Харків

Харків
Герб Харкова	Прапор Харкова
	Панорама частини центру міста з видом на будівлю Харківської обласної ради
	Харків на карті України. Харківська область виділена.
Основні дані
Прізвисько	Східна столиця,; Перша столиця,; Замок, що зачиняє український простір (Адольф Гітлер)
Країна	Україна
Регіон	Харківська область
Район/міськрада	Харківська міська рада
Код КОАТУУ	6310100000
Засноване	1654-1655
Статус міста	з 1654 року
Поділ міста	9 районів
Населення	1 455 964
Площа	306 км²
Густота населення	4500 осіб/км²
Поштові індекси	61000-499
Телефонний код	+380-57(2)
Координати	50°00′ пн. ш.; 36°15′ сх. д.
Висота над рівнем моря	94 - 120 м
Водойма	Харків, Лопань, Уди, Немишля
Назва мешканців	харків’янин / харківець, харків’янка / харківка, харків’яни / харківці
Міста-побратими	Болонья, Лілль, Нюрнберг, Познань, Тяньцзінь, Цинциннаті
День міста	23 серпня
Відстань
Найближча залізнична станція	Харків-Пасажирський
До Києва
- фізична	407 км
- залізницею	487 км
- автошляхами	449 км
Міська влада
Адреса	61200, м. Харків, пл. Свободи, 7, 731-54-37
Веб-сторінка	Харківський міський інформаційний центр
Міський голова	Добкін Михайло Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Цей термін має також інші значення. Див. Харків (значення).

Ха́рків — місто на північному сході України, адміністративний центр Харківської області. Населення — 1 455, 9 тис. осіб^[1], площа міста — 306 км². Друге за кількістю населення місто України, з грудня 1919 по червень 1934 рр. — перша столиця УРСР.

Великий науковий, культурний, промисловий і транспортний центр України, був третім за розмірами індустріальним центром в СРСР після Москви та Ленінграда. 60 науково-дослідних інститутів, 30 вищих навчальних закладів, 8 музеїв, міська картинна галерея, 7 театрів, 80 бібліотек.

Зміст

1 Розташування і природа
- 1.1 Річки Харкова
- 1.2 Райони Харкова
2 Клімат
3 Історія
4 Населення
5 Економіка
6 ЗМІ
- 6.1 Друковані ЗМІ і видавництва
- 6.2 Телебачення
7 Освіта і наука
8 Культура
9 Спорт
10 Пам'ятки і пам'ятники
11 Відомі харків'яни
12 Громадські організації
13 Міста-побратими
14 Екологія
15 Цікавинки
16 Посилання
17 Література
18 Ресурси інтернету

[ред.] Розташування і природа

Найвищий пункт над рівнем моря 120 м (Лісопарк), найнижчий — 94 (Новоселівка). З погляду рельєфу Харків ділиться на чотири низовинні і чотири підвищені райони. Стік річок творить улоговину, висунену з північного заходу на південний схід між Середньоруською височиною і Донецькою низовиною. Височини Харкова, переважно піщані, донедавна були вкриті сосновими і березовими лісами (Холодна гора, височина на північ від Лопані).

Довжина Харкова^[2]:

з півночі на південь — 24,3 км
з заходу на схід — 25,2 км

[ред.] Річки Харкова

Харків розташований на вододільному підвищенні і в долині річок (Харків, Лопань, Уди, Немишля); на території сучасного Харкова ці невеликі річки сходяться і вливаються (через Уди) до Сіверського Дінця.

Первісно долини річок на території нинішнього Харкова були заболочені, улітку деякі висихали до малих потоків (Нетеча, Немишля).

[ред.] Райони Харкова

Територія сучасного Харкова покриває 300 км² й адміністративно ділиться на 9 районів: Дзержинський, Жовтневий, Київський, Комінтернівський, Ленінський, Московський, Фрунзенський, Орджонікідзевський і Червонозаводський. Проте, донедавна зберігалися старі назви «сторін», поселень і слобідок, що були поступово включені до Харкова: Поділ, Залопань, Захарків, Клочківська Слобідка, Павлівка, Кінний базар, Основа, Панасівка, Довголівка, Заїківка, Велика Гончарівка, Мала Гончарівка, Журавлівка, Верещаківка, Іванівка, Петінка, Москалівка, Нова Баварія, Велика Данилівка та інші.

