Методологія історії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Методологія історичної науки (історії) — спеціальна історична дисципліна, яка визначає її предмет і об'єкт, ціль пізнання, вивчає науковий і соціальний статус історичної науки, її дисциплінарну будову, теорію історичного пізнання (включаючи загальфілософські, гносеологічні й епістомологічні основи, принципи, рівні, види й методи історичного пізнання). Вивчає специфіку основних теоретико-методологічних напрямків в історичній науці, різних історичних наукових шкіл. Формує науково-пізнавальні передумови для здійснення конкретно-історичних досліджень.

До основних методів історичного дослідження належать:

  • метод періодизації,
  • історико-генетичний метод,
  • історико-порівняльний метод,
  • історико-типологічний метод,
  • історико-системний метод.

Джерела[ред.ред. код]