Санкт-Петербург
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
|||||
 |
|||||
| Основні дані | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Суб'єкт Російської Федерації: | Санкт-Петербург | ||||
| Район/міськрада: | |||||
| Засноване: | 1703 | ||||
| Населення | 4571,2 тис. чоловік (2007) | ||||
| Площа: | 606 км² | ||||
| Густота населення: | 3191,41 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси: | 190000-199406 | ||||
| Телефонний код: | +7-812 | ||||
| Географічні координати: | 59°57′00″ пн. ш. 30°19′00″ сх. д. | ||||
| Часовий пояс: | |||||
| Водойма | Нева | ||||
| Міста-побратими: | Львів (Україна) | ||||
| Міська влада | |||||
| Веб-сторінка: | www.st-petersburg.ru | ||||
| Міський голова: | Матвієнко Валентина Іванівна | ||||
.png)
.png)
Са́нкт-Петербу́рг (з 18(31).8.1914 по 26.1.1924 Петроград; з 26.1.1924 по 6.9.1991 Ленінград) — місто в Російській Федерації, місто федерального значення Російської Федерації, суб'єкт Російської Федерації, адміністративний центр Ленінградської області та Північно-Західного федерального округу. Санкт-Петербург — найважливіший після Москви економічний, промисловий, науковий та культурний центр, великий транспортний вузол на північному заході Російської Федерації.
Заснований у 1703 році, Санкт-Петербург з 1712 по 1918 рік був столицею Російської імперії (за винятком часу правління Петра II, коли статус столиці ненадовго повернувся до Москви) і резиденцією Російських імператорів. За час свого імперського статусу місто стало одним з найкрасивіших міст світу.
Санкт-Петербург — друге після Москви за величиною місто Російської Федерації. Місто з адміністративно підлеглими територіями займає площу 1439 кв. км. Санкт-Петербург — четверте місто в Європі за чисельністю населення після Москви, Лондона і Парижа — його населення складає 4 571,1 тисяч чоловік (за оцінкою Петростата на 01.01.2007).
З 2008 року в Санкт-Петербурзі розташовується Конституційний суд Російської Федерації.
Зміст |
[ред.] Географія
Санкт-Петербург є найпівнічнішим з міст світу з населенням понад мільйон чоловік. Він розташований на північному заході Російської Федерації, в межах Приневської низовини, на прилеглому до гирла річки Неви узбережжі Невської губи Фінської затоки і на численних островах Невської дельти. Висота міста над рівнем моря: для центральних районів — 1—5 м, периферійних районів (північ) — 5—30 м, периферійних районів (південь і південний захід) — 5—22 м. Найвище місце в межі міста — район Красного Села (70—110 м) з Горіховою горою (176 м).
Площа власне міської території складає 605,8 км² (з районами, включеними в міську межу в 1998 р., — 1431 км²).
Вологий, морський клімат Санкт-Петербурга з теплим літом і незвично помірною для такої географічної широти зимою пояснюється впливом Гольфстріму. Впродовж більшої частини року переважають дні з хмарною, похмурою погодою, розсіяним освітленням. Сумарний притік сонячної радіації тут в 1,5 рази менший ніж на півдні України, і удвічі менший ніж в Середній Азії. За рік в Санкт-Петербурзі буває в середньому 62 сонячних дня. Середня температура липня складає 17,8°, січня — −7,7° C.
Високоширотним розташуванням міста пояснюється явище білих ночей, які найяскравіші з 11 червня по 2 липня.
[ред.] Історія
Місто засноване 1703 року Петром I і назване на честь його небесного покровителя - святого Петра. У 1712 — 1918 столиця Російської Імперії (за винятком часу правління Петра II, коли статус столиці ненадовго повернувся до Москви) і резиденцією Російських імператорів.
У 1719 році в Санкт-Петербурзі був відкритий перший в Росії публічний музей — Кунсткамера, в 1724 році заснована Петербурзька Академія наук, перша російська газета також почала випускатися тут.
У Санкт-Петербурзі відбулося грудневе повстання 1825 року. У 1837 році була відкрита перша російська залізниця Санкт-Петербург — Царське село (нині місто Пушкін).
18 (31) серпня 1914 року прийняте друге в історії міста офіційне ім'я — Петроград у зв'язку зі вступом Росії до Першої світової війни як «патріотичніше» замість «німецької» назви Санкт-Петербург. Раніше воно зустрічалося як в поетичній мові (Є.А.Баратинський, О.С.Пушкін), так і в найменуваннях деяких установ (Старообрядницька єпархія Петрограду).
