Кулачні бої

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кулачні бої
Зображення
Віктор Васнецов. Кулачний бій

Кулачні бої — народна ритуалізована розвага, відома з дохристиянських часів. На Лівобережній Україні ця традиція існувала аж до XX століття.

Кулачні бої звичайно проходили взимку на льоду річок, ставків, озер, нерідко там, де відбувався обряд водохрехреща. Сходилися чоловіки з двох сусідніх сіл чи хуторів. У великих селах і в містах бої йшли між мешканцями різних вулиць чи кутків.

Кулачні бійці дотримувались певних неписаних правил. Спочатку «чубарились» діти, і лише потім включалися у боротьбу дорослі чоловіки. Не дозволялося бити лежачого. Переможцем вважалася та сторона, якій вдавалося витіснити суперників з поля бою або змусити їх до втечі.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Кулачні бої / Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. — 2-е вид. — К., 1994. — С. 191.

Посилання[ред. | ред. код]