Долін Віктор Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Долін Віктор Володимирович
Народився 21 січня 1964(1964-01-21) (60 років)
Київ
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор геологічних наук
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Долін.
Долін Віктор Володимирович

Долін Віктор Володимирович (Viktor Dolin народ. 21 січня 1964 р., Київ) — український вчений, фахівець в галузі екологічної геології, біогеогеохімії, радіаційної та екологічної безпеки, доктор геол. наук, професор, член Національної комісіії з радіаційного захисту населення України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, дійсний член Академії інженерних наук України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 21 січня 1964 р. у м. Києві у родині науковців: мати - Масюк Надія Прохорівна, доктор біологічних наук, професор, ботанік, відомий фахівець у галузі нижчих рослин, батько - Долін Володимир Гдаліч, член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук, професор, відомий ентомолог. Після закінчення у 1985 р. хімічного факультету Київського ордена Леніна державного університету ім. Т.Г. Шевченка (нині - Київський національний університет імені Тараса Шевченка) працював на посаді інженера у відділі ядерної геохімії та космохімії Інституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР (нині - Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення імені М. П. Семененка НАН України), де закінчив аспірантуру під керівництвом академіка НАН України Соботовича Е.В. і в 1996 р. успішно захистив дисертацію на тему "Механізм утворення водорозчинних форм продуктів поділу в грунтах ближньої зони ЧАЕС" та здобув ступінь кандидата геолого-мінералогічних наук за спеціальністю "геохімія". У 1990-1998 рр. очолював Державне підприємство "Мале науково-виробниче підприєство "Відродження" НАН України. У 2000 р. здобув учене звання старший науковий співробітник за спеціальністю "техногенна безпека держави". Після закінчення докторантури при Державному науковому центрі радіогеохімії навколишнього середовища НАН України в 2004 р. захистив дисертацію "Самоочищення наземних екосистем Українського Полісся від радіаційного забруднення" на здобуття наукового ступеня доктора геологічних наук за спеціальністю "екологічна безпека". У 2004-2017 рр. очолював відділ біогеохімії в Державній установі "Інститут геохімії навколишнього середовища НАН України", від 2018 р. працює на посаді заступника директора з наукової роботи цього Інституту. Указом Президента Украіїни від 20.12.2006 р. № 1103/2006 за роботу "Геохімія техногенезу" у складі авторського колективу йому присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки, у 2013 р. - присвоєно вчене звання професора зі спеціальності "екологіна безпека". Постановою Верховної Ради України 426-IX ( 426-20 ) від 20.12.2019 його включено до складу Національної комісії з радіаційного захисту населення України, де він очолює Комітет комплексного аналізу безпеки поводження з радіаційними відходами та відпрацьованим ядерним паливом. Від 2020 р. - головний редактор фахової науково-технічної збірки "Геохімія техногенезу". Голова Спеціалізованої вченої ради СРД.26.192.01 при Державній установі "Інститут геохімії навколишнього середовища НАН України" з присудження наукового ступеня доктора геологічних наук (2018-2021).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Наукова діяльність пов'язана з вирішенням широкого кола екологічних проблем в Україні та світі: ядерна та радіаційна безпека, поводження з радіоактивними відходами та відпрацьованим ядерним паливом, механізм міграції техногенних забруднювачів (включаючи радіонукліди) в навколишньому середовищі, вплив живої речовини на формування, спрямованість та інтенсивність потоків штучних радіонуклідів, важких металів і токсичних сполук у ландшафтах техногенно забруднених територій, а також процеси біогенного фракціонування штучних і природних ізотопів, захист довкілля від техногенного забруднення, водно-екологічні проблеми гірничодобувних регіонів Донбасу та Карпат. Формування наукових інтересів тісно пов'язано з роботами щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від початку травня 1986 р.

Розробив концепцію самоочищення природного середовища від радіоактивного забруднення, теоретичні основи стійкості біосфери в умовах техногенезу, започаткував науковий напрям радіобіогеохімія.

Вперше виявлено дозозалежні ефекти та наявність фізіологічних бар’єрів при біоакумуляції радіоактивних ізотопів, ізотопно-осмотичні ефекти у живій та неживій природі. Застосовуючи сучасні геоінформаційні технології доведено статистичну залежність нозологічної структури дитячої захворюваності від характеру та ступеня техногенного забруднення території.