У Санкт-Петербурзі почались революція 1905 — 07, Лютнева революція 1917, Жовтнева революція 1917.
26 січня 1924 року II Всесоюзний З'їзд Рад СРСР задовольнив прохання Петросовета і перейменував своєю ухвалою Петроград на Ленінград. Місто було назване в честь В.І.Леніна, російського революціонера, організатора і учасника Жовтневої революції 1917, що став засновником і першим керівником Радянської держави (Російська Республіка, РРФСР, СРСР).
1 серпня 1927 року місто увійшло до складу і стало центром знов створеної Ленінградської області. У грудні 1931 року Ленінград був виведений з складу області і перетворений в місто республіканського підпорядкування.
В роки Великої Вітчизняної війни місто витримало 29-місячну блокаду німецько-фашистських військ.
У ході проведеного 12 червня 1991 року опитування (в результаті референдуму) 54 % городян, що брали участь, висловилися за повернення місту його історичної назви. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 6 вересня 1991 року місту повернуто його первинне найменування — Санкт-Петербург.
[ред.] Архітектура
Величну зовнішність Санкт-Петербурга визначають архітектурні ансамблі, строгі прямі вулиці, просторі площі, сади і парення, річки і численні канали, набережні, мости, візерунчасті огорожі, монументальні і декоративні скульптури.
Архітектурні ансамблі XVIII—XIX століть: Петропавловська фортеця, Александро-Невська лавра, Смільний інститут, Дворцова площа із Зимовим палацом, Невській проспект, стрілка Васильєвського острова з будівлею Біржі, площа Декабристів з пам'ятником Петру I (відкрито в 1782), вулиця Зодчого Россі, площа Островського і площа Мистецтв.
У 1950 — 80-х рр. збудовані нові житлові райони, адміністративні і громадські будівлі, створено меморіальний комплекс на Піськаревському кладовищі (1960). Історичний центр Санкт-Петербурга включено до списку Світової спадщини.
[ред.] Наука і культура
У Санкт-Петербурзі розташовані: науковий центр Російської академії наук; численні науково-дослідні інститути, понад чотири десятки вузів (зокрема 3 університети і консерваторія); понад 120 музеїв і їхніх філіалів: Ермітаж, Російський музей, Центральний військово-морський, науково-дослідний Академії мистецтв Росії, міської скульптури, історії Санкт-Петербурга, антропології і етнографії імені Петра Великого (Кунсткамера) та ін.; більше 70 театрів (зокрема Маріїнський, опери і балету імені М. П. Мусоргського, драми імені А. С. Пушкіна, Великий драматичний імені Р. А. Товстоногова, комедії (Санкт-Петербург) імені Н. П. Акимова, Малий драматичний (Театр Європи), Відкритий, «Балтійський будинок», імені В. Ф. Коміссаржевської); найбільші бібліотеки (імені М. Є. Салтикова-Щедріна, Російської академії наук та ін.).
[ред.] Адміністративний поділ
Санкт-Петербург ділиться на 18 районів:
- Адміралтейський
- Василеостровський
- Виборзький
- Калінінський
- Кіровський
- Колпінський
- Червоногвардійський
- Красносєльський
- Кронштадтський
- Курортний
- Московський
- Невський
- Петроградський
- Пєтродворцовий
- Приморський
- Пушкінський
- Фрунзенський
- Центральний
[ред.] Економіка
Санкт-Петербург — один з найважливіших економічних центрів Російської Федерації. Економіка міста базується в основному на промисловості і туризмі. За підсумками 2004 року місто зайняло четверте місце в Росії (після Москви, Тюменської області і Московської області) за об'ємом валового регіонального продукту (ВРП). У 2004 році цей показник склав 518,89 млрд руб., або 3,6 % від загальноросійського валового внутрішнього продукту[9]. У 2011 році ВРП складе, по прогнозах, 2 трильйони 413 мільярдів 6 рублів.
У Санкт‑Петербурзі на 01.01.2007 р. (за даними Петростата) кількість великих і середніх організацій промислового комплексу складає більше 680. Число малих підприємств промислового комплексу - 12 540.
