ГЕС Качі
| ГЕС Качі | |
|---|---|
 | |
| 9°52′11″ пн. ш. 83°45′11″ зх. д. / 9.86977777780557730° пн. ш. 83.75322222224978930° зх. д.Координати: 9°52′11″ пн. ш. 83°45′11″ зх. д. / 9.86977777780557730° пн. ш. 83.75322222224978930° зх. д. | |
| Країна |
.svg){kind=small} Коста-Рика |
| Річка | Ребентазон |
| Каскад | каскад на Ребентазон |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1966 – 1967 (перша черга), 1978 (друга черга) |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 100,8 МВт |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 238 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 3 Toshiba |
| Витрата через турбіни | 3х17,75 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | Toshiba, 2 по 40 МВА + 1 на 46 МВА |
| Потужність гідроагрегатів | 2х32 + 1х36,8 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна аркова |
| Висота греблі | 85,5 м |
| Довжина греблі | 148 м |
| ЛЕП | 138 |
| Власник | Instituto Costarricense de Electricidad (ICE) |
  ГЕС Качі | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Качі – гідроелектростанція у центральній частині Коста-Рики, за три десятки кілометрів на схід від столиці країни Сан-Хосе. Знаходячись між ГЕС Ріо-Мачо та ГЕС La Joya, входить до складу каскаду на річці Ребентазон, яка бере початок біля міста Картаго та тече до впадіння праворуч у річку Парісміна, котра сама невдовзі завершується на узбережжі Карибського моря.
Ребентазон дренує східну частину міжгірської депресії, відомої як Центральні рівнини та обмеженої з півночі Кордильєрою-Сентраль, а з півдня Кордильєрою-де-Таламанка. Ще в межах зазначеної депресії, до того, як річка почне прориватися через Кордильєру-Сентраль у напрямку моря, на Ребентазон створили два водосховища, верхнім з яких є резервуар ГЕС Качі. Для нього звели бетонну аркову греблю висотою 85,5 метра (78,5 метра від дна річки), довжиною 148 метрів та товщиною від 5 до 2,5 метрів. Вона утримує водосховище з площею поверхні 3,24 км2 та об’ємом 54 млн м3 (корисний об’єм 36 млн м3).
Від сховища через правобережний гірський масив прокладено дериваційний тунель довжиною 6,4 км з діаметром 3,8 метра, який на завершенні сполучений з балансувальним резервуаром шахтного типу висотою 75 метрів та діаметром 16 метрів. Далі через напірний водовід довжиною 0,6 км зі спадаючим діаметром від 3,4 до 1,7 метра ресурс подається до машинного залу.
Основне обладнання станції складають три турбіни типу Френсіс – дві потужністю по 32 МВт, встановлені у 1966-1967 роках, та одна з показником 36,8 МВт, додана в 1978-му. Це обладнання працює при напорі у 238 метрів.
Відпрацьована вода потрапляє у підвідний тунель станції La Joya.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 138 кВ.[1][2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Proyecto de Trabajo Comunal Universitario: Soluciones energéticas para la vida cotidiana Plantas del ICE Especificaciones Técnicas N°2 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 вересня 2018.
- ↑ Cachi Hydroelectric Power Station Costa Rica - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Архів оригіналу за 2 вересня 2016. Процитовано 20 вересня 2018.