Дніпропрес
| Тип | Приватне акціонерне товариство |
|---|---|
| Галузь | машинобудування і виробництво пресів |
| Засновано | 1955 |
| Штаб-квартира |
Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 139 Україна |
| Ключові особи | Дмитро Мішалов, Вячеслав Мішалов (власники), Сидоренко Вікторія Володимирівна (директор), Вадим Єрмолаєв |
| Продукція | преси, станки, насоси |
| Власник(и) | Дмитро Мішалов, Вячеслав Мішалов |
| Співробітники | 3600 (1998)[1] |
| Дочірні компанії | "Завод Дніпропрес-Сталь" |
| http://dnepropress.net | |
Дніпропрес (ПрАТ «НВО ДНІПРОПРЕС») — українська компанія. Випускає преси для промисловості та інше обладнання для машинобудування.
Компанія належить Дмитру та Вячеславу Мішаловим.[2]
Історія[ред. | ред. код]
- 1955, січень — розпочато будівництво Дніпропреса, випущений перший чавун.
- 1956 — випущений 100-ий механічний ексцентриковий одностійковий прес.[1]
- 1987 — випущені перші преси для пакетування бавовни.
- 1987 — із підприємства знято гриф "секретно" (в СРСР завод виготовляв оборонні замовлення, тому був секретним підприємством), на завод приїхала перша іноземна делегація німецької компанії «Хазен Клевер».[1]
- 1989 — перші поставки обладнання на експорт.[1]
- 1994-1996 — Дніпропрес реорганізовано у ВАТ Дніпропрес. Поставки товарів йшли переважно за бартер, який досягав у 1996-1998 роках 80% обороту.[3]
- 2000 — завдяки експерименту зі зниженням податків, підприємство вперше заплатило всі податки і розрахувалося за боргами по зарплаті.[3]
- 2005 — ВАТ Дніпропрес реорганізовано у ПрАТ.[4]
- 2012 — підприємство входило до Смарт-Холдінгу Новинського і було на межі банкруцтва.[5]
- 2014 — масштабна реконструкція дочірнього підприємства "Завод Дніпропрес-Сталь".[6] Оновлення підприємства проходить за підтримки іншого відомого дніпропетровського бізнесмена Вадима Єрмолаєва.[7]
Керівники[ред. | ред. код]
- 2020 — Сидоренко Вікторія Володимирівна;[4]
- 2019-2020 — Намоглу Ферхат Мехмет Аріф;
- 2018-2019 — Вулих Анатолій Юрійович.
Структура[ред. | ред. код]
Підприємство має територію 45 га.[1] На них розміщено 18 цехів.
4 вида виробництв:[1]
- металургійне;
- зварювальне;
- механо-зборочне;
- зборочне (збирання і випробовування машин вагою до 2000 т).
До 2019 року до Дніпропрес належало Дніпропрес-Сталь, із 2019 року воно належить Вадиму Єрмолаєву.[8]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ОАО «ЗАВОД «ДНЕПРОПРЕСС»: от становления в 50-х до выживания в 90-х, или История перехода днепропетровского завода тяжелых пре... [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.], «Зеркало недели. Украина», 13 февраля, 1998
- ↑ Мішалов В'ячеслав Дмитрович. Вікіпедія (укр.). 9 листопада 2022. Процитовано 14 листопада 2022.
- ↑ а б ПРЕССУЙ! [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.], «Зеркало недели. Украина», 21 апреля, 2000
- ↑ а б ПРАТ "НПО ДНІПРОПРЕС", Опендатабот
- ↑ Тут хазяїн олігарх Новинський [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.], Михайло Шепель, блог УП, 29 квітня 2013
- ↑ История [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.], офіційний сайт DniproPressSteel
- ↑ Завод "Днепропресс Сталь" Вадима Ермолаева посетила немецкая бизнес-делегация [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.], Экономическая правда, 24 июня 2019
- ↑ Ермолаеву разрешили переоформить Днепропресс Сталь на себя [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.], uaprom.info, 24.10.2019
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.]