Гірничо-заводська справа (журнал)
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
| Країна видання |
 Російська імперія |
|---|---|
| Місце публікації | Харків |
| Тематика | геологія, гірнича справа, економіка гірничої справи |
| Періодичність виходу | два рази на місяць |
| Мова | Російська дореформена орфографія |
| Адреса редакції | Харків |
| Головний редактор |
Михайло Яшевський (1880—1887) Сергій Сучков (1887—1910) Микола фон-Дітмар (під ред., 1903—1918) |
| Видавець | Рада з'їздів гірничопромисловців півдня Росії |
| Засновник | Рада з'їздів гірничопромисловців півдня Росії |
| Засновано | 1880 |
| Дата закриття | 1918 |
| Наклад | 1500 (станом на 1910 рік) примірників |
Гірни́чо-заводська́ спра́ва (рос. дореф. Горнозаводское дѣло — 1910—1918 рр; рос. дореф. Горнозаводской листокъ — 1886—1903 рр; рос. дореф. Южно-Русский Горный Листокъ — 1880—1886) — галузевий науково-технічний журнал Російської імперії. Видавався в Харкові з 1880 по 1918 рік. Першим видавцем журналу був відомий інженер Михайло Яшевський, потім його очолив інженер Сергій Сучков. З кінця 1903 року журнал видавався під редакцією Миколи фон-Дітмара. До 1910 року тираж видання становив 1,5 тисячі примірників.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Заснування[ред. | ред. код]
Перший номер журналу вийшов 1 (14) липня 1880 у Харкові. Видавцем журналу виступив інженер Михайло Яшевський. Ініціатива випуску цього журналу належала Раді з'їздів гірничопромисловців півдня Росії. Згідно з уявленнями, сформульованим творцями видання, метою журналу було «служити інтересам гірської промисловості всієї Росії, прагнути до всебічного вивчення гірничої й гірничозаводської промисловості та їх потреб, приділяючи велике місце питанням технічного характеру». Журнал позиціонував себе професійним галузевим виданням.
Журнал друкували у харківській друкарні С. К. Счастні.[2] Видання виходило двічі на місяць (1-го та 15-го числа). Разом за рік виходило 24 номери внутрішнім об'ємом від 1 до 4 друкованих аркушів у форматі «1/4 аркуша». Всього за період з липня 1880 по січень 1887 року вийшло 156 номерів.
Піврічна добірка номерів складала один том. Всього за період видання журналу Яшевським було сформовано 13 томів. Нумерація сторінок в рамках томів була наскрізною. З 1 (13) січня 1886 на першій сторінці журналу видавці почали розміщувати зображення нагородної медалі Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії.
Передплата на журнал коштувала 6 рублів на рік, студенти-гірники отримували знижку. Видання цензурувавалось і виходило після підпису харківського поліцмейстера.[2]
Журнал складався з кількох відділів: урядового, технічного, економічного, місцевих новин. Матеріали видання розподілялися за шести основними тематичними розділами:[2]
- Наукові та технічні статті;
- Нотатки та повідомлення по різних галузях гірничої справи;
- Статистична та комерційна частина гірської промисловості;
- Бібліографія;
- Урядові розпорядження;
- Торговельні та промислові оголошення.
У журналі також публікувалися додатки, наприклад, стенографічні звіти про роботу з'їздів гірничопромисловців Півдня Росії, карти, схеми, технічні креслення.[2]
У 1887 році журнал очолив інженер Сергій Сучков, який керував виданням до 1903 року.
Гірничо-заводський листок[ред. | ред. код]
У 1903 році «Південно-Російський гірничий листок» (рос. дореф. Южно-Русский Горный Листокъ) перейшов у відання промисловця Миколи фон-Дітмара, який прийняв на себе здійснення загальної редакції. Журнал був перейменований в «Гірничозаводський листок» (рос. дореф. Горнозаводской листокъ), а в 1910 році — змінив назву на «Гірничо-заводська справа» (рос. дореф. Горнозаводское дѣло).
Закриття[ред. | ред. код]
Журнал випускався до початку Громадянської війни у Росії (1918 рік), під час якої більшовики націоналізовували підприємства, що входили до складу Ради з'їздів гірничопромисловців півдня Росії.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Донік О. М. Рада з'їздів гірничопромисловців півдня Росії // Енциклопедія історії України. У 10 т / Редкол В. А. Смолій та ін. — Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2012. — Т. 9. Прил-С. — 944 с. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- ↑ а б в г Ю. Н. Чекушина, А. Г. Перетокин. Н. С. Авдаков и его вклад в формирование Донецко-Приднепровского экономического региона (на материалах «Южнорусского горного листка») // Гуманітарний журнал. — 2010. — № 1-2 (зима-весна). — С. 68-77. — ISSN 0130-5247. Архівовано з джерела 10 жовтня 2013. Процитовано 5 січня 2016.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
|
Це незавершена стаття про журнал. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |