Російська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Російська мова
Русский язык
Поширена в: Російська Федерація, Україна, Білорусь, Казахстан, Молдова, Ізраїль, Киргизстан, Монголія, США, Канада, КНР, Німеччина, Польща, Грузія, Вірменія, Азербайджан та ін.
Регіон: Східна Європа, Азія
Носії: ~162 млн.[1]
Місце: 8
Писемність: кирилиця
Класифікація: Індоєвропейська
Офіційний статус
Державна: Росія, Білорусь, Казахстан, ПМР, Абхазія, Південна Осетія
Офіційна: Росія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, ООН, ЮНЕСКО, МАГАТЕ, ВООЗ, ІКАО, СНД, ЄврАзЕС, ОДКБ, ПМР, ШОС, ОБСЄ, BRIC, Абхазія, Південна Осетія, Гагаузія, штат Нью-Йорк, АР Крим, Шпіцберген
Коди мови
ISO 639-1 ru
ISO 639-2 rus
SIL RUS

Росі́йська мова (рос. русский язык)  — слов'янська мова, належить до групи східнослов'янських мов разом з українською та білоруською мовами; одна з шести офіційних мов ООН.

Російська мова — найпоширеніша зі слов'янських мов, одна з найпоширеніших мов світу, щодо кількості мовців посідає восьме місце після китайської, англійської, гінді, бенгальської, арабської, португальської та іспанської. Входить до 10 найпопулярніших мов серед користувачів Інтернету[2].

Офіційний стан російської мови у світі

Російська мова є головною державною мовою Росії. Російська мова також є однією з двох державних мов в Білорусі (разом з білоруською).

Поширення російської мови в світі.

Російська мова є офіційною мовою (у всіх випадках інша мова або інші мови виступає як державна або друга офіційна) в таких державах і на територіях:

В Україні в низці регіонів є особлива нормотворчість про російську мову. В Автономній Республіці Крим Конституція АРК указує, що російська мова «як мова більшості населення і прийнятна для міжнаціонального спілкування використовується у всіх сферах суспільного життя», а також гарантує російській, кримськотатарській і «мовам інших національностей» розвиток і підтримку. Проте державною мовою Конституція АРК іменує тільки українську.

Статус російської мови як загальнодержавної був закріплений в основних державних законах Російської імперії (ст. 3 в редакції від 23.04.1906.[3]). Ленін виступав проти обов'язкової державної мови[4]. Тому в СРСР російська мова здобула статус офіційної і мови міжнаціонального спілкування лише ближче до розвалу СРСР згідно із законом «Про мови народів СРСР» від 24.04.1990.[5] (ст. 4). У 1991 російська мова була оголошена державною мовою РРФСР, в 1995 — також і Білорусі.

До 1991 року російська мова була мовою міжнаціонального спілкування СРСР, де-факто виконуючи функції державної мови. Продовжує використовуватися в країнах, що раніше входили до складу СРСР, як рідною для частини населення і як мова міжнаціонального спілкування. У місцях компактного мешкання емігрантів з країн колишнього СРСР (Ізраїль, Німеччина, Канада, США і інші) — випускаються російськомовні періодичні видання, працюють радіостанції і телевізійні канали, відкриваються російськомовні школи, де активно викладають російську (наприклад Шевах-Мофет). У Ізраїлі російська мова вивчається в старших класах деяких середніх шкіл як друга іноземна мова. У країнах Східної Європи до кінця 80-х років XX століття російська мова була основною іноземною мовою в школах.

За даними, опублікованим в журналі «Language Monthly» (№ 3 за 1997), приблизно 300 млн чоловік по всьому світу володіють російською мовою (що ставить її на 5-е місце за поширеністю), з них 160 млн вважають її рідною (7-е місце у світі)[6]. Російська мова — одна з шести офіційних мов ООН.

