Вічна жіночність

Вічна жіночність — образ, використаний Й. В. Ґете в завершальних рядках другої частини «Фауста», що позначає «трансцендентну силу, виражену в любові, спроможну підняти людину до рівня вічного творчого життя». Після Ґете образ використовувався також і іншими філософами, поетами і письменниками, ставши універсальним символом вищого початку жіночності. На початку XX століття ідея вічної жіночності була дуже поширеною в інтелектуальному середовищі Срібного століття, з'єднавшись з образом Софії.

Див. також

• Богиня-мати
• Прекрасна дама

Посилання

• Вічна жіночність // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 196.