Кінець «Сатурна»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кінець «Сатурна»
рос. Конец «Сатурна»
Жанр військовий
Режисер Віллен Азаров
Сценарист Василь Ардаматський
Михайло Блейман
Віллен Азаров
У головних
ролях
Зоя Василькова
Михайло Волков
Оператор Марк Дятлов
Композитор Олександр Флярковський
Художник Семен Ушаков
Кінокомпанія "Мосфільм"
Тривалість 91 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1968
IMDb ID 0168029

«Кінець „Сатурна“» — радянський художній фільм 1968 року за документальною повістю Василя Ардаматського, продовження фільму «Шлях до „Сатурна“». Друга частина трилогії. Продовження у фільмі «Бій після перемоги».

Сюжет[ред. | ред. код]

Отримавши відомості про німецьких шпигунів, радянські розвідники змогли дезінформувати розумного і підступного ворога за допомогою фальшивих повідомлень. Діяльність потужного розвідоргану «Сатурн» виявляється нейтралізованою. В основу сюжету покладена кіноверсія однієї з радіоігор з противником, яку вів контррозвідник Григорій Григоренко.

У ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]