Лексика

Ця стаття є частниною серії статей про народ
Росіяни
Coat of Arms of the Russian Federation.svg

Культура
ЛітератураМузикаМистецтво
КінематографКухняТанецьСпорт

Російська діаспора
НімеччинаСШАУкраїна

Етнографічні групи росіян
КозакиПомориЛиповани

Релігія
Православ'я: Російська православна церква
Старообрядництво
Католицизм: Російська греко-католицька церква
Протестантизм
Іслам
Іудаїзм

Мови
Російська моваУкраїнська

Інші статті
Знамениті росіяниІсторія

У сучасній російській мові існує безліч лексичних запозичень з церковнослов'янської (до них належать, наприклад, такі звичні слова, як вещь, время, воздух, восторг, глагол, изъять, награда, облако, общий, сочинить, тщетный, чрезмерный і багато інших), частина з яких співіснує із властиво російськими дублетами, що відрізняються від церковнослов'янських за значенням або стилістично, порівн. (церковнослов'янське слово приводиться першим): влачить / волочить, глава / голова, гражданин / горожанин, млечный / молочный, одежда / одёжа, разврат / разворот, рождать / рожать, страж / сторож й ін. Із церковнослов'янської в літературну мову запозичені й окремі морфеми (наприклад, дієслівні префікси 'из-, низ-, пред- и со-) і навіть окремі граматичні форми — наприклад, віддієслівні дієприкметники (порівн. церковнослов'янські за походженням дієприкметники текущий або горящий з відповідними їм російськими формами текучий і горячий, що збереглися в сучасній мові як прикметники зі значенням постійної властивості) або форми дієслів типу трепещет (з невластивим російським формам чергуванням т/щ, порівн. російське хохочет або лепечет). За своїм лексичним складом сучасна російська мова є в багатьох відношеннях близька до південнослов'янської болгарської мови. При формуванні лексичного стандарту української і білоруської літературної мови вплив церковнослов'янської (староболгарської) був меншим. Відповідно до стословних списків базової лексики Сводеша російська мова є набагато ближчою до української та білоруської (відповідно 86 % та 92% спільних слів), ніж до південнослов'янської болгарської (74%)[7][8]. Втім, потрібно враховувати, що не тільки російська мова запозичила багато слів із церковнослов'янської, але й болгарська з російської (у XIX–XX ст.)[9]. Це в першу чергу стосується релігійної тематики, адже в той час Росія друкувала книги для болгарської православної церкви.

Загалом церковнослов'янські елементи пронизують всю структуру російської мови — фонетику, морфологію, словник, стилістику — в незрівнянно більшому ступені, ніж, наприклад, латина — сучасну італійську мову[10].

В російські говори Карелії лексичний вплив справили фіно-угорські мови (карельська, вепська, фінська, саамська)[11].

Запозичення

Процес формування російської літературної мови був і залишається значною мірою процесом запозичення іншомовних слів та їхньої адаптації. Російська літературна мова має велику кількість запозичень з інших мов.

Запозиченими словами в російській мові є такі звичні слова як-от «хлеб» укр. хліб, «кружка» укр. кухоль, «зонтик» укр. парасоля, «магазин» укр. крамниця, магазин, «кот» укр. кіт, «лошадь» укр. кінь, «собака» укр. пес, собака, «обезьяна» укр. мавпа, «галстук» укр. краватка, «компот» укр. узвар, компот, «трактор» укр. трактор, «танк» укр. танк, «гавань» укр. гавань, пристань, «парус» укр. вітрило, «икона» укр. ікона, «церковь» укр. церква, «хор» укр. хор, «спорт» укр. спорт, «рынок» укр. ринок, «базар» укр. базар, «музыка» укр. музика, «вокзал» укр. вокзал, станція, «машина» укр. авто, машина, «гол» укр. гол, «изба» укр. хата, «стекло» укр. скло, «селедка» укр. оселедець, «суп» укр. юшка, «огурец» укр. огірок, «помидор» укр. помідор, «котлета» укр. котлета, січеник, «картошка» укр. картопля, «кастрюля» укр. каструля, «тарелка» укр. таріля, «чай» укр. чай, «сахар» укр. цукор тощо.

Петро І так писав до російського дипломата Рудаковського[12]:

«

У реляціях твоїх вживаєш ти вельми багато польських та інших іноземних слів і термінів, за якими самої справи зрозуміти неможливо; через це пиши нам усі свої реляції російською мовою, не вживаючи іноземних слів і термінів.

