Користувач:MariaPetrovska/Чернетка
Р.Шуман «Віденський карнавал» [1][ред. | ред. код]
Цикл «Віденський карнавал»[1][2] ор.26 Роберта Шумана був написаний у 1839 році. Цей цикл складається з 5 частин.
№1 Allegro
B dur (сі бемоль мажор), важливо відмітити темпове позначення на початку твору Sehr Lebhaft, що означає «Досить швидко» тож композитор трохи відхиляється від темпу заданого в назві твору. Це найдовша і найрозгорнутіша частина поміж усіх частин циклу. Вона насичена віртуозним рухом і побудована на контрастному мелодичному матеріалі, що протягом усього твору буде обертатися навколо двох тем з розділу А.
| А | B | A | C | A | D | A | E | A1 | F | C | A | Coda |
| (8+8)
(8+8;8+8) |
8+12+8+10 | 8+8+8 | 8+8+8+8 | 8+8+8 | 16+16+8+8+20+18 | 8+8+8 | a(16)+b(16)+
b1(16)+b2(10)+b3(12) |
8+8 | 16+17+16 | 16+16 | 8+8+8 | |
| B-dur | g-moll | B-dur | Es- dur | B-dur | g-moll – B-dur | B-dur | Fis-dur –
cis-moll |
B-dur | E-dur –
B-dur |
Es-dur | B-dur |
Розділ А має акордову фактуру, басова лінія октавного викладу з відсутнім динамічним контрастом. Тональний план досить лаконічний B-dur-g-moll-B-dur.
Розділ B різко контрастна до А, вони різняться як динамічно так і ритмічно. Він має ліричний, баркарольний характер. Музичний матеріал поліфонізований трьохголоссям в якому чути секундові поспівки-прохання у сопрано, підкреслення четвертей на сильній першій долі у басовій лінії. Крім того відчутна вальсоподібність. Зі сторони динаміки важливим є стрімке перетворення p у sF, всього за один такт, і цей яскраво динамічний натиск буде тривати до кінця частини, лише іноді стихаючи до поодинокого mF. Увесь матеріал розділу побудований на секвенціях, які ритмічно є відлунням елементів з розділу А.
Повернення розділу А у точній тональній репризі є спогадом першого проведення, але вже локанічна, без повторів елементів.
Поява нового матеріалу С починається з функції S (As-dur), насичена акордова фактура, використовуються міжтактові синкопи, динаміка завмирає на р. Фразування починається з третьої, слабкої долі,а не з першої, мелодія нібито шкандибає й окрім того педалізується. Перед D або перед показом Es-dur виставлені генеральні паузи(тиша, зупинка, момент роздуму,смерть), окрім того композитор використовує септакорди підвищених ступенів (I#7; V#7).
Повторення розділу А, як рефрен у формі «рондо», в основній тональності без зміни музично-тематичного матеріалу.
Розділ D має ліричний характер з остинатною басовою та сопрановою лінією, використовується 3х голосся, в якому у середньому голосі проводяться секвенції. ( a(8+8) b(8+8) c(8) a(8) a1(20) d(18)).
Розділ А – реприза.
Розділ Е складається з декількох частин а) має маршеподібний, токатний характер з акцентуванням першої долі кожного другого такту. В динаміці насичене F та акордовою фактурою; b)синкопований ритм з фразуванням по 4 такти; b1; b2; b3; b4 – це є показ матеріалу частини b, але у різних тональностях.(Des-dur, As-dur,B-dur,F-dur)
Розділ А1 побудований на викладі ритму, що є основним у розвитку мелодичного матеріалу розділу А, але з хвилеподібною структурою.
Розділ F – з’являється новий матеріал, який контрастний до попередніх розділів своєю секвенційною будовою, крім того в останньому проведенні цього розділу акордова фактура зникає і згодом знову повертається.
Повертається реприза розділу С, а потім А. Coda складається з трьох частин: а) побудована на використанні матеріалу з розділів С і А. (26т+17т) b) композитор використовує елементи басової лінії з розділів А та Е. с) поєднання елементів з A1 + C. (29тт)
№2 Romanze[3]
Написана у тональності g moll (соль мінор). Це сумна частина, яка поступово перетворюється у тональність одноіменного мажору.
| А | В | А |
| 6+6 | 7 | 6 |
А-починається з тональності S, перше речення повторюється по два такти, в дугому реченні зустрічаються секвенції ,які приводять мелодію у тональність IV мажорного ступеня.
В- має контрастний матеріал октавного викладу з розшарованою фактурою.
А-реприза з особливою приміткою в останньому такті Adagio.
№3 Scherzino
Основна тональність B-dur, яка в першій репризі розділу А (А1) відхиляється в A-dur (VIIступінь). В цій частині синкопований ритм витримується на показі Т. Слід зауважити, що поява октав на F передує каденції.
| A | B | A1 | C | A2 | Coda |
| 8+8 | 8+8+8+8 | 8+4+8 | 8+8 | 8+10+12 | 13 |
| B-dur | A-dur | B-dur | B-dur |
№4 Intermezzo
Тональність es-moll. Має дуже швидкий темп з співочою мелодією, яка розвивається у крайніх голосах на фоні стрімкого потоку звуків, що звучить у средньому пласті,який зупиняється лише в кінці твору.
№5 Finale
Жававий характер. Починається октавами B-dur у поэднанны з дуолями шыстнадцятими. Мелодична лінія зберігається,вона монотематична, змінюється лише її оточення (видозміни сусідніх голосів).
Якщо проаналізувати структуру всього циклу(як одного твору) зважаючи на особливості побудови, то можна побачити, що тональний план формується на тональності B-dur (як тональність рефрену), з відхиленням у паралельний мінор в другому номері та тональність мінорної S. Темпові характеристики також мають характерні ознаки, бо лише одна частина написана у повільному темпі. Тож, можна підсумувати, що як і кожна частина цього циклу так і всі твори разом буди написані за принципами рондо.
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Allegro | Romanze | Scherzino | Intermezzo | Finale |
| швидко | повільно | швидко | дуже швидко | жваво |
| B-dur | g-moll | B-dur | es-moll | B-dur |
- ↑ My Take on Schumann’s Carnival Scenes from Vienna | Ariel Lanyi. arielpiano.com (амер.). Процитовано 29 травня 2018.
- ↑ SCHUMANN, R.: Kreisleriana / Faschingsschwank aus Wien. www.naxos.com. Процитовано 29 травня 2018.
- ↑ Faschingsschwank aus Wien. Romanze (Fragment). The Morgan Library & Museum (англ.). 23 січня 2014. Процитовано 29 травня 2018.