, Торсінг.

У Харкові працювала Книжкова Палата УРСР, наразі з видавничих і книговиробничих підприємств діють книжкова фабрика «Глобус» та книжкова фабрика ім. Фрунзе.

Освіта і наука

Радянська Україна для інтуристів, Харків, рекламний плакат, початок 1930-х рр.

За рівнем освіти і науки Харківські виші й наукові установи є одними з найкращих у країні (а подеколи і Східної Європи), часто конкурують зі столичними.

Низка харківських освітніх і наукових установ веде свій початок з дореволюційних часів, інші — з часу, коли Харків був столицею УРСР, а деякі засновані, реорганізовані чи відновлені після Другої Світової війни.

Внаслідок різних реформ Харків мав станом на 1979 рік 21 ВНЗ з понад 130 000 студентів.

Серед вищих шкіл Харкова найважливіші:

У місті діє також ряд інженерно-економічних ВНЗ:

У 1918-1963 рр. працювала державна консерваторія.

Дивіться основну статтю: Вищі навчальні заклади Харкова.

У Харкові діють 38 середніх спеціалізованих освітніх закладів і 40 професійно-технічних шкіл; понад 50 науково-дослідних інститутів при вищих навчальних закладах або у відомстві міністерств (зокрема, ще 1920 року був заснований Харківський науково-дослідний інститут медичної радіології, що займався вирішенням питань радіології та онкології), 6 науково-дослідних інститутів АН України (Харківський Наук. Центр АН, Укрдіпроруда та ін.).

Від початку 30-их pp., а особливо після війни, посилена русифікація усіх ступенів освіти у Харкові, як також інших культурно-освітніх установ.

З наукових установ діють:

Культура

Харків є одним з найбільших культурних центрів України. Тут діють численні культурні заклади — театри, музеї, бібліотеки, центри розвитку і дозвілля.

Література

З Харкова родом, там навчався та якийсь час працював всесвітньовідомий український мовознавець та видатний літературознавець Юрій Шевельов.

Театри, кіно, цирк

У Харкові працюють численні театри, з яких декілька професійних мають звання академічних:

Працює обласна філармонія.

Харків по праву пишається найпершим у Східній Європі кінотеатром — «Брати Боммер». Нині у місті діють понад 10 кінотеатрів.

1963 року в місті відкрито велику кіноконцертну залу «Україна», а 1974-го — новий цирк.

Музика

Класична

У місті діють:

У Харкові народились композитори Олександр Щетинський, Віталій Губаренко, Валентин Бібік, музикознавці Григорій Ганзбург, Юрій Щербинін, диригенти Валерій Матюхін, Олексій Рябов та інші.

Розважальна

Серед відомих музикантів Харкова естрадної сцени:

Фестивалі

Музеї

У Харкові працюють численні музеї:

Бібліотеки

До найбільших харківських бібліотек належать:

Дивіться основну статтю: Бібліотеки Харкова.

Парки та заповідники

Харків має велику кількість парків і скверів, історія заснування і розвитку декотрих з яких налічує понад 100-літній період, та багатий природно-заповідний фонд.

Дивіться основні статті: Перелік об'єктів природно-заповідного фонду Харкова та Парки Харкова.

Спорт

У Харкові діють Палаци спорту «Ювілейний», «Локомотив», палац водних видів спорту «Акварена», велосипедний трек «Динамо», 32 стадіони (серед них «Металіст», «Динамо», «Спартак», «Арсенал-Баварія» та ін.), дитяча залізниця «Мала південна».

2007 року у місті засновано хокейний клуб «Харків», який виступає у вищій лізі чемпіонату України.

Один раз на рік у серпні в місті проводиться марафонський забіг «Марафон — визволення», присвячений дню визволення Харкова.

Двічі на рік у Харкові проходять шосейні велосипедні гонки. У травні багатоденна гонка на призи газети «Вечірній Харків», та на початку серпня велогонка «Золоті колеса».

Медицина

З березня 2012 у Харкові працює перинатальний центр[19][20].

Функції швидкої медичної допомоги здійснює комунальне підприємство «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», створене 20 вересня 2012 року[21](рос.).

Пам'ятки і пам'ятники

Благовіщенський собор (УПЦ МП)
Свято-Дмитрівський храм (УАПЦ(о))
Римо-католицький костел на вул. Гоголя

Зі старих будівельних пам'яток збереглися Покровський (1689) та Успенський (пошкоджений в середині 1930-их pp.) собори та деякі ін. будівлі 19 ст.

У Харкові є ряд пам'ятників: крім звич. сов., Т. Шевченкові (1935, скульптор М. Манізер, архітектор Й. Лангбард), М. Коцюбинському (проект Н. Рябініна, 1957), з давніших В. Каразіну (1906), М. Гоголеві (1909), пам'ятний знак воїнам УПА, пам'ятник репресованим кобзарям та ін.

Найвідомішим кладовищем Харкова є Івано-Усікновенське кладовище.

Дивіться основну статтю: Пам'ятники Харкова.