Оригінальний текст (рос.)

В реляциях твоих употребляешь ты зело много польские и другие иностранные слова и термины, за которыми самого дела вразуметь невозможно; того ради тебе реляции свои нам писать все российским языком, не употребляя иностранных слов и терминов.

 »

Найвизначніший російський поет О. Пушкін часто вживав запозичення з інших мов, не поділяючи погляди російських пуристів щодо неприпустимості вживати запозичення: з грецької мови «кристалл» укр. кристал, «музыка» укр. музика, латини «трибун» укр. трибун, «секундант» укр. секундант, з німецької «альманах» укр. альманах, «флер» укр. фльорес, креп, з італійської «фагот» укр. фагот, «флейта» укр. флейта, з польської «франт» укр. франт, «мазурка» укр. мазурка, з англійської «бостон» укр. бостон, «сплин» укр. сплін, з французької «педант» укр. причепа, педант, «идеал» укр. ідеал, з голландської «кофей» укр. кава.

«Россійская граматика» 1755 року М. В. Ломоносова, стала першою російською науковою граматикою і заклала основи сучасної російської літературної мови[13]

У текстах «Пікової дами», «Арапа Петра Великого», «Панянки-селянки» запозичених слів понад 50: «депеша» укр. депеша, «штоф» укр. пляшка, «ассигнация» укр. асиґнація, «мантилья» укр. мантилья, «бард» укр. бард, «шкипер» укр. шкіпер, шкипер, «пунш» укр. пунш, «фортуна» укр. фортуна, доля. В інших текстах творів О.Пушкіна також багато запозичень: лексеми греко-латинського походження («афоризм» укр. афоризм, «философия» укр. філософія), з французької («англоман» укр. англоман, «анекдот» укр. анекдот), з німецької («герцог» укр. герцог, герцоґ, «камин» укр. коминок), з голландської («верфь» укр. верф, «шкипер» укр. шкіпер, шкипер), з італійської («шпага» укр. шпада, шпага, «ломбард» укр. ломбард), з англійської («пунш» укр. пунш, «вист» укр. віст, «миля» укр. миля), з угорської («гусар» укр. гусар, «гайдук» укр. гайдук), з іспанської («мантилья» укр. мантилья), багато слів тюркського походження («утюг» укр. праска, «шалаш» укр. курінь), одиничні запозичення з турецької («султан» укр. султан), фарсі («сурьма» укр. антимон), арабської («мишура» укр. сухозлітка, шумиха).

Деякі слова, які запозичуються російською мовою, вимовляються зі звуками, не властивими російській літературній мові:

