Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/КИБАЛЬЧИЧ Микола Іванович

КИБАЛЬЧИЧ Микола Іванович (31(19).10.1853—15(03).04.1881) — революціонер-народоволець, винахідник. Н. в м-ку Короп у родині священика. Від 1871 навч. в Петерб. ін-ті інженерів шляхів сполучення, а з 1873 — у Медико-хірургічній акад. (Санкт-Петербург). У серед. 1870-х рр. долучився до народницького руху (див. Народництво). Зокрема, 1875 проводив активну пропагандистську роботу серед селян Липовецького пов. Київ. губ. (див. «Ходіння в народ»). За революц. діяльність був заарештований, ув’язнення відбував у Києві, в Лук’янівській тюрмі. На поч. 1879 зблизився з орг-цією «Земля і воля», увійшов до групи «Свобода або смерть», а з серед. 1879 вступив до «Народної волі» і став кер. її лабораторії, в якій виготовлялися вибухові речовини, метальні снаряди. Брав участь у підготовці замахів на життя імп. Олександра II. Написав одну з визначних теор. статей народовольської публіцистики — «Политическая революция и экономический вопрос» («Народная воля», 1881, 5 лют.). 29(17) берез. 1881 був заарештований і за суд. процесом про вбивство імп. Олександра II засуджений до смертної кари. Перебуваючи у в’язниці, створив оригінальний проєкт реактивного літального апарата. Залишався до останнього подиху нескореним, а напередодні страти в особистому листі до імп. Олександра III вимагав дарувати народові демократ. свободи.

Страчений у м. С.-Петербург разом з А.Желябовим, С.Перовською, Т.Михайловим та Н.Русаковим.

Його прізвищем названо один із кратерів на зворотному боці Місяця.

Література

• Черняк А.Я. Николай Кибальчич – революционер и ученый. М., 1960;
• Іващенко В.І. Микола Кибальчич. К., 1962.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8.

Автор: Т.І. Лазанська.; url: http://history.org.ua/?termin=Kybalchych_M; том: 4