[ред.] Найбільші підприємства міста
- ФГУП «Адміралтейські верфі», що випускає кораблі для ВМФ, танкери, підводні човни;
- ВАТ «Балтійський завод», що виробляє судна для Морфлота, криголами;
- ФГУП «Північна верф» (кораблі для ВМФ, судна для Морфлота);
- філіал ВАТ «Силові машини», «Ленінградський металевий завод» в Санкт-Петербурзі (турбіни парові, установки газотурбінні, турбіни газові, турбіни гідравлічні);
- філіал ВАТ «Силові машини» «Електросила» в Санкт-Петербурзі (електромашини великі, генератори до парових, газових і гідравлічних турбін, лакофарбові матеріали, вироби з пластмас);
- ВАТ «Завод «Електропульт» (апаратура низьковольтна електрична, апаратура високовольтна електрична);
- ВАТ «Севкабель» (прокат мідні силові кабелі для стаціонарної прокладки на напругу 1 кв і вище за виріб з пластмас);
- ВАТ «Кіровський завод» (виробництво тракторів, металопродукція, сільськогосподарська техніка);
- ВАТ МЗ «Арсенал» (космічні супутники, артилерійські і пускові установки, компресорні станції);
- ВАТ «Іжорські заводи» (прокатне устаткування, устаткування нафто-газопереробне спеціальне);
- ВАТ ХК «Ленінець» (бортові радіоелектронні комплекси для літальних апаратів, головки самонаведення для високоточної зброї, радіоелектронна апаратура);
- ВАТ «Світлана» (вироби елементної компонентної бази, рентгенівські трубки, радіоелектронну апаратуру);
- ВАТ «Хлібний дом» (хлібобулочні і борошняні кондитерські вироби);
- ЗАТ «Чипіта Санкт-Петербург» (борошняні кондитерські вироби);
- ЗАТ «Кондитерська фабрика імені Н.К. Крупської» (кондитерські вироби, цукерки і шоколад);
- ВАТ «Пивоварна компанія «Балтика» (пиво, безалкогольні напої, мінеральна вода);
- ВАТ «Парнас-М» (ковбасні вироби, м'ясні напівфабрикати, м'ясні консерви);
- ВАТ «Ленінградський комбінат хлібопродуктів ім. С.М. Кірова» (мука, крупа, хлібобулочні і кондитерські вироби);
- ЗАТ «Пьотр» (тютюнові вироби).
[ред.] Бюджет Санкт‑Петербурга
Законодавчі збори Санкт-Петербурга прийняли бюджет Санкт-Петербурга на 2008 рік з основними параметрами:
- прибуткова частина ‑ 310,4 млрд руб.;
- витратна частина ‑ 364,3 млрд крб.
Перевищення витрат над доходами буде профінансовано за рахунок залишків засобів бюджету, що склалися на початок року. В цілому витрати бюджету Санкт‑Петербурга на 2008 рік зростають на 22,2 млрд руб. В порівнянні з відповідним періодом 2007 року витрати бюджету збільшилися на 23,2%. Основними статтями витрат бюджету Санкт-Петербурга є охорона здоров'я і спорт (21,9% в загальному об'ємі витрат), ЖКГ (18,3%), освіта (17,2%), національна економіка (17,9%), соціальна політика (12,7%).
[ред.] Транспорт
Санкт-Петербург — великий транспортний вузол північного заходу Росії і другий в країні після Москви. В місті сходяться ряд важливих залізничних і автомобільних магістралей, є великі морські та річкові порти; аеропорт Пулково.
[ред.] Автомобільний транспорт
.JPG)
Санкт-Петербург — важливий осередок автомобільних перевезень, розташований на перетині транспортних шляхів, що з'єднують Скандинавію і Європу, центральні райони Росії і країни Балтії. Автомобільні магістралі зв'язують Петербург з Москвою і фінським кордоном (траса М10 «Скандинавія»), з естонським кордоном (траса М11 «Нарва»), з Мурманськом (траса М18 «Кола»), з Псковом і білоруським кордоном (траса М20) та іншими.
Серйозну проблему для міських жителів являють автомобільні затори.
Для зниження завантаженості міських автомагістралей транзитним транспортом реалізується проект будівництва Петербургської кільцевої автодороги (КАД). Почато будівництво Західного швидкісного діаметру, проектується нова переправа під Невою — Орловський тунель, плануються й інші внутрішні міські швидкісні дороги, тунелі та мости.
[ред.] Дивись також
[ред.] Посилання
- Офіційний портал Адміністрації Санкт-Петербурга
- Фотоальбом Ленінград 60-их років
- Телефонний довідник Санкт-Петербург
- Мапа Санкт-Петербурга
- Велика колекція карт міста
- Метро Санкт-Петербурга
- [1] "Сон"(У всякого своя доля...), вірш Шевченка присвячений Санкт-Петербургу
 |
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}