Від 2004 р. розробляє проблему тритієвого забруднення навколишнього середовища, загострення якої визначається розвитком ядерної енергетики, передусім, важководних реакторів та майбутніх термоядерних; науковий супровід робіт з подолання наслідків радіаційної аварії на приповерхневих сховищах твердих радіоактивних відходів, розроблення заходів щодо іммобілізації тритію та локалізації тритієвого забруднення навколишнього середовища, захищених низкою Патентів України.

Експертно-наукова діяльність пов'язана з дослідженням причинно-наслідкових зв'язків між роботою техногенних підприємств та забрудненням довкілля, судовою екологічною експертизою, прогнозуванням наслідків розвитку надзвичайних ситуацій, пов'язаних з аварійним затопленням вугільних шахт та солевидобувних виробок, ризику глобальної ядерної катастрофи внаслідок російської окупації ядерних об'єктів України та підриву дамби Каховського водосховища.  

Науково-педагогічна діяльність[ред. | ред. код]

Під його керівництвом успішно захищено 4 кандидатських дисертації зі спеціальності "екологічна безпека" та "геохімія"; науковий консультант 2 докторів (геологічних та технічних) наук. Має досвід викладання на другому та третьому рівнях вищої освіти в українських та зарубіжних закладах вищої освіти:

Universita di Pisa - від 2022 р.;

ДУ "Інститут геохімії навколишнього середовища НАН України" - від 2018 р.;

ННІ "Інститут геології" КНУ імені Тараса Шевченка (2011-2022);

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «УКРАЇНА» (2007-2008);

Universita di Parma (2004). 

Публікації[ред. | ред. код]

Є автором та співавтором понад 300 наукових праць, у тому числі 27 монографій та підручників, понад 150 статей у наукових журналах, 21 патенту. Найбільш вагомі наукові результати опубліковано в наукових працях:

Assessment of Spent Nuclear Fuel in Ukrainian Storage System: Inventory and Performance[1]

The influence of tritium behaviour on spent fuel pool concrete[2]

Radiohydrogeochemistry of catchment areas of the Chornobyl Exclusion zone[3]

ENVIRONMENTAL AND RADIOLOGICAL THREATS CAUSED BY THE EXPLOSIVE DESTRUCTION OF THE KAKHOVKA HPP DAM[4]

Phase composition of lava-like fuel-containing materials of Unit 4 of the Chornobyl NPP. Black ceramics[5]

ГЛОБАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ В АТОМНІЙ ЕНЕРГЕТИЦІ[6]

Isotope composition of groundwater and surface waters in the area of the Dombrovsky quarry of Kalush-Golinsk deposit of potassium salts[7]

GLOBAL NUCLEAR THREATS CAUSED BY RUSSIA’S INVASION OF UKRAINE[8]

CONTEMPORARY CHALLENGES IN ELIMINATION OF THE CONSEQUENCES OF THE СHORNOBYL CATASTROPHE[9]

Dose-dependent effects of isotopic exchange of tritium in the process of willow vegetation[10]

MODERN ISSUES FOR GEOCHEMISTRY OF TECHNOGENESIS[11]

TECHNOGENIC & ENVIRONMENTAL SAFETY OF BUG ESTUARY BIOGEOSYSTEM AFFECTED WITH HEAVY METAL CONTAMINATION[12]

Tritium in the Biosphere[13]

Біогеохімія цезію-137 у лісоболотних екосистемах Українського Полісся[14]

Evaluation of Sustainability of the Carbon and Silicon Ecosystem: From Nanoparticles to Macroworld[15]

Самоочищення природного середовища після Чорнобильської катастрофи[16]

Artificial Radionuclides Speciation in River Water of Dnieper Basin[17]

Геохимия техногенных радионуклидов[18],[19]

