Донська армія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Донська армія — назва збройних сил Всевеликого Війська Донського, згодом також складової частини Збройних Сил Півдня Росії (ЗСПР).

Командування Донської армії (другий склад), лютий 1919 р.

Донська армія була створена навесні 1918 року в ході повстання донського козацтва проти більшовиків на базі повстанських частин і загону генерала П.Х. Попова, який повернувся із Степового походу. Протягом всього 1918 діяла окремо від Добровольчої армії. У квітні складалася з 6-и піших і 2-х кінних полків Північного загону полковника Фіцхелаурова, одного кінного полку в Ростові і декількох невеликих загонів, розкиданих по всій області. Полиці мали станичну організацію з чисельністю від 2-3 тисяч до 300-500 чол. — залежно від політичних настроїв в станиці. Вони були піші, з кінною частиною від 30 до 200-300 шашок.

До кінця квітня армія мала до 6 тис. чол., 30 кулеметів, 6 гармат (7 піших і 2 кінних полку). Вона (з 11 квітня) складалася з трьох груп: Південна (полковник С.В. Денисов), Північна (військовий старшина Е.Ф. Семілєтов; колишній Степовий загін) і Задонська (генерал-майор П.Т. Семенов, полковник І.Ф. Бикадоров).

На 12 травня 1918 військовому штабу було підпорядковане 14 загонів: генерал-майорів Фіцхелаурова, Мамонтова, Бикадорова (колишня Семенова), Татаркіна, полковників Туроверова, Алфьорова, Абраменкова, Голубінцева, Тапіліна, Епіхова, Кірєєва, Толоконникова, Зубова, військових старшин Старикова, Сутулова, Кравцова і Мартинова, осавула Вєдєнєєва.

У середині травня 1918 р. Донська армія налічувала 17 тис. осіб, 21 знаряддя, 58 кулеметів. На 1 червня загони були зведені в 6 більших груп: Алфьорова на Півночі, Мамонтова під Царицином, Бикадорова під Батайськом, Кірєєва під Великокнязівської, Фіцхелаурова в Донецькому районі та Семенова в Ростові. У середині літа армія збільшилася до 46-50 тис. чол.. За іншими даними, до кінця липня — 45 тис. чол., 610 кулеметів і 150 гармат.

До початку серпня війська розподілялися по 5 військовим районах: Ростовський (генерал-майор Греков), Задонський (генерал-майор І.Ф. Бикадоров), Цимлянський (генерал-майор К.К. Мамонтова), Північно-Західний (полковник З.А. Алфьоров), Усть-Медведицькій (генерал-майор А.П. Фіцхелауров).

З серпня 1918 р. станичні полиці зводилися, утворюючи номерні полки (піші 2-3 батальйону, кінні - 6 сотень), розподілені по бригадах, дивізіям і корпусам. Восени 1918 — на початку 1919 р. військові райони перейменовані в фронти: Північно-Східний, Східний, Північний і Західний. Тоді ж завершилося формування Молодий армії.

Офіцерами в полках були уродженці тих же станиць. Якщо їх не вистачало, брали і з інших станиць, а у разі крайньої необхідності — офіцерів, яким перший час не довіряли.

Влітку 1918 р., не рахуючи постійної Молодий армії, під рушницею перебувало 57 тис. козаків. До грудня на фронті було 31,3 тис. бійців при 1282 офіцерах; Молода армія налічувала 20 тис. осіб. У складі армії були Донський кадетський корпус, Новочеркаск (Атаманське) училище, Донська офіцерська школа і військово-фельдшерські курси.

30 вересня (13 жовтня) до складу армії був включений сформований з частин колишньої Російської народної армії Саратовський корпус Особливою Південної армії. До кінця січня 1919 р. Донська армія мала під рушницею 76,5 тис. осіб. Донські полки в 1919 р. мали в строю по 1000 шабель, але після трьох місяців боїв їх складу скорочувався до 150-200. Морським управлінням ВВД (контр -адмірал І.А. Кононов), була утворена Донська флотилія.

Посилання[ред.ред. код]