Докладніше у статті: Райони Харкова

Докладніше у статті: Місцевості Харкова

[ред.] Клімат

Помірно-континентальний: зима холодна і сніжна, але мінлива, літо — спекотне. Середня температура року — + 6,9°C (у січні — 6,9, у липні + 20,3). Середня кількість опадів за рік 513 мм, найбільша в червні й липні. В самому місті і в приміських околицях клімат м'якший, ніж на прилеглій північній території, і тому придатний для городництва і садівництва, включно з виноградарством.

Клімат Харкова
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Абсолютний максимум, °C	11	14,6	21,8	30,4	34,5	35,6	37,6	37,5	33,7	29,3	18,5	13,4	37,6
Середній максимум, °C	−2,8	−2	3,7	14	20,7	24,6	25,9	25,2	19,4	11,7	3,6	−0,8	11,9
Середня температура, °C	−5,7	−5,1	0,1	9,1	15,3	19,2	20,4	19,5	13,9	7,3	0,8	−3,3	7,6
Середній мінімум, °C	−8,5	−8,1	−2,9	4,7	9,9	13,8	15,0	14,1	9,1	3,7	−1,6	−5,8	3,6
Абсолютний мінімум, °C	−35,6	−29,8	−32,2	−11,4	−1,9	2,2	5,7	2,2	−2,9	−9,1	−20,9	−30,8	−35,6
Норма опадів, мм	35	30	27	36	53	59	67	45	45	39	41	38	515
Джерело: Погода и климат

[ред.] Історія

Докладніше у статті: Історія Харкова

На місці Харкова знаходилося стародавнє місто Донець, ще за часів Київської Русі. Назва міста походить правдоподібніше від річки Харків («Хар-Кобе»). Інші версії — від засновника поселення Харків хутір козака Харитона (Харка). Ще одна версія — від козака Івана Каркача (Харкача). Половецька версія — від половецького міста Шарукань (Харукань). З початку 17 ст. Харківщина належала до Московської держави, але до 1650 р. тут не було осілого населення. Московські царі розсилали сторожу й розвідувальні групи з служилих людей, будували укріплення й оборонні лінії проти кримських татар та ногайців: «білгородська», «ізюмська» та «українська» лінії. Проте російські «служилі люди» не були постійним населенням. Паралельно починається українська колонізація з сусідньої Гетьманщини.

За козацьких часів Харків стає центром Харківського слобідського козацького полку. Місто мало фортецю із вежами та підземними ходами. Харківськими полковниками були Донці.

[ред.] Населення

Після революції 1917 — 20 років чисельність мешканців Харкова постійно зростала. За переписом 1926, місто мало 417 000 осіб (третє місце після Києва й Одеси) й українці стали в ньому відносною більшістю (38,3 %), росіян тоді було 38 %, євреїв 19,5 % (відсотки на 1897 p.: 29,2, 60,0, 6,1). Тенденція до зростання кількості мешканців виразно помітна і за 1930-х років, головним чином через приплив із сіл; 1939 Харків мав 833 000 мешканців. За німецької окупації кількість населення впала через мобілізацію до армії, масове вивезення на роботи за кордон та шукання притулку на провінції, і в 1942 — 43 роках його лишилося 160 — 180 000. Після 1944 р. населення міста почало швидко зростати. Перепис 1959 року подає у Харкові 953 000 осіб. Значна частина його — промислові робітники, службовці, працівники на будівництві, транспорті, у торгівлі, освіті й установах охорони здоров'я. Поділ за національністю: українців 48 %, росіян — 40 %, євреїв — 9 %.

