Класифікація Габбла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Класифікація Га́ббла — класифікація галактик, запропонована 1936 року Едвіном Габблом. Відтоді запропоновано докладніші класифікації, але класифікація Габбла ще й досі не втратила актуальності.

для спіральних галактик розмір балджа і товщина рукавів зліва направо зменшується, концентрація пилу збільшується.
Hubble sequence photo.png
  • E0-E7еліптичні галактики, мають відносно рівномірний розподіл зір без чіткого ядра. Цифра показує ексцентриситет: галактики E0 майже кулясті, зі збільшенням номера розвивається зплощення. Число показує форму проекції на площину спостереження, а не реальну форму галактики, яку може бути важко встановити.
  • S0лінзоподібні галактики дископодібної форми із чітко вираженим центральним балджем (опуклістю), але без рукавів.
  • Sa, Sb, Sc, Sdспіральні галактики, які складаються з балджа і зовнішнього диска, що містить рукави. Буква показує, наскільки щільно розташовані рукави.
  • SBa, SBb, SBc, SBd — спіральні галактики, у яких центральний балдж перетинає яскравий бар (перемичка), від якого відходять рукави.
  • Irrнеправильні (іррегулярні) галактики, що не можуть бути віднесені до жодного з перерахованих класів. Галактики типу Irr показують залишки спіральної структури, а IrrII мають зовсім неправильну форму.
Відомі властивості галактик
Тип галактики Маса
масах Сонця)
Світність
світністях Сонця)
Діаметр
(кілопарсек)
Зоряне населення Відсоток серед всіх
галактик, що спостерігаються
Спіральні (S і SB) 109 — 1011 108 — 1010 5 — 250 диск: Населення I
гало: Населення II
77%
Еліптичні (E) 105 — 1013 105 — 1011 1 — 205 Населення II 20%
Іррегулярні (Irr) 108 — 1010 107 — 109 1 — 10 Населення I 3%

Схему, зображену на малюнку, іноді називають «камертоном Габбла». Еліптичні галактики іноді називають галактиками раннього типу (або класу), а спіральні та неправильні — пізнього.

Галактики, що вкладаються у класифікацію Хаббла називають нормальними. Крім зазначених типів існують галактики з особливостями (пекулярні галактики), що не дають підстав віднести їх до виділених морфологічних класів. Прикладами можуть бути NGC 128 (має форму подушки) та NGC 4314, у якої замість балджу простежується мініатюрний спіральний утвір (тобто спіральна галактика всередині спіральної галактики). Належність галактики до пекулярних іноді досить умовна. Зокрема, крім перелічених вище унікальних прикладів, до пекулярних належать також галактики з активним ядрами[1].

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Галактики пекулярні // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 92. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).