  • слово «жюри» укр. журі вимовляється з м'яким ж,
  • у слові «резюме» укр. резюме перед кінцевим орфографічним е вимовляється приголосний звук, що є проміжним між твердим і м'яким (так зване 3-є пом'якшення), ще недавно аналогічний звук вимовлявся в слові «кафе» укр. кав'ярня (зараз у цьому слові, як і в багатьох інших, що прийшли з французької мови, — «пенсне» укр. пенсне, «кашне» укр. кашне тощо — вимовляється твердий приголосний),
  • слова «Бог» укр. Бог, Біг, «ангел» (укр. янгол) вимовляються зі звуком [ɣ].
Запозичення в російській мові
  • Запозичення з тюркських мов VIIIXII ст. — «боярин» укр. боярин, «шатёр» укр. шатро, «богатырь» укр. богатир, велет, силань, «жемчуг» укр. перли, «кумыс» укр. кумиз, кумис, «ватага» укр. гурт, зграя, ватага, «телега» укр. віз, «орда» укр. орда, горда.
  • Запозичення з грецької мови XXVII ст. — «анафема» укр. анатема, анахтема, «ангел» укр. янгол, «епископ» укр. єпископ, «демон» укр. демон, «икона» укр. ікона, «монах» укр. монах, «монастырь» укр. монастир, манастир, «лампада» укр. лампада, «пономарь» укр. паламар, «математика» укр. математика, «философия» укр. філософія, «история» укр. історія, «грамматика» укр. граматика, «известь» укр. вапно, «сахар» укр. цукор, «скамья» укр. лавка, ослін, «тетрадь» укр. зошит, «фонарь» укр. ліхтар, «буйвол» укр. буйвіл, «фасоль» укр. квасоля, «свекла» укр. буряк, «хорей» укр. хорей, «комедия» укр. комедія, «мантия» укр. мантія, «стих» укр. вірш, «логика» укр. логіка, «аналогия» укр. аналогія тощо.
  • Запозичення з церковнослов'янської мови (до сер. XVII ця мова була єдиною літературною мовою росіян) (окрім лексичних запозичень є запозичення у фонетиці, морфології та синтаксисі): «извещать» укр. повідомляти, «предвещать» укр. віщувати, заповідати, «надлежать» укр. слід, потрібно, «изъять» укр. вилучати, «благодеяние» укр. доброчинність, «благосостояние» укр. добробут, «сосуществование» укр. співіснування, «изгнание» укр. вигнання, «долженствование» укр. повинність. Багато слів існують у вигляді дублетів, що відрізняються у фонетичному, семантичному та функціонально-стилістичному планах — російське слово є нейтральним або «низьким», а церковнослов'янське — «високим» або нейтральним («город — град» укр. місто - град, «берег — брег» укр. берег - надбережжя, «житье — житие» укр. житття - житіє, «обнять — объять» укр. обійняти - охопити, «одёжа — одежда» укр. убрання - одяг, те саме у власних іменах «Марья — Мария» укр. Марія, «Авдотья — Евдокия» укр. Явдоха, «Иван — Иоанн» укр. Іван, «Михайла — Михаил» укр. Михайло тощо). Деякі пари слів мають різне значення і зараз не сприймаються як російсько-церковнослов'янські дублети : «нёбо» (російське) та небо (церковнослов'янське) укр. піднебіння - небо, «невежа» та «невежда» укр. нечемний - неук, «горожанин» та «гражданин» укр. городянин, міщанин - громадянин, «встать» та «восстать» укр. встати - повстати. Багато церковнослов'янізмів вже не сприймаються, як запозичення: суфікс активного дієприслівника -ущ-/-ющ-, -ащ-/-ящ- («бегущий» укр. той, що біжить, «свистящий» укр. той, що свистить), що витіснив російський -уч-/-юч-, -ач-/-яч- (зберігся у словах «могучий» укр. могутній, «горячий» укр. гарячий), слова «благоразумный» укр. розважливий, розсудливий, «благородный» укр. шляхетний, «могущество» укр. могутність, «имущество» укр. майно, «преимущество» укр. перевага, «вероломный» укр. зрадливий, «первоначальный» укр. початковий, первісний, «предпочитать» укр. надавати перевагу, «гостеприимство» укр. гостинність, «суеверие» укр. забобон, марновірство, «беззаконие» укр. беззаконство, беззаконня, «прежде» укр. передусім, давніше, «пещера» укр. печера, «помощь» укр. допомога, «вождь» укр. вождь, проводир, «юность» укр. юність, «шлем» укр. шолом тощо.
  • запозичення з латини з XVII ст. — «библия» укр. біблія, «доктор» укр. лікар, доктор, «медицина» укр. медицина, «лилия» укр. лілея, «роза» укр. троянда.
  • запозичення при Петрі І (як-от «алгебра» укр. алгебра, «оптика» укр. оптика, «глобус» укр. глобус, «апоплексия» укр. параліч, родимець, «лак» укр. лак, політура, «компас» укр. компас, бусоль, магнет, «крейсер» укр. крейсер, «порт» укр. порт, «корпус» укр. корпус, «армия» укр. військо, армія, «дезертир» укр. утікач, дезертир, «кавалерия» укр. кіннота, кавалерія, «контора» укр. контора, бюро, «акт» укр. акт, «аренда» укр. оренда, «тариф» укр. тариф тощо).
  • запозичення у XVIII-XIX ст.
    • з французької мови — «бюро» укр. бюро, виділ, «будуар» укр. будуар, «витраж» укр. вітраж, «кушетка» укр. канапа, «ботинок» укр. черевик, «вуаль» укр. вуаль, вуалик, серпанок, «гардероб» укр. гардероба, шафа для одягу, «жилет» укр. жилет, камізелька, «пальто» укр. пальто, «бульон» укр. бульйон, «винегрет» укр. вінегрет, вінеґрета, ґодзя, «желе» укр. драглі, галярета, «мармелад» укр. мармелад, мармелада, «актёр» укр. актор, «антрепренёр» укр. антрепренер, театральний підприємець, «афиша» укр. афіша, «балет» укр. балет, «жонглёр» укр. жонглер, «режиссёр» укр. режисер, «батальон» укр. батальйон, «гарнизон» укр. залога, «пистолет» укр. пистоль, пістоль, пістолет, «эскадра» укр. ескадра, «буржуа» укр. буржуа, «деклассированный» укр. (з)декласований, «деморализация» укр. деморалізація, «департамент» укр. департамент тощо.
    • з італійської мови — «ария» укр. арія, «аллегро» укр. аллегро, «браво» укр. браво, «виолончель» укр. віолончеля, басоль, віолончель, «новелла» укр. новела, «пианино» укр. піаніно, «речитатив» укр. речитатив, співомовка, «тенор» укр. тенор, «валюта» укр. валюта, «вилла» укр. вілла, «вермишель» укр. вермішель, вермічелі, «макароны» укр. макарони.
    • з іспанської мови — «гитара» укр. гітара, «мантилья» укр. мантилья, кастаньеты укр. кастаньєти, серенада укр. серенада'.
  • Запозичення у XX-XXI ст.
    • з англійської мови — «компьютер» укр. комп'ютер, «дисплей» укр. дисплей, «файл» укр. файл, «интерфейс» укр. інтерфейс, «принтер» укр. принтер, «бартер» укр. бартер, «брокер» укр. брокер, «ваучер» укр. ваучер, «дилер» укр. дилер, «виндсерфинг» укр. віндсерфінг, «скейтборд» укр. скейтборд, «армрестлинг» укр. армрестлінг, «кикбоксинг» укр. кікбоксинг, «имидж» укр. імідж, «презентация» укр. презентація, «номинация» укр. номінація, «спонсор» укр. спонсор, «видео» укр. відео, «шоу» укр. шоу тощо.

