Користувач:VorobetsT
Збереження тканинних волокон дозволяє відтворити одяг стародавніх суспільств. Завдяки одягу, що використовувався в античному світі, можна зрозуміти технології, якими оволоділи ці народи. У багатьох культурах одяг вказував на соціальний статус різних членів суспільства.
Розвиток вбрання та моди є виключно людською характеристикою та є особливістю більшості людських суспільств. Одяг з шкур тварин і рослинних матеріалів спочатку використовувався людьми для захисту свого тіла від стихійних лих. Джерела, доступні для вивчення одягу та текстилю, включають залишки матеріалів, виявлених завдяки археології; представлення текстилю та його виготовлення в мистецтві; та письмові пам’ятки, що стосуються виготовлення, придбання, використання та торгівлі тканинами, та готовим одягом.
Стародавні греки вважали, що зручність та практичність одягу важливіше, ніж його естетичний вигляд. Тому в Греції переважали легкі та світлі тканини (спекотне літо відіграло важливу роль в виборі текстилю). Одяг в античній Греції шили під конкретний випадок, з мінімумом складних швів.
Тканини, які греки використовували для шиття одягу, іноді пряли вдома виготовляли із лляної тканини, яка імпортувалась. Для кожного члена родини, за винятком немовлят, які в більшості випадків взагалі нічого не носили, наряд зазвичай складався з квадратного або прямокутного шматка тканини, шпильок для кріплення, а іноді взуття та/або головних уборів. Шматочки тканини були складені навколо тіла і скріплені боковими швами за плечима, а також підперезані ременем. Може здатися, ніби греки ходили в простих мішках з картоплею, але насправді, їхній одяг був пофарбований у яскраві кольори та прикрашений декоративними візерунками.
Стиль та тип одягу залежали від того, хто його носив, а також від роботи та функцій, які вимагали від людини. Існувало кілька видів одягу, похідних від основної туніки. Туніку носили як чоловіки, так і жінки, і вона варіювалась за довжиною залежно від роботи та статі. Її часто зав'язували на талії, а також могли закріплювати на швах, залежно від стилю вбрання.
Хітон був різновидом туніки, яку носили грецькі чоловіки, і його часто виготовляли з більш легкого лляного матеріалу, оскільки чоловіки частіше бували на відкритому повітрі і вимагали більш зручного одягу (особливо влітку). Його можна було накинути на обидва плеча або лише на одне. Цей тип хітону (який одягали на ліве плече) зазвичай носили для верхової їзди, роботи чи фізичних вправ.
Пеплос (або пеплум) був різновидом туніки, яку носили жінки. Зазвичай виготовлений з більш важкого вовняного матеріалу, цей одяг робився із великого прямокутного шматка тканини, і його можна було драпірувати та застібати (за допомогою ґудзиків, шпильок або брошок) різними способами, щоб відображати різні стилі. Пеплос носили як одяг у повний зріст.
Греки не дуже любили взуття, зазвичай не носили його взагалі, тим паче вдома. Але в особливих випадках та в ділових справах зі своїми туніками греки одягали шкіряні сандалі або черевики. Однак нерідкі випадки, коли грек усе своє життя ходив босоніж.
Окрім прикриття ніг, греки іноді прикривали і свої голови. Грецькі чоловіки іноді вдягали широкополі капелюхи, які допомагали захистити їх від літньої спеки. Часом і жінок можна було побачити в капелюхах. Це, без сумніву, було лише в найособливіших випадках.
Не вигадливий грецький одяг був створений для того, щоб довго служити і бути практичним. Насправді, навіть в сучасній моді ми бачимо тренди, на які вплинув давньогрецький одяг.
Одяг у Стародавньому Римі зазвичай складався з туніки без рукавів або з короткими рукавами для чоловіків та хлопців, та з довгої туніки з рукавами для жінок та дівчат. У офіційних випадках чоловіки одягали вовняну тогу, накинуту на туніку, а заміжні громадянки носили вовняну мантію, відому як палла, поверх столи - простий об'ємний одяг з довгими рукавами. Взуття та одяг визначали стать, статус, звання та соціальний клас римлян. Це було особливо видно в привілейованому офіційному одязі магістратів, духовенства та військових.
Вовна була найбільш використовуваним волокном у римському одязі. Вівці Таранто славились якістю вовни, хоча римляни не припиняли спроб оптимізувати її якість за допомогою схрещування.
Шовк з Китаю у значнихкількостях завезли в Рим ще в 3 столітті до н.е. Його купували в сирому вигляді римські торговці у фінікійських портах Тір та Бейрут, потім ткали та фарбували. Деякі з цих шовкових тканин були надзвичайно тонкими - близько 50 ниток або більше на сантиметр. Виробництво таких високодекоративних, дорогих тканин було особливістю ткачів у східних римських провінціях, де були розроблені найдавніші римські горизонтальні ткацькі верстати.
