Персіваль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Boys King Arthur - N. C. Wyeth - p214.jpg

Персіваль (фр. Perceval, нім. Parzival, англ. Percyvelle), також відомий як Парцифаль — герой куртуазного епосу, творить одну з гілок сказання про короля Артура і його лицарів і входить до циклу романів Круглого столу.

Переклади[ред.ред. код]

Найважливішими з обробок сюжету є:

Значне число рукописів, що дійшли до нас і відносяться до тієї ж епохи перекладів на інші європейські мови (голландську, ісландську) свідчить про величезну популярність сюжету.

Опис класичного сюжету[ред.ред. код]

Галахад, Борс і Парцифаль перед Святим Граалем. Едвард Берн-Джонс, міський музей Бірмінгема.

Вже в першій з тих, що дійшли до нас, обробці — незакінченій «Оповіді про Грааль» Кретьєна де Труа — роман представляє складне багаточленне фабульне ціле, в якому поєднуються дві сюжетні лінії:

  • Перша — історія «простака» Парцифаля, вихованого в лісовому усамітненні, юнака, обдарованого лицарськими чеснотами, але позбавленого лицарської куртуазії, що переживає ряд напівкомічних пригод, що з трудом засвоює правила справжнього лицаря
  • Друга — історія пошуків святого Грааля — загадкового талісмана, що зберігається в таємничому замку, з володаря якого Парцифалю судилося зняти закляття, що тяжіє над ним.

Аналіз[ред.ред. код]

Саме ця остання сюжетна лінія, в якій схрещуються елементи кельтських дохристиянських міфів з мотивами християнської містики, отримує особливий розвиток в подальшій історії роману; вже у Вольфрама вона використовується для прославлення організації лицарських орденів (в першу чергу храмовників), надалі ж ця частина сюжету отримує самостійний розвиток, зливаючись з апокрифічною історією Йосипа Ариматейського і розростаючись у величезний цикл романів про святий Грааль (найважливіші обробки: вже згаданий вище прозовий роман «Perceval le Gallois» XIII століття, прозаїчний «Perceval» з колекції A. Firmin-Didot, прозова ж «Queste de St. Graal», «Le grand St. Graal» і пізніші їх переробки різними європейськими мовами), в якому Парцифаль грає вже другорядну роль або зовсім поступається місцем лицареві-аскету — невинному Ґалахаду, синові грішного, але найбільшого з лицарів — Ланцелота. У XIX столітті історію Парцифаля драматизував у своїй однойменної музичній драмі Ріхарда Вагнера.

Література про Парцифаля величезна, збігаючись у значній своїй частині з літературою усього циклу романів Круглого столу. Складна структура сюжету Парцифаля при пануючих медієвістичних методах дослідження — філологічному та порівняльно-історичному — не могла не викликати запеклих суперечок, основними пунктами яких є: питання про джерела окремих елементів сюжету, особливо питання про первинне значення Грааля, питання про первісну формі сюжету (зокрема про співвідношення французьких і німецьких версій) і питання про місце зародження сюжету.

Персіваль і Кондвірамур

Висновок[ред.ред. код]

Як не корисні ці дослідження для з'ясування окремих джерел Парцифаля, зокрема для з'ясування взаємин кельтських і французьких, дохристиянських і християнських елементів у його цілому, вони все ж відводять нас від справжніх пам'яток з їхнім складним, актуальним для лицарства XIIXIV століть вмістом в область схематичних реконструкцій. Засвідчений цикл Парцифаля, з його сублімацією лицарства як спокутника людства, з його густим нашаруванням позацерковної, позаритуальної апокрифної містики, з його пафосом аскези, поступово витісняє спочатку проникаюче сюжетну лінію Парцифаля більш мирське прославляння лицарської куртуазії, чекає ще своєї історії.

У 1982 році Міжнародний Астрономічний Союз присвоїв кратеру на супутнику Сатурна Мімасі найменування Парцифаль.

Бібліографія[ред.ред. код]

З величезної літератури питання наводяться тільки найважливіші праці:

  • Birch-Hirschfeld A., Die Sage vom Gral, Lpz., 1877
  • Heinzel R.., Ueber die franz. Gralromane, Wien, 1891
  • Nutt A., Studies on the Legend of the Grail, L., 1888
  • Nutt A., The Legends of the Holy Grail, L., 1902
  • Weston J. L., The Legend of Sir Perceval, 2 vv., L., 1906–1909
  • Hertz W., Parzival von Wolfram von Eschenbach, Stuttgart, 1914 (коментарі)
  • Wechssler E., Die Sage vom heiligen Gral, Halle, 1902
  • Baist, Parzival u. der Gral, Freiburg, 1909
  • Staerk W., Ueber den Ursprung der Grallegende, Tübingen, 1903
  • Junk V., Gralsage u. Graldichtung des Mittelalters, Wien, 1912
  • Weston J. L., The Quest of the Holy Grail, v. I, L., 1913
  • Golther W., Parzival und der Gral in der Dichtung des Mittelalters und der Neuzeit, Stuttgart, 1925.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]