Відомі харків'яни

Докладніше: Відомі харків'яни

Громадські організації

Тюрми

У Харкові розташовані три виправних колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань:

Міста-побратими

У Харкова 18 міст-побратимів і міст-партнерів[22]:

  1. Італія Болонья, Італія (з 5 серпня 1966)
  2. США Цинциннаті, США (з 9 вересня 1989)
  3. Німеччина Нюрнберг, ФРН (з 29 квітня 1990)
  4. КНР Тяньцзінь, КНР (з 14 червня 1993)
  5. Болгарія Варна, Болгарія (з 25 серпня 1995)
  6. Франція Лілль, Франція (з 6 червня 1998)
  7. Польща Познань, Польща (з 24 вересня 1998)
  8. Росія Москва, Російська Федерація (з 22 березня 2001)
  9. Литва Каунас, Литовська Республіка (з 23 квітня 2001)
  10. Росія Бєлгород, Російська Федерація (з 18 жовтня 2001)
  11. Росія Нижній Новгород, Російська Федерація (з 14 грудня 2001)
  12. Росія Санкт-Петербург, Російська Федерація (з 23 травня 2003)
  13. КНР Цзінань, КНР (з 23 вересня 2004)
  14. Чехія Брно, Чеська Республіка (з 12 квітня 2005)
  15. Грузія Кутаїсі, Грузія (з 23 серпня 2005)
  16. Латвія Даугавпілс, Латвія (з 6 лютого 2006)
  17. Ізраїль Рішон-ле-Ціон, Ізраїль (з 13 березня 2008)
  18. Польща Варшава, Польща (з 2 лютого 2011)
  19. Словаччина Трнава, Словаччина (з 19 квітня 2013)

Екологія

Докладніше: Екологія Харкова

Цікавинки

Харківська площа Свободи (колишня Дзержинського) — найбільша в Європі. Площа Свободи спланована в 20-х роках ХХ ст. архітектором В. Троценко. Вона займає 11,6 га, її протяжність по найбільшій осі становить 750 м. Міська площа таких колосальних розмірів була спеціально задумана для підкреслення столичного статусу Харкова, який був політичним центром Радянської України з 1919 по 1934 р. Також існує думка, що площа проектувалася великою, щоб за необхідності на ній міг приземлитися кур'єрський літак. Площу Свободи обмежують відповідні з її масштабами будівлі, у ряді яких виділяється гігантська будівля Будинку державної промисловості — Держпрому.[23]

Оскільки місто доволі довгий час мало статус столиці, то і до нині зберіглася народна назва «Перша столиця».

У харків'ян та гостей міста є унікальна можливість побачити зорі посеред дня, бо в Харкові працює планетарій, другий за розмірами та можливостями в Україні після київського. Окрім лекцій в планетарії працює музей та проводяться демонстраційні спостереження в телескоп.

Цікаво, що Харків ввійшов до історії не тільки як велике промислове та культурне місто, але й відоме кількома специфічними словами, зокрема — словами тремпель та ракло. За використанням цих слів легко можна впізнати людину, що хоча б кілька років прожила в Харкові. Слово тремпель (тобто вішалка для одягу), що з'явилося на початку 19 ст.,[Джерело?] наразі використовують майже на всій Слобожанщині, у Києві та навіть в Бєлгородській області Росії.

Харкову присуджена Премія Європи 2010, це перше місто в Україні, яке отримало цю премію.[24]

Панорама нічного Харкова. Привокзальна площа (6 січня 2011)

Див. також

Примітки

  1. а б Сайт Головного управління статистики у Харківській області
  2. Багалій Дмитро Іванович «Історія Слобідської України»
  3. За версією Г. С. Сковороди.
    (Харьков. Сковорода — Эссе — Новости — афиша Харькова, новости Харькова, развлечения Харьков, кинотеатры, театры, события) (рос.)
  4. Сад божественних пісней. Григорій Сковорода. Повне зібрання творів. Том. 1.
  5. Разговор, называемый Алфавит, или букварь мира. Григорій Сковорода. Повне зібрання творів. Том. 1.
  6. Верховна Рада України 6 вересня 2012 року затвердила нові межі міста Харкова
  7. Географічна довідка
  8. «Население Харькова увеличилось на 10 тысяч человек». Архів [hhttp://www.city.kharkov.ua/uk/news/naselennya-harkova-zbilshilosya-na-10-tisyach-cholovik-18123.html оригіналу] за 2013-02-21. 
  9. Общая информация о Харькове на vharkov
  10. http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/kharkiv/]
  11. Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область
  12. Інформація про розробку генерального плану м. Харкова до 2026 р. — Х.: Харківська міська рада, 2003. — 19 с.
  13. Перелік друкарських видань Харкова
  14. Газета «Главное». Архив выпусков. (рос.)
  15. Харківська газета «Главное» закрилася. Status quo. 14.01.2013.
  16. Газета «Главное» перестала существовать. MediaPort. 15.01.2013. рос.
  17. офіційний сайт Спілки письменників Росії
  18. Фестиваль «Світ Книги» (рос.)
  19. Перинатальный центр показали, но не открыли. MediaPort. 22.02.2012. (рос.)
  20. Региональный перинатальный центр открыли. MediaPort. 2.03.2012. (рос.)
  21. Станции «скорой» объединило новое КП. MediaPort. 20.09.2012.
  22. Міста-побратими та міста-партнери Харкова
  23. Столичный размах — стаття про площу Свободи
  24. Європа дала Харкову премію
  25. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела

Посилання