З журбою радість обнялась
| З журбою радість обнялась | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Автор | Олександр Олесь | |||
| Мова | українська мова | |||
| Опубліковано | 1907 | |||
| Країна |
 Україна | |||
|
| ||||
|
Цей твір потрапив до списку ста найкращих творів української літератури за версією ПЕН-клубу |
«З журбою радість обнялась» — дебютна збірка українського поета Олександра Олеся, в якій відобразилися пореволюційні настрої українського інтелігента. Збірка вважається етапною завдяки відходу від традиційної народницької поетики. До книги ввійшли твори, написані у 1903–1906 роках, а також цикл «В Криму» (1906).
Включена в перелік 100 найкращих книжок за версією українського ПЕН.
Зміст[ред. | ред. код]
До збірки увійшло 112 віршів[1], серед яких і два найвідоміші у творчості автора: «Айстри»[2] та «Чари ночі»[3].
Рецепція[ред. | ред. код]
Видавши свою першу збірку, Олесь практично одразу став культовим поетом — найпопулярнішим «після Шевченка»[4]. Таким він залишився і для всієї передреволюційної ґенерації українців.
Однак уже у 1920-х відбулася переоцінка його доробку. Цей "розрив" між поколіннями найкраще показав Микола Зеров, порівнявши "еміґрантське" видання Олеся з "радянським"[5]. На думку критика,
|
Обмеженість Олеся старим образовим матеріалом відсунула його на другий план перед Тичиною (…), пересадивши першу колись скрипку на другорядне місце в оркестрі | 
|
При цьому, цікаво і те, що замолоду Зеров теж захоплено ставився до Олесевого доробку[6][7]
Видання[ред. | ред. код]
- З журбою радість обнялась. — Київ, 1907
- (?)
- З журбою радість обнялась. Видання третє. — Відень, (?).
- Твори в двох томах. Том 1 [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.] — с. 52-110.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Пораховано за 1-м томом Олесевого двотомника (Київ, 1990); у третє "віденське" виднання увійшло 96 віршів.
- ↑ «Його віршами освідчувалося у коханні два покоління (…), [другому з яких] вдалося розтектися по "чужих українах" і там (…) воно зберігло вірність своєму поетові й до кінця днів співало на вечірках свої улюблені айстри (…) // Оксана Забужко. Секрет популярности // З мапи книг і людей, с. 27»
- ↑ Цей вірш тривалий час входить до обов'язкового вивчення у школі // Програма ЗНО з української мови та літератури 2022 року [Архівовано 15 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Оксана Забужко. Секрет популярности // З мапи книг і людей, с. 27
- ↑ Тут діє природна різниця двох читацьких ґенерацій. Для старшого покоління читачів (…) Олесь одна зі сторінок їх власної біографії. Для покоління ж молодшого, що стоїть від поета і його доби далі, більше даних поставитися до Олеся об'єктивніше.
- ↑ Віктор Петров. Микола Зеров та Іван Франко
- ↑ Володимир Панченко. Повість про Миколу Зерова
Джерела[ред. | ред. код]
- Павло Филипович. Олесь // Филипович П. Літературно-критичні статті [Архівовано 26 листопада 2021 у Wayback Machine.] — Київ, «Дніпро», 1991. — с. 196-218.
- Микола Зеров. Поезія Олеся і спроба нового її трактування. // Зеров М. Твори в 2 томах. Т. 2. — Київ, 1990. — с. 537-547.
- Віктор Петров. Проблема Олеся. // Розвідки [в 3 т.]. Т. 2 [Архівовано 26 лютого 2022 у Wayback Machine.] - Київ : Темпора, 2013. – с. 771-780.