Діалекти

Dialects of Russian language-ru.png
  • Північні говори
   1. Архангельський (поморський) говір
   2. Олонецький говір
   3. Новгородський (західний) говір
   4. Вятський (східний) говір
   5. Володимирсько-поволзький говір
  • Проміжні (середні) говори
   6. Московський (східний) говір
   7. Тверський (західний) говір
  • Південні говори
   8. Орловський (південний або донський) говір
   9. Рязанський (східний) говір
   10. Тульський говір
   11. Смоленський (західний) говір
  • Інше
   12. Північний російський говір з білоруськими впливами
   13. Говори української мови (слобожанський і степовий)
   14. Степовий говір української мови з російськими впливами

В межах європейської частини Росії ще в XV столітті склалися два великі угрупування говорів — північний говір і південний говір, що характеризуються низкою чітких ізоглос (наприклад, для півночі характерне окання, вибухове [g], форма родового відмінка у жони, такі слова, як зыбка, озимь, лаять, для півдня — акання, фрикативне [γ], форма у жене, а в тих же значеннях уживаються слова люлька, зеленя, брехати), а також проміжні середньоросійські говори (наприклад, в Москві прийняте вибухове [g] і закінчення родового відмінка -ы, як на півночі, але акання, як на півдні).

Для території пізнього формування (азіатська частина РФ, Поволжжя, Кавказ) характерна відсутність чіткого ділення діалектних зон, строкатість невеликих ареалів, висхідних до мови переселенців з різних регіонів, а також риси, що відображають змішення різних діалектів.

Середньоросійські говори (перш за все московський) лягли в основу російської літературної мови. Художньої літератури і періодичного друку на інших діалектах немає.