[ред.] Економіка

[ред.] Народне господарство

Харків — один з найбільших промислових центрів України й колишнього СРСР, третій після Москви і Ленінграду центр машинобудування. Тут є великі машинобудів. і металообробні зав., також підприємства енергетичного машинобудування та електротехнічної промисловості (45 % всієї продукції м.): Харківський тракторний зав., Харківський зав. транспортного машинобудування (випускає магістральні тепловози), Харківський електротехнічний зав. (генератори для парових і гідравлічних турбін), Харківський зав. «Серп і Молот» (двигуни до зернових комбайнів), верстатобудів., авіаційний, велосипедний заводи, «Турбоатом», «Електроважмаш», «Південкабель», Завод імені Малишева тощо. Працюють підприємства хім. промисловості (заводи пластичних мас, мед. пластмас, хім. реактивів, лакофарбові, фармацевтичні й ін.), деревообробної, будів. матеріалів, меблів; розвинута поліграфічна промисловість, харч. (кондитерська фабрика «Харків'янка», Харківська бісквітна фабрика, 2 броварні, жировий комбінат, 2 м'ясокомбінати тощо), парфумерно-косметична фабрика, Харківський ювелірний завод. З легкої промисловості найбільш розвинена швейна, трикотажна, шкіряно-взуттєва (Харків мав найбільшу фабрику в колишній УРСР), канатний завод. Кількість промислових робітників на 1961 р. перевищувала 350 000, у 1980 р. доходить до півмільйона.

За 1 півріччя 2009 року підприємствами міста реалізовано промислової продукції на 10,2 млрд. грн, у тому числі^[3]:

підприємствами з виробництва та розподілення електроенергії, газу, води — на 2,8 млрд. грн (27,3 % від загального обсягу);
машинобудівної галузі — на 2,4 млрд. грн (23,9 %);
харчової галузі — на 2,3 млрд. грн (22,4 %);
хімічної та нафтохімічної промисловості — на 0,8 млрд. грн. (7,4 %);
тощо.

Найбільшу питому вагу в загальному обсязі реалізації промислової продукції в місті мають (на середину 2009 року)^[3], зокрема:

Харківське відділення ВАТ «САН ІнБев Україна» — 6,5 %;
ВАТ «Турбоатом» — 3,5 %;
ТОВ «Техноком» — 3,2 %;
ДП «Електроважмаш» — 3,1 %;
ВАТ «Харпідшипник» — 1,8 %;
ЗАТ «Харківський плитковий завод» — 1,8 %;
ЗАТ «Новий стиль» — 1,6 %;
ЗАТ «Завод „Південкабель“» — 1,5 %;
Філія «Харківський молочний комбінат» — 1,4 %;
ЗАТ «Харківська бісквітна фабрика» — 1,4 %;
ТОВ «Фармацевтична компанія „Здоров'я“» — 1,4 %.

[ред.] Промислові території

Промислові підприємства міста переважно входять до складу промислових утворень. У Харкові утворено 5 промислових вузлів, 9 промислових районів, що в свою чергу сформували 5 промислових зон, а також 14 груп підприємств^[4]. Тож, міська промисловість сформувалася по територіальній ознаці навколо великих промислових підприємств у такі промислові зони:

Балашовська промзона — 863,4 га;
Орджонікідзевська промзона — 1043 га;
Диканівська промзона — 999 га;
Іванівська промзона — 550 га;
Безлюдовська комунально-складська промзона — 576 га.

Ці промислові утворення поєднують більше 70 % промислових, транспортних і складських підприємств міста.

[ред.] Транспорт

Докладніше у статті: Транспорт у Харкові

[ред.] ЗМІ

[ред.] Друковані ЗМІ і видавництва

У 1920 — 30-их pp. у Харкові з'явилася низка республіканських газет і журналів. Зокрема, виходили: «Соціалістична Харківщина» (з 1934), «Ленінська зміна» (1938), «Красное знамя» (1958).

Дотепер виходять:

«Вечерний Харьков» (укр. «Вечірній Xарків») — найпопулярніше щоденне видання міста, від 1963 видавалось українською мовою, від 1983 року — українською та російською; у наш час — виключно російською.
«Время»;
«Слобідський край»;
літературний місячник «Прапор».

У Харкові працюють численні видавництва, серед головних — «Прапор», Folio, Торсінг.

У Харкові працювала Книжкова Палата УРСР, наразі з видавничих і книговиробничих підприємств діють книжкова фабрика «Глобус» та книжкова фабрика ім. Фрунзе.

[ред.] Телебачення

За СРСР у Харкові транслювалися 2 програми телебачення — союзна і республіканська та на область (на останній матеріали передавались українською та російською мовами).

1979 року збудовано нову телевізійну станцію.

На сьогодні (кін. 2000-х років) діють 7 харківських місцевих телеканалів:

«АТВК»;
«ОТБ»;
«7 канал»;
«Simon»;
«Фора»;
«Фаворит»;
«Р1».

[ред.] Освіта і наука

За рівнем освіти і науки Харківські виші й наукові установи є одними з найкращих у країні (а подеколи і Східної Європи), часто конкурують зі столичними.

Низка харківських освітніх і наукових установ веде свій початок з дореволюційних часів, інші — з часу, коли Харків був столицею УРСР, а деякі засновані, реорганізовані чи відновлені після Другої Світової війни.

Внаслідок різних реформ Харків мав станом на 1979 рік 21 ВНЗ з понад 130 000 студентів.

Серед вищих шкіл Харкова найважливіші:

У місті діє також ряд інженерно-економічних ВНЗ:

У 1923—63 працювала державна консерваторія.

Дивіться основну статтю: Вищі навчальні заклади Харкова.

У Харкові діють 38 середніх спеціалізованих освітніх закладів і 40 професійно-технічних шкіл; понад 50 науково-дослідних інститутів при високих школах або у відомстві міністерств (зокрема, ще 1920 року був заснований Харківський науково-дослідний інститут медичної радіології, що займався вирішенням питань радіології та онкології), 6 науково-дослідних інститутів АН України (Харківський Наук. Центр АН, Укрдіпроруда та ін.).

Від початку 30-их pp., а особливо після війни посилена русифікація усіх ступенів освіти у Харкові, як також інших культурно-освітніх установ.

З наукових установ діють:

Харківська астрономічна обсерваторія;
Харківське математичне товариство;
обласний державний архів.

[ред.] Культура

Харків є другим після Києва культурним центром України. Тут діють численні культурні заклади — театри, музеї, бібліотеки, центри розвитку і дозвілля.

[ред.] Театри, музика, кіно, цирк

Харківський український драматичний театр імені Тараса Шевченка

У Харкові працюють численні театри, з яких декілька професійних мають звання академічних і державних:

Працює обласна філармонія.

Харків по праву пишається найпершим у Східній Європі кінотеатром — «Брати Боммер». Нині у місті діють понад 10 кінотеатрів.

1963 року в місті відкрито велику кіноконцертну залу «Україна», а 1974-го — новий цирк.

У Харкові проводиться Міжнародний музичний фестиваль «Харківські асамблеї».

[ред.] Музеї

Харківський художній музей

У Харкові працюють численні музеї:

Харківський історичний музей;
Харківський художній музей;
Музей археології та етнографії Слобідської України;
Харківський музей природи та багато інших.

[ред.] Бібліотеки

До найбільших харківських бібліотек належать:

Харківська публічна бібліотека ім. Короленка;
Наукова бібліотека Харківського Університету;
Харківська державна наукова медична бібліотека тощо.

Дивіться основну статтю: Бібліотеки Харкова.

[ред.] Парки та заповідники

Харків має велику кількість парків і скверів, історія заснування і розвитку декотрих з яких налічує понад 100-літній період. та багатий природно-заповідний фонд.

Дивіться основні статті: Перелік об'єктів природно-заповідного фонду Харкова та Парки Харкова.

[ред.] Спорт

У Xаркові діють Палаци спорту «Ювілейний», «Локомотив», палац водних видів спорту «Акварена», 32 стадіони (серед них «Металіст», «Динамо», «Спартак», «Арсенал-Баварія» та ін.), дитяча залізниця «Мала південна».

[ред.] Пам'ятки і пам'ятники

Свято-Дмитрівський храм (УАПЦ(о))

Римо-католицький костел на вул. Гоголя

Зі старих будівельних пам'яток збереглися Покровський (1689) та Успенський (пошкоджений в середині 1930-их pp.) собори та деякі ін. будівлі 19 ст.

У Харкові є ряд пам'ятників: крім звич. сов., Т. Шевченкові (1935, скульптор М. Манізер, архітектор Й. Лангбард), М. Коцюбинському (проект Н. Рябініна, 1957), з давніших В. Каразіну (1906), М. Гоголеві (1909), пам'ятний знак воїнам УПА, пам'ятник репресованим кобзарям та ін.

Дивіться основну статтю: Пам'ятники Харкова.

