Користувач:Божовська Галя

Процес аудиту фінансової звітності У науковій літературі пропонуються різні підходи до визначен¬ня процесу аудиту. Наприклад, Білуха М.Т. виділяє три стадії аудиту: організаційну, дослідну і стадію узагальнення та реалізації результатів аудиторського контролю; Аренс Е.А. і Лоббек Дж. К. виокрем¬люють чотири фази аудиту: планування й конструювання аудиторсь¬кого підходу; тестування господарських операцій; перевірки окремих елементів сальдо; завершення. На практиці аудит фінансової звітності починається з пошуку завдання або отримання пропозиції від клієнта. Після аналізу завдання і прийняття рішення про призначення аудиту, якщо таке рішення буде прийняте, за умови прийнятного аудиторського ризику, процес аудиту містить такі етапи:

• Листування з клієнтом (роз'яснення вимог стандартів аудиту клієнту, погодження основних умов перевірки тощо).
• Написання і подання клієнту листа-зобов'язання або укладання договору.
• Планування аудиту.
• Тестування системи контролю й операцій.
• Перевірка (тестування) активів, зобов'язань і капіталу, доходів і витрат.
• Отримання від керівництва клієнта листа-подання (із роз'ясненням інформації щодо обставин після дати балансу)
• Аналітичний огляд фінансової звітності й оцінка безперервності функціонування.
• аудиторського висновку, і якщо потрібно, складання аудиторського звіту.

Найважливішим етапом аудиту є планування, на якому аудитор формує попередню думку щодо об'єктів перевірки (систем внут¬рішнього контролю і бухгалтерського обліку клієнта), оцінює обсяг необхідних доказів, визначає зони найбільшого ризику і розробляє процедури тестування. Розглянемо основні етапи процесу аудиту, починаючи з планування. їх може бути значно більше (вони можуть бути більш подрібнені), але за змістом виконуваних операцій їх усього чотири. Перший етап - планування. На цьому етапі здійснюється збір і оцінка відомостей про клієнта; збір інформації про систему внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку клієнта, попередня оцінка ризиків суттєвих викривлень фінансової звітності та пов'язаної з нею інформації. Попередня діяльність на етапі планування містить оцінку аудиторського ризику та його компонентів, оцінку суттєвості, проведення попередніх аналітичних процедур, огляд звітів за минулий рік і проміжних звітів, перевірку зіставлення показників окремих форм звітності між собою. Результатом даного етапу є вибір підходу до перевірки: системно-орієнтований (із перевіркою системи внутрішнього контролю клієнта) або підтверджуючий (безпосередньо перевірка фінансової звітності). На основі отриманих результатів розробляється загальний план і програма аудиту фінансової звітності. Другий етап - тестування на відповідність. Цей етап передбачає оцінку системи внутрішнього контролю (СВК) клієнта. Він може бути випущений, якщо аудитор на початку перевірки вирішить не проводити тестування СВК, а одразу перейти до наступного етапу - безпосередньої перевірки фінансової звітності. Проте, як свідчить зарубіжний досвід, тестування системи внутрішнього контролю може зменшити час на проведення аудиту, оскільки довіра до системи контролю (із визначеним рівнем ризику), отримана в результаті її перевірки, значно зменшує обсяг необхідних доказів для застосування тестів до сальдо рахунків і класів операцій. На цьому етапі визначаються критерії помилки для системи внутрішнього контролю, проводиться її тестування, за результатами якого здійснюється оцінка ризику контролю. Результатом даного етапу є оцінка ризику контролю, розрахунок ризику не виявлення і на підставі цього - формування плану для тестів операцій і залишків рахунків. Третій етап - тестування класів операцій і залишків рахунків. Цей етап ще називається тестування на суттєвість, або тестування по суті. Насамперед аудитору необхідно оцінити достовірність дока зів, отриманих на першому й другому етапах, і визначити критерії оцінки шахрайства та помилки для тестів на суттєвість (в українські» редакції Міжнародних стандартів аудиту ці тести називаються про¬цедурами по суті). Далі розробляється план використання детальних тестів і аналітичних процедур (це різновиди процедур по суті) залежно від встановленого рівня суттєвості. І останнє - проводиться тестування класів операцій, тестування елементів сальдо, за результатами яких уточнюється розмір ризиків і суттєвості. Якщо необхідно проводиться повторне тестування (наприклад, якщо виявилося, що отриманий обсяг доказів недостатній для висловлення обґрунтованої впевненості) і оцінюється результат тестування. Результатом даного етапу є отримання достатньої кількості доказів для висловлення думки про фінансову звітність у складі звіту про фінансові результати й балансу, відповідність її обліковій політиці та встановленим критеріям. Аудитор уже має достатньо доказів для складання попередньої думки про фінансову звітність Четвертий етап - заключний. На цьому етапі аудитору слід впевнитися у тому, що уся необхідна інформація розкрита у приміт¬ках до фінансової звітності, провести аналіз фінансового стану за допомогою заключних аналітичних процедур, перевірити і оцінити вплив на фінансову звітність подій після дати балансу, узагальнити всю отриману інформацію і оцінити результат. Також потрібно пере¬вірити заходи і наміри керівництва клієнта щодо внесення коригувань у фінансову звітність, якщо ці дії необхідні за результатами аудиту. На основі цього сформувати свою думку про фінансову звітність у формі аудиторського висновку або відмовитися від її висловлення Результатом даного етапу є сформована думка, оформлена у вигляді аудиторського висновку відповідного виду.