Ерта Паскаль Труійо
| Ерта Паскаль Труійо фр. Ertha Pascal-Trouillot | |||
 Ерта Паскаль Труійо (2020) | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 13 березня 1990 — 7 лютого 1991 року | |||
| Попередник: | Ерар Абрахам | ||
| Наступник: | Жан-Бертран Аристид | ||
| Народження: |
13 серпня 1943 (80 років) Порт-о-Пренс, Гаїті | ||
| Країна: | Гаїті[1][2] | ||
| Освіта: | University of Haitid | ||
| Партія: | незалежний політик | ||
| Рід: | d | ||
| Шлюб: | Ернст Труійо | ||
Ерта Паскаль Труійо (нар. 13 серпня 1943) — гаїтянська політична діячка, тимчасовий президент Гаїті упродовж 11 місяців у 1990—1991 роках. Стала першою жінкою в історії держави, яка зайняла цю посаду.
Життєпис[ред. | ред. код]
Ранні роки[ред. | ред. код]
Її батько, Тімоль, був металургом та помер, коли вона була ще молодою. Її мати, Луїза, була швачкою та вишивальницею. Ерта була дев'ятою з десятьох дітей у родині. Коли їй виповнилось 10 років, вона разом з одним із братів поїхала навчатись до ліцею Франсуа Дювальє, де й зустріла свого майбутнього чоловіка, Ернста Труійо, який був на 21 рік за неї старший. 1971 року здобула ступінь доктора права, ставши першою жінкою-правником у країні.[3] З 1975 до 1988 року займала різні посади в гаїтянських федеральних судах, поки не стала першою жінкою-суддею Верховного суду.[4]
На посту президента[ред. | ред. код]
Паскаль Труійо обіймала посаду голови Верховного суду, коли в результаті повстання проти уряду Проспера Авріля її було призначено на пост глави держави. Владу в країні їй добровільно передав генерал Ерар Абрахам, який обіймав посаду президента упродовж трьох днів. Як тимчасового президента її завдання полягало в координуванні процесу переходу до демократичного правління в країні. Вона спостерігала за першими по-справжньому вільними виборами, що відбулись 16 грудня 1990 року. Перемогу у виборах здобув Жан-Бертран Аристид, набравши 67 % голосів виборців.
6 січня 1991 року стався переворот, який очолив Роже Лафонтан, лідер тонтон-макутів часів правління Жана-Клода Дювальє. Він захопив Ерту Труійо та проголосив себе президентом. Після виходу на вулиці великої кількості прихильників Аристида Лафонтан спробував оголосити в країні воєнний стан, проте армія його не підтримала.[5]
Після президентства[ред. | ред. код]
Аристид звинуватив Паскаль Труійо в співучасті у січневому перевороті. Її було звільнено наступного дня після втручання Сполучених Штатів. Влада США зажадала також, щоб було знято заборону на її виїзд з країни. Ерта невдовзі залишила країну, проте за рік повернулась на батьківщину. Нині працює над укладанням Біографічної енциклопедії Гаїті.[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.nytimes.com/1990/03/15/world/woman-in-the-news-firm-leader-for-haitians-ertha-pascal-trouillot.html
- ↑ http://www.infoplease.com/ipa/A0801534.html
- ↑ E. L. Bute and H. J. P. Harmer, The Black Handbook: The People, History and Politics of Africa and the African Diaspora, London & Washington: Casssell, 1997, p. 51.
- ↑ Johnson, Anne Janette, «Ertha Pascal-Trouillot.» [Архівовано 6 листопада 2012 у Wayback Machine.] Answers.com, March 1992. 30 April 2008.
- ↑ Collins, Edward Jr.; Cole, Timothy M. (996), «Regime Legitimation in Instances of Coup-Caused Governments-in-Exile: The Cases of Presidents Makarios and Aristide», Journal of International Law & Practice 5(2), p. 220.
- ↑ «Profil d'Ertha Pascal-Trouillot», [Архівовано 3 травня 2008 у Wayback Machine.] Haiti-Reference.com. 21 February 2008. 30 April 2008.
|
