Дал н-Арайде

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Королівства, племена, клани Ірландії в ранньому середньовіччі.

Дал н-Арайде - (ірл. - Dál nAraide) - королівство, що було розташоване на землях Рах Мор (ірл. - Ráth Mor) – на сході нинішнього графства Антрім та управлялось династією з племені круїтні, що походила із землі східна Банн. Назва династії та клану.

Історія королівства та клану[ред.ред. код]

Найвідоміший король цієї династії – Фіахне мак Баетайн (ірл. - Fiachnae mac Báetáin) був корлем Ольстера та верховним королем Ірландії. Коли королем цього племені був Конгал Клаен (ірл. - Congal Cláen) вони були розгромлені О’Нейлами в битві біля фортеці Дун Кехірнн (ірл. - Dún Cethirnn) – між сучасними Лімаваді та Колерайном в 629 році, хоча король Конгал Клаен врятувався. У тому ж році вождь круїтні Маел Кайх (ірл. - Mael Caích) переміг Коннада Керра (ірл. - Connad Cerr) з королівства Дал Ріада в битві під Фід Еойн (ірл. - Fid Eóin). Але в 637 році був укладений союз між Конгалом Клаеном та Домналлом Брекком (ірл. - Domnall Brecc) з Дал Ріади. Цей союз того ж року був розгромлений, а Конгал Коен був вбитий Домналлом мак Аедо (ірл. - Domnall mac Aedo) з північних О’Нейлів у битві на рівнині Маг Рох (ірл. - Mag Roth) – біля сучасного міста Мойра (графство Даун). Цим О’Нейли утвердили своє панування на півночі Ірландії.

Герб сучасного графства Антрім на території якого було розташоване королівство Дал н-Арайде.

У 681 році король Дал н-Арайде Дунгал Ейлні (ірл. - Dúngal Eilni) та його союзники були вбиті О’Нейлами. У літописах цю подію назвали «палаючі королі Дун Кехірн (Dún Cethirnn)». У цей період етнічна назва «круїтні» поступилась назві династії королівства Дал н-Арайде. Літописи повідомляють про війну між круїтні та королівством Ольстер у 668 році. Битва відбулась на місці нинішнього Белфаста.

В останнє круїтні згадуються в літописах за 773 рік – повідомляється про смерть короля Флахруе мак Фіахраха (ірл. - Flathruae mac Fiachrach) – короля круїтні. Потім назва зникає з літописів. Очевидно плем’я поступово розчинилося серед ірландців.

Джерела[ред.ред. код]

  • Byrne, Francis J. Irish Kings and High Kings. Dublin: Four Courts Press, 2001 (2nd edition). First published in 1973.
  • Chadwick, Hector Munro. Early Scotland: the Picts, the Scots & the Welsh of southern Scotland. CUP Archive, 1949. Page 66-80.
  • Dunbavin, Paul. Picts and ancient Britons: an exploration of Pictish origins. Third Millennium Publishing, 1998.
  • Gallagher, Carolyn. After the Peace: Loyalist Paramilitaries in Post-Accord Northern Ireland. Cornell University, 2007
  • Jackson, Kenneth H. "The Pictish language." In The problem of the Picts, ed. F.T Wainwright. Edinburgh, 1956. pp. 122–166.
  • Maier, Bernhard. Dictionary of Celtic religion and culture. Boydell & Brewer, 1997. Page 230.
  • Nic Craith, Máiréad. Plural Identities, Singular Narratives: The Case of Northern Ireland, Berghahn Books, 2002
  • Ó Cróinín, Dáibhí. Early Medieval Ireland 400-1200, Longman, 1995
  • Ó Cróinín, Dáibhí. "Ireland, 400-800." In A New History of Ireland, ed. Dáibhí Ó Cróinín. Vol 1. 2005. pp. 182–234.
  • O'Rahilly, T.F. Early Irish History and Mythology. Dublin: Dublin Institute for Advanced Studies, 1946.
  • Skene, William F. Chronicles of the Picts and Scots Edinburgh, 1867.
  • Smyth, Alfred P. Warlords and Holy Men. Edinburgh: Edinburgh University Press, 1989.
  • Warner, Richard. "The Lisburn Area in the Early Christian Period Part 2: Some People and Places." Lisburn Historical Society Journals Vol 8. 1991