Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІОАНН І Цимісхій
ІОАНН І Цимісхій (925—976) — візант. імператор (з 969), талановитий полководець і держ. діяч. У 950-х — 1-й пол. 960-х рр. здобув низку перемог над арабами, емірами Алеппо (нині місто Халеб, Сирія), Тарса (нині в межах м. Тарсус, Турція), Тріполі (нині місто в Лівані). 963 дієво підтримав Никифора Фоку (див. Никифор II Фока) при утвердженні на імператорському престолі. Після того, як через острах і ревнощі до своєї дружини імператриці Теофано Никифор II Фока 969 позбавив його посади намісника Сходу, очолив змову проти нього. Никифора II було вбито, а Іоанн Цимісхій вступив на престол. Прийшовши до влади, він провів низку реформ, роздав частину своїх багатств плебсу, влаштовував свята для жителів Константинополя.
Навесні 971, порушивши мирну угоду з вел. кн. київ. Святославом Ігоровичем, який зайняв тер. Болг. царства (970), І. I швидко увійшов у Болгарію і осадив військо Святослава Ігоровича в Доростолі (нині м. Силістра, Болгарія). Візант. флот, озброєний вогнеметами, зачинив гирло Дунаю, щоб перешкодити рус. війську відступити або одержати підкріплення. Після низки боїв, у яких ні греки, ні руси не змогли досягти вирішального успіху, в кінці лип. 971 була укладена мирна угода. Святослав Ігорович пообіцяв залишити Болгарію і не претендувати ні на цю країну, ні на візант. міста в Криму (див. Договори Київської Русі з Візантією). За це візантійці не перешкоджали виходу Святослава і його війська чисельністю 22 тис. воїнів з Болгарії, забезпечили їх харчами і надали право безборонної торгівлі в Константинополі. Для того, щоб посприяти Святославові безперешкодно пройти в Русь через північнопричорномор. степи, де кочували печеніги, послав до залежних від Візантії печенізьких князів єпископа Феофіла. Історики вважають, що І. I переслав з Феофілом таємну інструкцію печенізьким князям убити Святослава. Навесні 972 в районі дніпрових порогів Святослав загинув у бою з печенігами.
В останні роки життя І. I розбудовував Константинополь і проводив політику, спрямовану на посилення своєї влади. Придушив заколот військ. аристократії на чолі з родичем Вардою Скліром. П. від невід. хвороби, спричиненої, на думку його сучасників, отруєнням.
Література[ред. код]
- Левченко М.В. Очерки по истории русско-византийских отношений. М., 1956; История Византии, т. 2. М., 1967.
Джерела[ред. код]
- Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.
Автор: М.Ф. Котляр.; url: http://history.org.ua/?termin=Ioann_I_Cymishiy; том: 3