Користувач:Sergiusz85/Чернетка
Восход - російсько-єврейський журнал соціально-політичного спрямування, що видавався впродовж 1881-1906 років у Санкт-Петербурзі. Головними редакторами видання були Адольф Ландау та Семен Грузенберг.
Історія[ред. | ред. код]
Засновником журналу “Восход” був видавець та редактор Адольф Ландау, який безперервно залишався на цій посаді впродовж 18 років протягом 1881-1899 років. Йому вдалося об'єднати в одному колективі багатьох впливових єврейських журналістів, письменників, науковців, літературних критиків та громадських діячів, що самі почали займатися написанням, редагуванням та випуском видання [1].
“Восход” став тим виданням, яке сформувало “моду” серед єврейської інтелігенції на використання російської мови. В той же час, головний редактор Адольф Ландау вважав, що ближча інтеграція євреїв з загальноросійським народом зовсім не означає, що євреї мають забувати свої мови та культуру та припиняти боротьбу за національну емансипацію євреїв [1]. Саме Адольф Ландау був одним із перших представників єврейської інтелігенції, який не припиняв боротися за національну емансипацію євреїв в Російській імперії.3
Протягом всього часу свого існування журнал “Восход” дотримувався ліберальних ідей, захищав права євреїв в Російській Імперії, а його автори та редактори були щиро переконані, що національні проблеми Російської імперії можна вирішити всередині неї.
В журналі “Восход” мали змогу друкуватися молоді єврейські письменники та науковці. Наприклад, тут в 1884 році було опубліковално перший літературний твір Семена Ан-ського - реалістичне дослідження життя єврейської сім’ї, що вчиться жити в сучасному світі. В 1882 тут молодий Семен Дубнов надрукував у “Восході” своє дослідження “Саббатай Цві та псевдомесіанство в 17 столітті”. У 1890 році до колективу журналу долучився відомий письменник та літературний критик Ізраїль (Сергій) Цинберг.4 В 1890х роках історик Семен Дубнов навіть спробував обгрунтувати ідею необхідності створення єврейської автономії в Росії на сторінках “Восхода”, хоча така тема розходилася з політичною позицією більшості редакторів та авторів журналу. Попри свою стабільну продержавну політику, під час революції 1905 року редакція журналу проголосила солідарність між єврейським та російським населенням імперії на грунті тотальної недовіри до влади на місцях в імперії.5
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Один из прежнего Петербурга. С. Л. Цинберг - историк еврейской литературы, критик и публицист / Г. А. Элиасберг ; Российский гос. гуманитар. ун-т, Российско-американский центр библеистики и иудаики. - Москва : Изд. центр Российского гос. гуманитар. ун-та, 2005. – 574 с.