Ефект Мейснера
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ефект Мейснера - це явище швидкого затухання магнітного поля в надпровіднику.
Надпровідник є ідеальним діамагнетиком. У магнітному полі в надпровіднику індукуються макроскопічні струми, які створюють власне магнітне поле, що повністю компенсує зовнішнє. Це явище, відкрите[1] в 1933 році німецькими фізиками Вальтером Мейснером та Робертом Охзенфельдом отримало назву ефекта Мейснера.
Ефект Мейснера руйнується в сильних магнітних полях. В залежності від типу надпровідника надпровідний стан при цьому або зникає повністю (т. зв. надпровідники першого роду), або ж надпровідник розбивається на нормальні й надпровідні області (надпровідники другого роду).
Пояснення ефекту Мейснера було наведено в теорії Лондонів (1935 рік) - першій теорії надпровідності, яка була повністю феноменологічною.
Ефектом Мейснера пояснюється левітація надпровідника над сильним магнітом (або магніта над надпровідником).
[ред.] Посилання
- ↑ W. Meissner and R. Ochsenfeld, Naturwissenschaften 21, 787 (1933)
- 2. M. Tinkham, “Introduction to Superconductivity”, 2nd Ed., Dover Books on Physics (2004). ISBN 0-486-43503-2.
| Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