Стандартизації усної мови сприяло розповсюдження ЗМІ в XX столітті, введення загальної освіти, масштабна міжрегіональна міграція населення. Традиційні говори зберігаються тільки сільським населенням (старше покоління). В усній мові міського населення, середнього покоління, молоді є практично тільки деякі відмінності у вимові, які поступово нівелюються під впливом централізованого теле- і радіомовлення, а також в лексиці.

Відмінності між українською та російською мовами, міжмовні впливи

Див. також Українська мова.

Російська мова має виразні відмінні від української риси у фонетиці, морфології та лексиці[14][15].

У фонетиці такими особливостями є наявність «ро», «ло» і «ре», «ле» в коренях слів між приголосними на відміну від української мови, де вживаються «ри», «ли» і «ри», «льо» (рос. «крошить», «глотать», «тревога», «слеза», укр. «кришити», «глитати», «тривога»), вимова сполучень м'яких зубних і шиплячих з [j] при довгих м'яких приголосних в українській мові (рос. «платье», «судья», укр. «плаття», «суддя»), вибухове [g] при фарингальному [ɦ] в українській мові (порівняти рос. «город» ['gorat], укр. «город» [ɦo'rod]). На відміну від української, в російській мові кінцеві приголосні оглушуються. У російській мові набагато менше, ніж в українській, використовується фонетичний закон милозвуччя (для зменшення збігу голосних або приголосних) : рос. иду к ней — пришел ко мне; иду с ней [нею] — пришел со мной; под нами — подо мной, в українській : чергування сполучників і — й, прийменників у — в — уві, дієслівних часток ся — сь, фонетичне модифікування прийменників з — зі — із, під — піді — підо, к — ік, часток би — б, сполучників хоч — хоча, же — ж, префіксів від — од, од — віді; з — зі — із тощо, також чергуються початкові літери коренів слів: іти — йти, Іван — Йван, весь — увесь, ще — іще, там — отам, ця — оця[16].

У морфології такими особливостями є відсутність кличного відмінка (рос. «брат!», «сын!», укр. «брате!», «сину!»), хоча у розмовній мові при звертанні до людей по-імені вживаються форми з нульовим закінченням (рос. «Гена» — «Ген!»), відсутність чергування «к», «г», «х» з «ц», «з», «с» у відмінкових формах іменників (рос. «нога» — «на ноге», укр. «нога» — «на нозі»), широке розповсюдження форми називного відмінка множини з закінченням -а (-я) під наголосом у іменників не середнього роду (рос. «учителя́», укр. «вчителі́»). На відміну від російської, в українській мові 4 часи дієслів, а не 3 (поряд з минулим, теперішній та майбутнім — давноминулий, «я був ходив»).

Значні відмінності між російською та українською спостерігаються в лексиці. Серед відмінних рис у лексиці в українських джерелах наводиться приклад широкого представлення в російській літературній мові слів церковнослов'янського походження, хоча насправді їх нараховується менше 10% від загального складу лексики (дані з сімнадцятитомного «Словника сучасної російської літературної мови» 1948 р.).

Українсько-російські мовні контакти стали регулярними після приєднання Лівобережної України до Росії у 1654 р.[17] У XVII — на поч. XVIII ст. відбувався взаємовплив обох мов по лінії різних стилів, у пізніший період — переважно односпрямований вплив з боку російської мови на українську. У перший період російська мова запозичила такі українські та іншомовні (латинські, німецькі, польські) слова через українську мову : гирло, смак, смачный, шинок, шинкарь, злочинец, шукать, повинности, универсал, комисия, кафедра, метрика, красна панна, зрадлива фортуна. Деякі найпоширеніші слова з літургійної практики почали вимовлятися з фарингальним [ɦ] : Господь, Бог, благо, глас, ангел. У деяких словах ѣ почав вимовлятися як [і] : вик, мисто (зараз ці слова не вживаються в літературній мові).

