Святий Грааль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Галахад, Борз і Персиваль добралися до Грааля
Один із кандидатів на Святий Грааль у Валенсії
Діва Святого Грааля Данте Габріеля Россетті

Святи́й Гра́аль — гіпотетична християнська святиня, за легендою наділена надзвичайними властивостями.

Походження[ред.ред. код]

Існують різні точки зору. Одні вважають, що це якийсь камінь або ж дорогоцінна реліквія із золота. Існує й інша думка, що є поширенішою — це чаша (кубок), з якої Ісус Христос причащався на Таємній вечері. Послідовники Спасителя буцімто зберегли кілька краплин крові розп'ятого Христа.

Безумовно, легенда про Святий Грааль має язичницьке коріння і веде свій родовід від стародавнього індоєвропейського міфу про магічний кубок — символ життя і відродження. Лише набагато пізніше міф набуває християнського забарвлення.

Оповіді про Святий Грааль[ред.ред. код]

Перші варіанти оповіді про Святий Грааль належать провансальському поету-трубадуру Кретьєну де Труа та його земляку, також поету Роберу де Борону. В ті часи (80-і роки XII ст.) письменники зазвичай посилалися на якесь джерело. Так, де Борон посилається на дані старовинного рукопису, де розповідається про те, що Ісус дав Йосифу Арімафейському чашу Таємної вечері, після чого Йосиф та його сестра з чоловіком покинули Палестину й облаштувалися в одній із країн Західної Європи, продовжуючи проповідувати християнство.

Провансальцям вторить німець Вольфрам фон Ешенбах (90-і роки XII ст.), творець безсмертного «Парсифаля». У цій поемі міннезінгер стверджує, що чашу Грааля зберігає такий собі рицарський орден «Templaisen». Чи не правда, легко вгадується спотворене — тамплієри? Доля і таємниці ордена тісно переплетена з долею прихильників вчення катарів — альбігойцями. Історія могутнього та багатого Ордену рицарів Храму — це майже двохсотрічна низка перемог і поразок у боротьбі з воїнами ісламу, і нарешті у 1310—1313 роках його розгромив віроломний французький король Філіп IV Красивий за діяльною участі римського папи Климента V.

Те, що оповідь про Грааль пов'язана з певними древніми секретними окультними товариствами, які володіли таємними знаннями, важко як довести, так і спростувати.

У сучасній філософії та літературі[ред.ред. код]

  • Поняття «Грааль» виходить за рамки поширених поглядів і знаходить оригінальне та ясне вираження у праці німецького натур-філософа О. Е. Бернхардта (18751941), який під ім'ям Абд-ру-шин написав грандіозний твір «У Світлі Істини. Послання Грааля», де автор вказує, що «Святий Грааль» не має матеріального коріння і не є предметом із релігійних переказів, але завжди був найвищою Духовної субстанцією, вічним Джерелом Сили, що породила і підтримує Всесвіт. Це місце зв'язку джерела первісної Сили зі Світом, точка виливу Божественної Сили у Творіння для його підтримки і безперервного формування. Давні поети і містики, сприймаючи духовні образи згори, спотворили суть і надали поняттю про Грааль риси, які були близькі їм самим, що жили у свою епоху, в часи галантних лицарів чи таємних містичних орденів. У співзвуччі з легендою, Святий Грааль набуває сенсу як Виток Творіння, яке щорічно оновлюється первісною енергією, без якої усе ослабне й загине.
  • Тема Грааля несподівано яскраво постає в романі О. Солженіцина «У колі першому» (1958) як піднесений, ідеальний «Образ Довершеності», який зображує художник — герой роману.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]