Географічні координати
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Географічні координати — величини, які визначають положення певної точки на місцевості (на плані чи на карті) відносно прийнятої системи координат. Система координат встановлює початкові (вихідні) точки поверхні або лінії відліку потрібних величин — початку відліку координат та одиниці їх обчислення.[1]
На топографічних картах представлені система географічних координат та система плоских прямокутних координат.
Система географічних координат (географічні координати) застосовується для визначення положення точок земної поверхні відносно екватора й початкового (нульового) меридіану. Координатами є кутові величини: географічна широта B й географічна довгота L. Для визначення географічних координат на топографічних картах служить мінутна рамка.
Довгота (кут між площиною меридіану в точці спостереження та нульовим (Грінвіч) меридіаном), Широта (кут між прясовисною лінією та площиною екватора) визначають положення точки на поверхні Землі. Вимірюються в градусах (°), довгота — від 0° до 180° на захід та на схід від Грівніча, широта — від 0° до 90° на північ, від 0° до −90° на південь від екватора.
Географічні координати передають горизонтальне (планове) положення точок. Але при роботі із топографічною картою необхідно знати і абсолютну висоту. Абсолютні висоти в Україні визначають в Балтійській системі висот (відносно поверхні геоїда). Для забезпечення правильного положення об'єктів, що наносяться на карту, необхідно визначити географічну широту та географічну довготу й абсолютну висоту певної кількості точок, а положення всіх інших — відносно цих. Точки, закріплені на місцевості із точно встановленими плановими і висотними координатами, називають опорними пунктами, які поділяються на пункти планової основи та пункти висотної основи. Сукупність опорних пунктів дає опорну геодезичну мережу. Точність визначення координат опорних пунктів впливає на точність геодезичної основи карти.
Зміст |
[ред.] Геодезичні системи координат
До елементів геодезичної основи відносять опорні пункти, визначені в системі геодезичних координат, та координатні сітки, пов'язані з цими опорними пунктами.[2]
Геодезичні системи координат включають:
- параметри референц-еліпсоїда (величина великої напіввіссі a, малої b, стиснення &alpha, ексцентриситет e);
- висоту геоїду над референц-еліпсоїдом в початковому пункті;
- вихідні геодезичні дати (геодезична широта та довгота початкового пункту, азимут на орієнтирний пункт).
[ред.] Посилання
- ↑ http://www.tnpu.edu.ua/subjects/26/KARTOGRAPH/Kompleks/L4.htm
- ↑ Бугаевский Л. М.. Математическая картография (1998), Златоуст. ISBN 5-7259-0048-7.
[ред.] Дивіться також
| У Вікіпедії є портал |
- Система координат,
- Просторово-прямокутна система координат,
- Криволінійна система координат,
- Плоска прямокутна система координат,
- Полярна система координат,
- Картографічні проекції.
[ред.] Література
- Картография с основами топографии. Учебник для студентов естеств.-геогр. фак. пед. ин-тов. Под ред А. В. Гедымина. Ч. 1. Понятие о географической карте. Топографическая карта. Съёмка местности. — М.: Просвещение, 1973.
- Картография з основами топографии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. «География» / Г. Ю. Грюнберг, Н. А. Лапкина, Н. В. Малахов, Е. С. Фельдман; Под ред. Г. Ю. Грюнберга. — М.: Просвещение, 1991.
- Топография с основами геодезии: Учебн. для студ. географ. спец. ун-тов / А. П. Божок, К. И. Дрич, С. А. Евтифеев и др.; Под. ред. А. С. Харченко и А. П. Божок. — М.: Высш. шк., 1986.
- Топографія з основами геодезії: Підручник / А. П. Божок. В. Д. Барановський, К.І. Дрич та ін.; За ред. А. П. Божок. — К.: Вища шк., 1995.