[ред.] Відомі харків'яни

Докладніше у статті: Відомі харків'яни

[ред.] Громадські організації

Харківська організація Національної спілки комозиторів України
Об'єднання творчої інтелігенції "Круг"
Вагнерівське товариство
Шубертівське товариство
Молодіжна організація "Час змін"

[ред.] Міста-побратими

У Харкова 17 міст-побратимів і міст-партнерів^[5]:

[ред.] Екологія

Докладніше у статті: Екологія Харкова

[ред.] Цікавинки

Багато хто в Україні вважає, що харківська площа Свободи (колишня Дзержинського) — найбільша в Європі, але насправді вона лише п'ята після плац Дефіляд у Варшаві, а також площі Куйбишева в Самарі, Московської в Санкт-Петербургу та плас де Кенконс у Бордо.^[6]. Площа Свободи спланована в 20-х роках 20 ст. архітектором В. Троценко. Вона займає 11.6 га, її протяжність по найбільшій осі складає 750 м. Міська площа таких колосальних розмірів була спеціально задумана для підкреслення столичного статусу Харкова, який був політичним центром Радянської України з 1919 по 1934 р. Площу Свободи обрамляють відповідні з її масштабами будівлі, у ряді яких виділяється гігантська будівля Будинку державної промисловості, — Держпрома. ^[7]

У Харків'ян та гостей міста є унікальна можливість побачити зорі посеред дня, бо в Харкові працює планетарій, другий за розмірами та можливостями в Україні після київського. Окрім лекцій в планетарії працює музей та проводяться демонстраційні спостереження в телескоп.

Цікаво, що Харків ввійшов до історії не тільки як велике промислове та культурне місто, але й відоме кількома спеціфичними словами, зокрема — словами тремпель та ракло. За використанням цих слів легко можна впізнати людину, що хоча б кілька років прожила в Харкові. Слово тремпель (тобто вішалка для одягу), що з'явилося на початку 19 ст., наразі використовують майже на всій Слобожанщині, у Києві та навіть в Бєлгородській області Росії.

[ред.] Посилання

↑ Чисельність населення Харківської області на 1 січня 2009 року
↑ Географічна довідка
↑ ^а ^б Аналіз роботи промислових підприємств м. Харкова за 1 півріччя 2009 року
↑ Інформація про розробку генерального плану м. Харкова до 2026 р. — Х.: Харківська міська рада, 2003. — 19 с.
↑ Міста-побратими та міста-партнери Харкова
↑ en:List of city squares by size
↑ Столичный размах — стаття про площу Свободи

[ред.] Література

Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)
Карпов В. Харьковская старина. X. 1900;
Гусев А. Харьков, его прошлое и настоящее. X. 1902;
Багалей Д., Миллер Д. История города Харькова за 250 лет существования (с 1655 p.), тт. І — II, X. 1905, 1912;
Альбовский Е. Харьковские казаки. П. 1914;
Іволгін І. Старий Харків. 1920;
Таранушенко С. Старі хати Харкова. X. 1922;
Галкин К. Холодногорский централ. 1937;
Окладочной Р. Социалистический Харьков. X. 1951;
Глобенко М. Харкову минуло 300 років, ж. Вісник, ч. 3, 1955;
Михайлик О. Харкову — 300 років. X. 1956;
Касьянов О. Харків. Історикоархітектурний нарис. К. 1956;
Дяченко М., Росін С., Рябко В. Харків. X. 1957;
АН УРСР Історія сіл і міст УРСР. Харківська область К. 1967;
Данилов В. Харків. К. 1963;
Дяченко И. Улицы и площади Харькова. X 1974;
Харковский Метрополитен. X. 1975;
Семененко О. Харків, Харків . . . Нью-Йорк 1976;
Андреева Г., Олейник В. Знакомьтесь — Харьков. X. 1979;
Сокіл В. Дещо про повоєнний літ.-мист. Харків, ж. Сучасність, чч. 7 — 8, 1983.

[ред.] Ресурси інтернету

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:

Харків

У Вікіпедії є портал

«Харків»

п • о • р

Райони Харкова

Дзержинський · Жовтневий · Київський · Комінтернівський · Ленінський · Московський · Фрунзенський · Орджонікідзевський · Червонозаводський