Бавовна з Індії завозилася через тісамі порти Східного Середземномор'я, де римських торговців постачали шовком та спеціями.Іноді для набивання використовували сиру бавовну. Вона була зручніша за шерсть, дешевша за шовк, і на відміну від льону, вона могла бути яскраво пофарбована; з цієї причини бавовна та льон іноді перепліталися, роблячи яскраво забарвлену м'яку, але жорстку тканину.
Основним одягом для всіх класів була туніка. У своїй найпростішій формі туніка являла собою єдиний прямокутник із тканини, спочатку вовняний, згодом частіше виготовлявся з льону. Її шили без рукавів і закріпляли навколо плечей, як грецький хітон, щоб утворити отвори для шиї та рук. Більшість працюючих чоловіків носили туніки, які мали довжину до колін тамали короткі рукава. Туніка була закріплена на талії поясом. Жіночі туніки, як правило, мали довжину до щиколотки або до стоп, мали довгі рукава, і їх можна було носити просто так або з поясом.
Настегновики, відомі як сублігакулум або сублігарія, які носили під тунікою. Їх також можна було носити як самостійний одяг, особливо рабам, які займалися брудною роботою. Строфіум(нагрудна пов’язка) жінки носили зазвичайпід тунікою, проте, його могли й одягати поверх короткої спідньої туніки. Разом з настегновою пов'язкою-сублігакулумом строфіум складав «давньоримське бікіні» — костюм для атлетичних вправ та змагань.
Римляни мали широкий вибір практичного та декоративного взуття, і все це на плоскій підошві (без підборів). Найпоширенішими видами взуття були цілісні черевики (carbatina), іноді з напіважурним верхом; також сандалі на тонкій підошві (solea), закріплені ремінцями; шнуровані, м’які напівчеревики(soccus); підковане взуття для ходьби на товстій підошві(calcea); та надміцні військові похідні черевики стандартного випуску (caliga).
Давньоєгипетський одяг відноситься до одягу, який носили в Стародавньому Єгипті з кінця періоду неоліту (до 3100 р. до н. е.). Єгипетський одяг був різнобарвним. Прикрашене дорогоцінними каменями та коштовностями, вбрання древніх єгиптян було створене не лише для краси, а й для комфорту. Єгипетський одяг був створений для того, щоб не перегріватися, перебуваючи в жаркій пустелі.
Приблизно з 2130 р. до н.е. чоловіки носили шендити (одяг, схожий на кілт) навколо спідниць, які були підперезані поясом, іноді плісировані або збиралися спереду. У цей час чоловічі спідниці були короткими. Згодом з’явилися легкі туніки та блузи з рукавами, а також плісировані нижні спідниці.
Жіночий одяг у Стародавньому Єгипті був більш консервативним, ніж чоловічий. Сукні трималися на одному або двох ремінцях і мали довжину до щиколотки, тоді як верхній край можна носити вище або нижче грудей. Довжина сукні позначала соціальний клас власниці. Бісер або пір’я використовувались як прикраса для суконь. Поверх сукні жінки надягали шалі, накидки або халати. Шаль являла собою шматок тонкої лляної тканини.
Єгипетський одяг здебільшого виготовляли з льону, який, як правило, провисав. Вцілілі сукні складались зі шматка тканини зашитого з одного боку, підтримуваного не ремінцями, а ліфом з рукавами. На відміну від суконь, показаних у мистецтві, такий полотняний одяг, як правило, був мішкуватим, і приховував, а не обтягував тіло.
Перуки носили заможні представники обох статей. Виготовлені з людського волосся, а іноді доповнені фібровим пальмовим волокном, вони часто укладались в щільні локони та вузькі коси. Для особливих випадків як чоловіки, так і жінки могли накривати перуки шишками парфумованого жиру, які танули, щоб виділити їх аромат і покращити стан волосся.
Ювелірні вироби були дуже популярні в Стародавньому Єгипті, незалежно від соціального класу людей. Основна причина носіння прикрас - це їх естетична функція. Єгиптяни були майже постійно одягнені в білі лляні тканини, а ювелірні вироби давали можливість створювати контраст. Єгипетське античне суспільство надавало перевагу використанню яскравих кольорів, блискучих каменів та дорогоцінних металів.
І чоловіки, і жінки прикрашали себе яскравими кольоровими сережками, браслетами, кільцями, намистами та комірами для шиї. Ті, хто не міг собі дозволити прикраси із золота чи інших каменів, виготовляли свої прикраси з кольорових керамічних намистин.
