Мелісса Фарлі
| Мелісса Фарлі | |
|---|---|
| Народилася |
1942[1] Сан-Франциско, Каліфорнія, США |
| Місце проживання | Сан-Франциско |
| Країна |
 США |
| Діяльність | психологиня, дослідниця |
| Alma mater |
Університет Айови Державний університет Сан-Францискоd Коледж Міллзаd |
Мелісса Фарлі (англ. Melissa Farley, нар. 1942) — американська науковиця, дослідниця, експертка в клінічній психології і феміністська активістка проти порнографії та проституції[2][3]. Фарлі найбільш відома своїми дослідженнями наслідків проституції, торгівлі людьми та сексуального насильства[4][5]. Вона є засновницею та директоркою організації в Сан-Франциско «Дослідження проституції та освіта[en]».
Фарлі має досвід роботи в клінічні психології понад 45 років, консультує міжнародні організації, уряди, медичні центри, захищає жінок, які займаються проституцією, і жінок, які є жертвами торгівлі людьми. Серед цих організацій ООН, Державний департамент США, Центр світових досліджень корінних народів, Refuge House, Breaking Free, Veronica's Voice та інші.
Фарлі має десятки публікацій у сфері насильства над жінками, більшість з яких стосується проституції, порнографії та секс-торгівлі. Її дослідження використовували уряди Південної Африки, Канади, Франції, Нової Зеландії, Гани, Швеції, Великобританії та Сполучених Штатів для розробки політики щодо проституції та торгівлі людьми.
З 1993 року Фарлі досліджувала питання проституції та торгівлі людьми в 14 країнах. Вона провела багато досліджень, які виявили високий рівень насильства та посттравматичного стресового розладу серед жінок, зайнятих у секс-торгівлі[6][7].
У статті 2003 року, що підсумовує дослідження проституції в дев'яти країнах (Канада, Колумбія, Німеччина, Мексика, Південна Африка, Таїланд, Туреччина, США та Замбія), Фарлі та інші опитали 854 людини (782 жінок та дівчат, 44 трансгендерів та 28 чоловіків), які на той момент займались проституцією або нещодавно перестали. Опитані походили з різних груп: вулична проституція, легальні та нелегальні борделі та стрип-клуби тощо. На основі інтерв'ю та анкет автори статті повідомили про високий рівень насильства та посттравматичного стресу: 71 % респондентів зазнали фізичного насильства під час заняття проституцією, 63 % були зґвалтовані, а 68 % відповідали критеріям посттравматичного стресу. 89 % повідомили, що хотіли б залишити проституцію, але відчували, що не можуть це зробити.[8]
Фарлі виступає за протидію проституції[9], вважаючи проституцію за своєю природою експлуататорською та травмуючою.[10] Вона виступає за шведську модель, в якій оплата за секс, сутенерство та торгівля людьми є незаконними, а продаж сексу декриміналізована; соціальні послуги мають фінансуватися, щоб допомогти особам з проституції змінити спосіб життя. Фарлі виступає проти повної декриміналізації проституції та активістів, які виступають за легалізацію або декриміналізацію проституції.[11]
Науковиця виступає проти порнографії і у 1985 році очолила National Rampage Against Penthouse з Ніккі Крафт. Фарлі була заарештована 13 разів у дев'яти штатах за її дії проти порнографії[12].
Фарлі виступає проти садомазохізму. Її есе «Десять побрехеньок про садомазохізм» окреслює її протидію БДСМ-практикам; на її думку, такі практики є образливими, шкідливими та антифеміністськими[13].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Farley, Melissa (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 грудня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
- ↑ Foley, Kevin (14 August 1995). "Slick S.F. posters advocate decriminalizing prostitution". The San Francisco Examiner. San Francisco Media Company. Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
- ↑ Farley, Melissa (May 1994). "Prostitution: The oldest use and abuse of women". Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
- ↑ Hoge, Patrick (31 August 2004). "Sober forum, street theater on prostitution ballot issue". San Francisco Chronicle. Hearst Corporation. Архів оригіналу за 14 грудня 2004. Процитовано 19 грудня 2021.
- ↑ Zuger, Abigail (18 August 1998). "Many prostitutes suffer combat disorder, study finds". New York Times. Архів оригіналу за 8 квітня 2011. Процитовано 19 грудня 2021.
- ↑ Farley, Melissa; Golding, Jacqueline M.; Schuckman Matthews, Emily; Malamuth, Neil M.; Jarrett, Laura (August 2015). "Comparing sex buyers with men who do not buy sex: new data on prostitution and trafficking". Journal of Interpersonal Violence. Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
- ↑ Prostitution and Trafficking in Nine Countries An Update on Violence and Posttraumatic Stress Disorder Melissa Farley PhD,Ann Cotton PsyD,Jacqueline Lynne MSW,Sybille Zumbeck PhD,Frida Spiwak PhD,Maria E. Reyes PhD,Dinorah Alvarez BA &Ufuk Sezgin PhD. Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
- ↑ deBoer, Roberta (September 24, 2006). "Feminists fight over prostitution". Toledo Blade. Toledo, Ohio. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 21 квітня 2022.
- ↑ * Farley, Melissa (Spring 2006). "Prostitution, trafficking, and cultural amnesia: what we must not know in order to keep the business of sexual exploitation running smoothly". Yale Journal of Law and Feminism. 18 (1): 101–136. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 21 квітня 2022.
- ↑ Dunn, Katia (May 9, 2002). "Prostitution: pro or con?". The Portland Mercury. Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
- ↑ Farley, Melissa (1992), "Fighting femicide in the United States: the Rampage against Penthouse", in Russell, Diana E.H.; Radford, Jill (eds.), Femicide: the politics of woman killing, New York Toronto: Twayne Publishers, ISBN 9780805790283 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
- ↑ Farley, Melissa (Summer–Fall 1993). "Ten Lies About Sadomasochism". Sinister Wisdom. 50: 29–37. Archived from the original on February 7, 2009. Retrieved 2007-02-28. Архів оригіналу за 7 лютого 2009. Процитовано 19 грудня 2021.
|