Запозичення з української мови в сучасній російській літературній мові обмежуються здебільшого лексикою. Це насамперед слова побутово-етнографічного та історичного характеру, вживання яких співвідноситься саме з Україною (хата, шлях, галушки, свитка, шинок, шинкарь, бандура, гопак, булава, гайдамак, батька — про отаманів, хлопец тощо), невелика кількість слів, що вже не асоціюються з Україною (местечко, детвора, девчата, косовица, хлебороб, землероб і за цим зразком — хлопкороб, доярка; у 20 — 30-і pp.: хата-читальня, хата-лаборатория), слова і вислови, що вживаються в російській мові зі стилістично-оцінною заданістю, переважно зниженого характеру — для підкреслення «простоти» мовлення та «демократизму» мовця (аж, с гаком: сто километров с гаком, жинка, батька зам. отец, не лезь поперед батьки в пекло), із жартівливо-іронічним, несхвальним або зневажливим забарвленням (торба, раззява, не рыпайся, куркуль — про скупу людину, школяр, вирши, малевать, делать абы как, моя хата с краю, в огороде бузина, а в Киеве дядька), зокрема ті, що вживаються тільки або здебільшого щодо українців, України (самостийный, щирый украинец, мова); деякі жіночі особові імена (Оксана замість Ксения або Аксинья, пестливі форми Маруся, Наталочка). З українізмів на рівні словотворення виділяється модель неофіційного позначення адміністративно-територіальних одиниць типу Смоленщина, Рязанщина, Тамбовщина (за зразком «Полтавщина» тощо), а також непродуктивна модель з -роб (хлопкороб і деякі інші).

Від 1720 р., коли було заборонене українське книгодрукування, російська мова почала набагато більше впливати на українську, ніж українська на російську. Цей вплив виявляється як пряме запозичення слів — переважно з українською фонетичною та словотворчою (морфемною) адаптацією (більшовик, вертоліт, прокатник — рос. прокатник), зокрема як калькування (піонер, Рада — рос. Совет, радянський, супутник Землі, винищувач — рос. истребитель, розкуркулення — рос. раскулачивание, жовтеня — рос. октябренок, колгосп, п'ятирічка, виконроб — рос. прораб), рідше без такої адаптації (затвор, тройка коней, льотчик, духовка, гонка, неустойка, взвод, снаряд, болванка, гонщик, натурщик, усушка, утруска, рубильник, політрук, зокрема в технічній термінології: башмак, вилка, залізнична вітка, залізничний состав), як активізація в українській мові словотворчих моделей та граматичних форм, не дуже характерних для неї (наприклад, творення віддієслівних іменників зі значенням дії на -ка: доставка, переробка, посадка; вживання активних дієприкметників теперішнього часу: бажаючий, керуючий, загниваючий, обслуговуючий; відносних прикметників з суфіксом -очн-, -ечн-: виставочний, гоночний, копієчний), активізація того слова, тієї словотв. моделі або граматичної форми, які є спільними для обох мов (голубий — блакитний, полтавчани — полтавці, шапка батька — батькова шапка, допомога батьку — батькові). Запозичення іншомовних слів здійснювалося в українській мові на території Російської імперії та СРСР переважно через російську мову як мову-посередник.

В українській розмовній мові наявна велика кількість ненормативних русизмів (у просторіччі: ладно — «гаразд», стройка, застройщик, уборка, уборщиця, больниця, лікарство, часи, у мові освічених людей словотвірні кальки на кшталт міроприємство замість «захід», співставляти замість «зіставляти», семантичні кальки на зразок я рахую, що… замість «вважаю» під впливом рос. считаю, являється замість «є»), з виходом на акцентологічний, фонетичний і граматичний рівні (дрова́, оди́надцять, хароший; у формах множини — домá, шохверá; у керуванні — дякую вас, згідно списку, лекція по фізиці та ін.). Поширені російські пестливі форми особових імен: Альоша, Лєна, Свєта, Міша, Діма та ін.

Приклади

Приклад № 1

«Заповіт» Т.Шевченка російською мовою (переклав Олександр Твардовський)

ЗАВЕЩАНИЕ
Как умру, похороните
На Украйне милой,
Посреди широкой степи
Выройте могилу,
Чтоб лежать мне на кургане,
Над рекой могучей,
Чтобы слышать, как бушует
Старый Днепр под кручей.
И когда с полей Украйны
Кровь врагов постылых
Понесет он… вот тогда я
Встану из могилы —
Подымусь я и достигну
Божьего порога,
Помолюся… А покуда
Я не знаю Бога.
Схороните и вставайте,
Цепи разорвите,
Злою вражескою кровью
Волю окропите.
И меня в семье великой,
В семье вольной, новой,
Не забудьте — помяните
Добрым тихим словом.