Взуття було однаковим для обох статей. Він складався з шкіряних сандалій, або для класу священиків з папірусу. Оскільки єгиптяни, як правило, ходили босоніж, сандалії надягали в особливих випадках або в випадки, коли ноги можуть постраждати.
Одяг, який носили під час ведичного періоду(між 1500 і 500 р. до н. е.) в основному уявляв з себе єдину тканину, обмотану навколо всього тіла і перекинуту через плече. Насправді, до наших днів збереглося більше інформації саме про жіноче вбрання, адже воно відрізнялось різноманітністю.
Люди носили нижній одяг, який був плісирований спереду і зав'язувався поясом (mekhala), і верхній одяг (uttariya), який вони зазвичай знімали протягом літа. Був ще один одяг (pravara), який вони носили в холод. Це було загальне вбрання для обох статей, але різниця існувала лише у розмірах тканини та способі носіння. Іноді бідні люди носили нижній одяг як пов'язку, тоді як багаті люди носили його, спускаючи до ніг, на знак свого престижу.
До ведичного періоду жінки носили тканину, обгорнуту і закріплену навколо себе, подібно до одягу іранських жінок або гречанок. Деякі жінки носили спідниці, обгорнуті та плісировані навколо попереку та зав'язані попереду, з окремим шматочком тканини як шаль або фату, а знизу одягали щільну сорочку.
Згодом багато жінок переодяглися в один дуже довгий шматок тканини, який називався сарі (досі з щільною сорочкою знизу), який вони обмотували навколо себе різними способами. Слово сарі походить від санскритського слова, яке перекладається як «тканина». Багаті жінки носили сарі з шовку з Китаю, але більшість жінок носили звичайні бавовняні сарі. Сьогодні багато людей вважають сарі основним видом індійського одягу.
У той же час до Індії з Китаю потрапили перші гострі сталеві голки, і в результаті багаті чоловіки та жінки почали носити зшитий одяг, щільно прилягаючий до тіла з великою кількістю вишивки. Але більшість людей все ще носили сарі. Часто люди носили вишиті сарі поверх своїх щільних сорочок.
Немовлята в Індії найчастіше не носили нічого або їм одягали просто тканину, обернуту навколо них як підгузник. Маленькі діти зазвичай одягали звичайну туніку до колін, якщо вони взагалі одягали щось. Діти старшого віку одягалися, як їхні батьки. Однак дівчата, як правило, не носили сарі, поки не вийдуть заміж або, принаймні, поки не стануть підлітками. До цього вони носили туніки та штани (salwarkameez) або спідниці з топами (pattulanga).
https://www.ancient.eu/article/20/ancient-greek-clothing/
https://en.wikipedia.org/wiki/Clothing_in_the_ancient_world
https://en.wikipedia.org/wiki/Clothing_in_ancient_Rome
https://en.wikipedia.org/wiki/Clothing_in_ancient_Egypt#:~:text=During%20the%20Old%2C%20Middle%20and,sheath%20dress%20called%20a%20kalasiris.&text=Over%20the%20dress%2C%20women%20had,mostly%20worn%20pleated%20as%20well.
https://en.wikipedia.org/wiki/Clothing_in_ancient_Egypt#Deities
https://en.wikipedia.org/wiki/History_of_clothing_in_the_Indian_subcontinent#Ancient_and_Classical_periods
https://quatr.us/india/people-wear-ancient-india.htm#:~:text=People%20in%20India%20wore%20mostly,and%20knotted%20at%20the%20back.&text=Men%20kept%20on%20dressing%20like%20this%20for%20thousands%20of%20years.
http://www.metmuseum.org/TOAH/hd/god3/hd_god3.htm
https://www.metmuseum.org/TOAH/hd/god3/hd_god3.htm
• Croom (https://en.m.wikipedia.org/wiki/Alexandra_Croom), Alexandra (2010). Roman Clothing and Fashion. The Hill, Stroud, Gloucestershire: Amberley Publishing. ISBN (https://en.m.wikipedia.org/wiki/ISBN_(identifier)) 978-1-84868-977-0 (https://en.m.wikipedia.org/wiki/Special:BookSources/978-1-84868-977-0).
• Edmondson, J.C.; Keith, Alison, eds. (2008). Roman Dress and the Fabrics of Roman Culture. University of Toronto Press. ISBN (https://en.m.wikipedia.org/wiki/ISBN_(identifier)) 9780802093196 (https://en.m.wikipedia.org/wiki/Special:BookSources/9780802093196).
• Erdkamp, Paul, ed. (2007). A Companion to the Roman Army. Blackwell Publishing. ISBN (https://en.m.wikipedia.org/wiki/ISBN_(identifier)) 978-1444339215 (https://en.m.wikipedia.org/wiki/Special:BookSources/978-1444339215).