Генетичний мономорфізм
Генетичний мономорфізм — застаріла гіпотеза, згідно з якою всі гени в живому організмі поділяються на мономорфні (типові для всіх речників даного виду) та поліморфні (варіабельні й тим самим відповідальні за внутрішньовидову мінливість). Сформульована радянським генетиком Юрієм Алтуховим у 1970-х роках, але подальшого розвитку не отримала і у світлі сучасних даних може вважатися спростованою [1].
Аналіз гіпотези[ред. | ред. код]
Термінологія[ред. | ред. код]
Потрібно зазначити, що Ю.П. Алтухова не можна вважати автором терміну "мономорфізм", оскільки поняття поліморфних та мономорфних ознак сформулювали були популяційні генетики ще задовго до 1970-х [2].
Зв'язок з іншими еволюційними моделями[ред. | ред. код]
Найбільш відмінною рисою гіпотези генетичного мономорфізму є принципове розділення механізмів мікроеволюції та макроеволюції, всупереч класичній синтетичній теорії, котра є градуалістичною і передбачає єдність останніх. Такі уявлення споріднюють припущення Алтухова з сальтаційними концепціями Де Фріза, Гольдшмідта та інших.
Причини помилковості[ред. | ред. код]
Всі дані, які начебто свідчили на користь гіпотези генетичного мономорфізму, були отримані або методом білкового форезу [3], або RAPD [4], які обидва не дають жодної інформації про первинні послідовності амінокислот чи нуклеотидів, та допускають суб'єктивізм в інтерпретації результатів, а отже можуть слугувати лише як опосередковані методики.
Гіпотеза генетичного мономорфізму остаточно втратила свою актуальність у 1990-х, в епоху зародження геноміки. Дослідники отримували велику кількість інформації про послідовності ДНК та білків (включаючи повнорозмірні розшифровки геномів), але в спеціальній літературі не було повідомлень про відкриття будь-чого, що б нагадувало Алтуховську класифікацію.
Використання креаціоністами[ред. | ред. код]
Хоча Алтухов на момент формулювання своєї гіпотези поділяв еволюційні погляди на розвиток життя [5], сучасний російський креаціоніст Сергій Вєртьянов взяв на озброєння його гіпотезу для атаки на еволюційну теорію в цілому [6]. Попри некомпетентність Вєртьянова у біологчній проблематиці[7], його пропаганда має певний вплив на свідомість релігійних мас [8].
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Алексей Кондрашов. О генетическом мономорфизме и слиянии хромосом.. — Антропогенез.ру.(рос.)
- ↑ Julian Huxley Morphism and evolution. // Heredity. 1955. Т. 9 [Архівовано 26 липня 2012 у Wayback Machine.] (стр. 1-52)
- ↑ Алтухов Ю П., Рычков Ю. Г. Генетический мономорфизм видов и его возможное биологическое значение. // Журнал общей биологии. 1972. Т. 33 № 3. [Архівовано 18 листопада 2012 у Wayback Machine.] (С. 288)
- ↑ Алтухов Ю.П., Абрамова А.Б. Мономорфная видоспецифичная ДНК, выявляемая в полимеразной цепной реакции со случайными праймерами. // Генетика. 2000. Т.36. [Архівовано 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (С.1674-1681.)
- ↑ Алтухов Ю. П. Вид и видообразование. // Соросовский Образовательный Журнал. — 1997. — № 4. — С. 2—10 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 травня 2013. Процитовано 21 січня 2013.
- ↑ Вертьянов С. В. Общая биология: Учебник для 10-11 кл. общеобразовательных учреждений. — 3-е изд. — Сергиев Посад, 2006. — ISBN 5-903102-01-8. Архівовано з джерела 19 березня 2013 (стр. 196-198)
- ↑ Мамонтов С.Г. Рецензия на учебник С.Ю. Вертьянова "Общая биология" для 10-11 кл. : [арх. 15 вересня 2010].
- ↑ Валерий Духанин. Из обезьяны ли Бог сотворил человека?. — Русская народная линия.