Лукащук Віталій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лукащук Віталій Олександрович
 Солдат
Загальна інформація
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Віта́лій Олекса́ндрович Лукащу́к — солдат Збройних сил України.

Бойовий шлях[ред. | ред. код]

24 серпня батарея, якою керував капітан Костянтин Коваль, знаходилася біля Кутейникового, за добу військовики підбили 3 БМД російської армії, десант противника поховався в «зеленці». Після обстрілу у відповідь батарея втратила 3 гармати «Рапіра». Після надходження наказу відійшли із 2 гарматами, з особового складу двоє були легкопоранені. Пересувалися в напрямі Многопілля гусеничними МТ-ЛБ кілька кілометрів залізничною колією, при цьому гаубиць не згубили і гусениці у транспортів не позривало.

25 серпня підрозділ ретельно замаскував гаубиці, увесь ранок провели в очікуванні нападу. Близько 10-ї почався артилерійський обстріл з артилерії та «Градів», військовики нарахували в російській колоні на марші 73 одиниці на відстані від замаскованого підрозділу 7-8 кілометрів. Після 15-ї години на близькій віддалі — до 1,5 км — з'являється іще одна колона.

Капітан Коваль наказав підпустити ворога на відстань 200–300 метрів, після чого розстріляв 2 російські МТЛБ-6М (до обслуги гармати входив Лукащук Віталій), друга гармата не стріляла, щоб її не виявили. Обслуга гармати під командуванням Коваля — номер обслуги старший солдат Касьянчук Сергій, механік-водій МТЛБ старший солдат Ковальчук Ярослав, старший навідник рядовий Лукащук Віталій, номер обслуги солдат Руссов Олександр.

Кілька діб артилеристи знаходилися в оточенні, пробивалися під шквальним вогнем. Пре величезних втратах українських сил під Іловайськом формування Коваля — 41 боєць — втратив Шванка Олега Миколайовича зниклим безвісти, решта вийшли із легкими пораненнями. Доводилося повзти по-пластунськи багато кілометрів соняшниковим полем, розділившись на групи, маючи при собі тільки кевларові бронежилети.

Нагороди[ред. | ред. код]

21 жовтня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Джерела[ред. | ред. код]