Приклад № 2

Ты знаешь край, где все обильем дышит,
Где реки льются чище серебра,
Где ветерок степной ковыль колышет,
В вишневых рощах тонут хутора,
Среди садов деревья гнутся долу
И до земли висит их плод тяжелый?




Ты помнишь ночь над спящею Украйной,
Когда седой вставал с болота пар,
Одет был мир и сумраком и тайной,
Блистал над степью искрами стожар,
И мнилось нам: через туман прозрачный
Несутся вновь Палей и Сагайдачный?


Ты знаешь край, где с Русью бились ляхи,
Где столько тел лежало средь полей?
Ты знаешь край, где некогда у плахи
Мазепу клял упрямый Кочубей
И много где пролито крови славной
В честь древних прав и веры православной?

А. К. Толстой

Приклад № 3

«Мой дядя самых честных правил,
Когда не в шутку занемог,
Он уважать себя заставил
И лучше выдумать не мог.
Его пример другим наука;
Но, боже мой, какая скука
С больным сидеть и день и ночь,
Не отходя ни шагу прочь!
Какое низкое коварство
Полуживого забавлять,
Ему подушки поправлять,
Печально подносить лекарство,
Вздыхать и думать про себя:
Когда же черт возьмет тебя!»

О. С. Пушкін, «Євгеній Онєгін»[1]

Див. також

Примітки

  1. Ethnologue. Languages of the World. Statistical Summaries (англ.)
  2. (англ.) 10 найпопулярніших мов серед користувачів Інтернету
  3. (рос.) Основные государственные законы Российской империи
  4. (рос.) Ленин В. И. Нужен ли обязательный государственный язык?
  5. (рос.) Закон СССР от 24.04.1990 «О языках народов СССР»
  6. (англ.) The World's Most Widely Spoken Languages
  7. (рос.) Дьячок М. Т., Шаповал В. В. Генеалогическая классификация языков. — Новосибирск, 2002. — 32 с.
  8. (лит.) Girdenis A., Maziulis V. Baltu kalbu divercencine chronologija // Baltistica. T. XXVII (2). — Vilnius, 1994. — P. 9.
  9. (рос.) Данилов Г. К. Болгарский язык // Литературная энциклопедия: В 11 т. — М., 1929–1939.Т. 1. — М.: Изд-во Ком. Акад., 1930. — С. 564–567.
  10. (рос.) Русский язык // Энциклопедия Кругосвет
  11. (рос.) Михайлова Л. П. Прибалтийско-финский компонент в русском слове // Русская и сопоставительная филология: состояние и перспективы. — Казань, 2004. — C.148—149
  12. (рос.) Боженко Л. Н. Заимствованная лексика в современном русском языке (рос.)
  13. (рос.) Устройство родного языка
  14. (рос.) Филин Ф. П. Русский язык // Лингвистический энциклопедический словарь // Главный редактор В. Н. Ярцева. — Москва: «Советская энциклопедия», 1990.
  15. (рос.) Иванов В. В. Русский язык в кругу родственных славянских языков // Историческая грамматика русского языка — 3-е изд. — М., 1990. — С. 66—74.
  16. А українською кажуть так… [недійсне посилання]
  17. Тараненко О. О. Українсько-російські мовні контакти // Українська мова. Енциклопедія — К.: Українська енциклопедія, 2000.

Література

  • Українсько-російський словник // Ред. Кириченко І. М. — К.: Академія Наук Української РСР, 1953–1962. — Т. I–VI.
  • Русская грамматика. Т. 1: Фонетика. Фонология. Ударение. Интонация. Словообразование. Морфология / Н. Ю. Шведова (гл. ред.) — М.: Наука, 1980. — 25000 экз.
  • Русская грамматика. Т. 2: Синтаксис / Н. Ю. Шведова (гл. ред.) — М.: Наука, 1980.

Ресурси мережі Інтернет