RATE-CONTROLLING STAGES OF THE MIGRATION OF WATER-SOLUBLE RADIONUCLIDE SPECIES IN SOILS[20]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Dolin, Viktor; Lo Frano, Rosa; Cancemi, Salvatore Angelo (19 квітня 2024). Assessment of Spent Nuclear Fuel in Ukrainian Storage System: Inventory and Performance. Energies (англ.). Т. 17, № 8. с. 1945. doi:10.3390/en17081945. ISSN 1996-1073. Процитовано 15 травня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  2. ↑ Lo Frano, Rosa; Dolin, Viktor; Cancemi, Salvatore Angelo (2024-04). The influence of tritium behaviour on spent fuel pool concrete. Progress in Nuclear Energy. Т. 169. с. 105053. doi:10.1016/j.pnucene.2024.105053. ISSN 0149-1970. Процитовано 15 травня 2024.
  3. ↑ Radiohydrogeochemistry of catchment areas of the Chornobyl Exclusion zone – BOOKS OF THE NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE (амер.). 20 серпня 2021. doi:10.15407/978-966-00-1855-6. Процитовано 15 травня 2024.
  4. ↑ Current Issues of Radiobiology - 2023 - ICBGE. icbge.org.ua. doi:10.35668/rad.2023. Процитовано 15 травня 2024.
  5. ↑ Gabielkov, S.V.; Zhyganiuk, I.V.; Dolin, V.V.; Skorbun, A.D.; Kudlai, V.G.; Parkhomchuk, P.E.; Slyvinsky, V.M.; Chikolovets, S.O. (2023-06). Phase composition of lava-like fuel-containing materials of Unit 4 of the Chornobyl NPP. Black ceramics. Journal of Nuclear Materials. Т. 579. с. 154392. doi:10.1016/j.jnucmat.2023.154392. ISSN 0022-3115. Процитовано 15 травня 2024.
  6. ↑ Долін, В. В.; Забулонов, Ю. Л.; Копиленко, О. Л.; Шраменко, І. Ф. (2022). ГЛОБАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ В АТОМНІЙ ЕНЕРГЕТИЦІ. Геохімія техногенезу (укр.). № 36. с. 5—13. doi:10.32782/geotech2022.36.01. ISSN 2664-3944. Процитовано 15 травня 2024.
  7. ↑ Malkova, Y. O.; Kovalenko, I. O.; Dolin, V. V.; Demikhov, Y. M.; Panasiuk, M. I.; Sosonna, N. V.; Bagriy, S. M.; Kuzmenko, E. D.; Onyshchenko, I. P. (1 лютого 2023). Isotope composition of groundwater and surface waters in the area of the Dombrovsky quarry of Kalush-Golinsk deposit of potassium salts. Journal of Environmental Radioactivity. Т. 257. с. 107083. doi:10.1016/j.jenvrad.2022.107083. ISSN 0265-931X. Процитовано 15 травня 2024.
  8. ↑ 7.1 ГЛОБАЛЬНІ ЯДЕРНІ ЗАГРОЗИ ВНАСЛІДОК РОСІЙСЬКОГО ВТОРГНЕННЯ В УКРАЇНУ (ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ) – ГЕОХІМІЯ ТЕХНОГЕНЕЗУ GEOCHEMISTRY OF TECHNOGENESIS (укр.). doi:10.32782/geotech2022.35.01. Процитовано 15 травня 2024.
  9. ↑ 6 (34) 1. CONTEMPORARY CHALLENGES IN ELIMINATION OF THE CONSEQUENCES OF THE СHORNOBYL CATASTROPHE (IN PLACE OF A FOREWORD) – ГЕОХІМІЯ ТЕХНОГЕНЕЗУ GEOCHEMISTRY OF TECHNOGENESIS (en-UK) . doi:10.15407/geotech2021.34.005. Процитовано 15 травня 2024.
  10. ↑ State Institution “The Institute of Environmental Geochemistry, National Academy of Sciences of Ukraine”, Kyiv, Ukraine; Dolin, V.V.; Bobkov, V.M. (25 грудня 2020). Dose-dependent effects of isotopic exchange of tritium in the process of willow vegetation. Nuclear Physics and Atomic Energy. Т. 21, № 4. с. 354—360. doi:10.15407/jnpae2020.04.354. Процитовано 15 травня 2024.
  11. ↑ 1 (29) 1. MODERN ISSUES FOR GEOCHEMISTRY OF TECHNOGENESIS (IN PLACE OF FOREWORD) – ГЕОХІМІЯ ТЕХНОГЕНЕЗУ GEOCHEMISTRY OF TECHNOGENESIS (en-UK) . doi:10.15407/geotech2019.29.006. Процитовано 15 травня 2024.
