Ефект Мейснера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Виштовхування магнітного поля із надпровідної сфери при температурі нижчій за температуру переходу до надпровідного стану.

Магніт левітує над високотемпературним надпровідником, охолодженим до T˜200K за допомогою рідкого азоту

Ефект Мейснера - це явище швидкого затухання магнітного поля в надпровіднику.

Надпровідник є ідеальним діамагнетиком. У магнітному полі в надпровіднику індукуються макроскопічні струми, які створюють власне магнітне поле, що повністю компенсує зовнішнє. Це явище, відкрите^[1] в 1933 році німецькими фізиками Вальтером Мейснером та Робертом Охзенфельдом отримало назву ефекта Мейснера.

Ефект Мейснера руйнується в сильних магнітних полях. В залежності від типу надпровідника надпровідний стан при цьому або зникає повністю (т. зв. надпровідники першого роду), або ж надпровідник розбивається на нормальні й надпровідні області (надпровідники другого роду).

Пояснення ефекту Мейснера було наведено в теорії Лондонів (1935 рік) - першій теорії надпровідності, яка була повністю феноменологічною.

Ефектом Мейснера пояснюється левітація надпровідника над сильним магнітом (або магніта над надпровідником).

[ред.] Посилання

1. ↑ W. Meissner and R. Ochsenfeld, Naturwissenschaften 21, 787 (1933)

2. M. Tinkham, “Introduction to Superconductivity”, 2nd Ed., Dover Books on Physics (2004). ISBN 0-486-43503-2.

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

[ред.] Див. також

• Надпровідність
• Лондонівська глибина проникнення
• Абрикосівський вихор