Мова сільбо Ґомери

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Існування мови сільбо пояснюється особливим ландшафтом острова й простотою її оволодіння

Мова сільбо Ґомери (Silbo gomero від ісп. el silbo — свист) — свистяча мова на острові Ґомера (Канарські острови). Сільбо — свистяча форма одного з діалектів іспанської мови. Мешканці спілкуються нею через глибокі ущелини і вузькі долини, якими порізаний весь острів[1]. Носія сільбо Ґомери називають ісп. сільбадором (свистуном). 2009 року мова занесена до списку шедеврів усної та нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Історія[ред.ред. код]

Про давню мову на Канарських островах майже нічого не відомо. Напевно це була достатньо проста фонетична система, що дозволяла ефективно спілкуватись за допомогою свисту.[1] Мова прийшла з Північної Африки. Нею спілкувались гуанчі, мешканці острова. Нею також спілкуються на островах Ієрро, Тенеріфе і Ґран Канарія. Іспанські колонізатори, що завоювали Канарські острови у 1402-1405 роках, поступово змішались з місцевим населенням. У XVI ст. вони перейняли сільбо і адаптували до іспанської мови. Завдяки цьому мова сільбо збереглась. За станом на 1976 рік сільбо залишився тільки на острові Ієрро, де процвітав ще у ХІХ ст.[1]

Наприкінці ХХ ст., коли вона була на межі зникнення, місцева влада запровадила вивчення сільбо у школах[2].

Тривале існування сільбо пояснюється особливим ландшафтом острова й простотою її оволодіння. Мова знаходиться під офіційним захистом як приклад нематеріальної культурної спадщини.

Функція[ред.ред. код]

Подібно до інших свистячих форм нетональних мов звуки сільбо відтворюються приблизно так само, як й артикуляція, спрямована на вимовляння звуків звичайної мови.

Свист носіїв доволі сильний. Це дає змогу остров’янам спілкуватись на відстані 5-6 км. А деякі найвправніші можуть донести інформацію до 11-15 км.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Busnel R. G.; Classe A. Whistled Languages. Springer-Verlag, 1976.
  2. Silbo gomero: A whistling language revived. BBC news

Джерела[ред.ред. код]