  12. ↑ Dolin, Viktor; Smyrnov, V.; Ischuk, O.; Orlov, O. (2011). TECHNOGENIC & ENVIRONMENTAL SAFETY OF BUG ESTUARY BIOGEOSYSTEM AFFECTED WITH HEAVY METAL CONTAMINATION (англ.). [object Object]. doi:10.13140/2.1.2179.3609.
  13. ↑ Dolin, Viktor та ін. (2012). Tritium in the Biosphere (англ.). [object Object]. doi:10.13140/2.1.3900.7044. {{cite book}}: Явне використання «та ін.» у: |last2= (довідка)
  14. ↑ Реферативна база даних "Україніка наукова" | Abstract database «Ukrainica Scientific». www.irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 15 травня 2024.
  15. ↑ Dolin, V. (2009). Magarshak, Yuri (ред.). Evaluation of Sustainability of the Carbon and Silicon Ecosystem: From Nanoparticles to Macroworld. Silicon Versus Carbon (англ.). Springer Netherlands. с. 269—283. doi:10.1007/978-90-481-2523-4_19. ISBN 978-90-481-2523-4. Процитовано 15 травня 2024.
  16. ↑ Самоочищення природного середовища після чорнобильської катастрофи. Pidru4niki. Процитовано 15 травня 2024.
  17. ↑ Dolin, V.; Shevchenko, O.; Brittain, J. (2003). Barany, Sandor (ред.). Artificial Radionuclides Speciation in River Water of Dnieper Basin. Role of Interfaces in Environmental Protection (англ.). Springer Netherlands. с. 135—144. doi:10.1007/978-94-010-0183-0_9. ISBN 978-94-010-0183-0. Процитовано 15 травня 2024.
  18. ↑ Геохимия техногенных радионуклидов - Нац. акад. наук Украины. Ин-т геохимии окружающей среды; [Отв. ред. Э. В. Соботович, Г. Н. Бондаренко] (рос.). 2002. ISBN 978-966-00-0766-6.
  19. ↑ Book. www.nas.gov.ua. Процитовано 15 травня 2024.
  20. ↑ V.v, Dolin (2001). RATE-CONTROLLING STAGES OF THE MIGRATION OF WATER-SOLUBLE RADIONUCLIDE SPECIES IN SOILS. ISSN 0016-7029. Процитовано 15 травня 2024.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ Долін Віктор Володимирович. www.nas.gov.ua (укр.). Процитовано 15 травня 2024.
  2. ↑ Шраменко, І. Ф. Долін Віктор Володимирович. Енциклопедія Сучасної України (укр.). Процитовано 15 травня 2024.
  3. ↑ Заступник директора з наукової роботи. Державна установа «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України» (укр.). 12 травня 2020. Процитовано 15 травня 2024.
  4. ↑ International journal Science published an article “Dirty bomb ingredients go missing from Chornobyl monitoring lab” with comments from members of the National Commission for Radiation Protection of Ukraine Anatoliy Nosovsky and Viktor Dolin. State Institution "The Institute of Environmental Geochemistry of National Academy of Sciences of Ukraine" (амер.). 29 березня 2022. Процитовано 15 травня 2024.
  5. ↑ Alex KreativIT (24 вересня 2018), «Нині вже»: док. геол. наук, проф. Долін В. В. дав інтервью Hromadske.ua, процитовано 15 травня 2024
  6. ↑ Співробітники. infopacket.knu.ua. Процитовано 15 травня 2024.
  7. ↑ [Viktor Dolin - Google Schoolar - https://scholar.google.com.au/citations?hl=en&user=xRomNugAAAAJ Публікації].
  8. ↑ Склад — НКРЗУ. nkrzu.gov.ua. Процитовано 15 травня 2024.
  9. ↑ Члени Академії – Академія Інженерних Наук України (укр.). 19 січня 2022. Процитовано 15 травня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Долін_Віктор_Володимирович&oldid=42617049