Детонатор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Schema Grenade-i18n.svg

Детонатор — це пристрій, що використовують для підриву вибухівки.

Бувають детонатори багатьох типів — шнур, механічний, з годинниковим механізмом, електричний та радіо. Це лише основні типи детонаторів. Взагалі, детонатор можна виготовити з будь-чого. Окремо слід розглянути запали від гранат, підривачі снарядів та капсулі.

Запали гранат бувають переважно трьох типів — терочний, сповільненої дії та дії від удару. Терочний полягає у принципі звичної нам хлопавки чи сірника. Різні речовини труться між собою і починається процес горіння. Принцип дії запалу сповільненої дії полягає в механічному надколі звичайного капсуля (як і в патронах), що підпалює заряд пороху, який, згоряючи, підпалює головну вибухову речовину. Такі запали використовуються, наприклад, в гранатах РГ-42, Ф-1, Китайська № 1, раритетних РГ-41 та багатьох інших. Також в наш час дуже часто використовують запали, що детонують при дотику до цілі. Такі запали, наприклад, використовують в гранатах РГО та РГН.

Завдяки механізму дальнього зведення запал такого типу спрацьовує вже під час руху гранати до цілі (через 1,2 — 1,8 секунди після кидку). Це робить його безпечнішим за інші. Окремо слід розглянути електродетонатори. Принцип їх дії — іскра або спіраль накалу. В місці розжарення спіралі зазвичай розташовують капсуль-детонатор та проміжний заряд ВР. Живиться електродитонатор від підривної мшинки, чи джерела постійного струму, наприклад 9 вольтової батарейки типу «крона», для військових детонаторів. Електродитонатори широко використовується в радіокерованих пристроях це компіляція радіоприймача та електродетонатора. Наприклад Іракські партизани використовували в якості радіоприймача Автосигналізацію. Електродитонатори умовно можна поділити на промислові та військові, промислові більші за габаритами.


Діюча речовина або суміш всіх детонаторів — ініціююча ВР.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Детонация и детонаторы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890–1907.