Заслужений льотчик-випробувач СРСР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нагрудний знак

Заслу́жений льо́тчик-випро́бувач СРСР — почесне звання СРСР, встановлене Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 серпня 1958 року. Присвоювалося льотчикам-випробувачам 1 класу авіаційної промисловості і Міністерства оборони СРСР за багаторічну творчу роботу в галузі льотних випробувань та досліджень нової авіаційної техніки, яка істотно посприяла прогресу авіації.

За поданням Міністра авіаційної промисловості або Міністра оборони звання присвоювала Президія Верховної Ради СРСР. Особам, удостоєним звання «Заслуженого льотчика-випробувача СРСР», вручалася грамота Президії Верховної Ради СРСР і нагрудний знак, що носиться на правій стороні грудей, над орденами СРСР (при їх наявності).

Позбавити почесного звання «Заслуженого на льотчика-випробувача СРСР» могла лише Президія Верховної Ради СРСР за поданням суду, Міністра оборони або Міністра авіаційної промисловості.

Перші кавалери[ред.ред. код]

Першими кавалерами почесного звания «Заслужений льотчик-випробувач СРСР» 17 лютого 1959 року стали:

Джерела[ред.ред. код]

  • Указ Президиума Верховного Совета СССР от 14 августа 1958 г.// Ведомости Верховного Совета СССР. — 1958. — №20. — С. 319.