Лоенгрін
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Про оперу Р.Вагнера див. Лоенгрін (опера)
Лоенгрін [Lohengrin — від старішого Loherangrin] — герой середньовічного німецького куртуазного епосу кінця XIII в. Вперше згадується у поемі середньовічного поета Вольфрама фон Ешенбаха «Парцифаль».
У Вольфрама Лоенгрін, син Парсифаля, виступає на захист юної герцогині Брабантской і стає її чоловіком; покинувши її, він повертається знову до лицарів св. Грааля - у замок Монсальватч. Ця основна форма сюжету зберігається й у пізніших його розробках, з яких особливої уваги заслуговує "Лебединий лицар" (Schwanritter) Конрада Вюрцбургского (кінець XIII в.). Німецькі романтики воскрешають сюжет Л., що здобуває широку популярність завдяки музичній драмі Рихарда Вагнера.
[ред.] Джерела і Бібліографія
- електронна енциклопедія
- I. С. Hippeau, 1874; франц. текст XIV в. — вид. de Reiffenberg, Bruxelles, 1864; нім. текст — изд. Rückert, 1857; текст Конрада — изд. Roth, 1861.
- II. Elster Е., Beiträge zur Kritik des Lohengrin, 1884; Panazer Fr., Lohengrinstudien, 1894.
