Модерн
Моде́рн (від фр. moderne — новітній, сучасний) — стильовий напрям в мистецтві (переважно в архітектурі, образотворчому й декоративно-ужитковому мистецтві) кінця XIX — початку ХХ століття. У Бельгії й Франції — «ар-нуво» (фр. L'Art Nouveau), у Німеччині — «югендштиль» (нім. Jugendstil), в Італії — стиль ліберті, в Великобританії — modern style, у США — стиль Тифера, в Україні — «сецесія».
Зміст |
Загальна характеристика[ред.]
Основними його елементами є використання синусоїдальних ліній, стилізованих квітів, язиків полум'я, хвилястих ліній, запозичених в природи.
Модерн постав на противагу домінуючому на той час історицизмові як мистецтво молодих людей. Звідси походить німецький варіант назви — Jugendstil, що означає стиль молоді. Архітектурні пам'ятники, створені у стилі ар-нуво, внесені до світової спадщини ЮНЕСКО.[1][2]
Прагнучи створити новий стиль, представники модерну відмовлялися від історичних запозичень стилю еклектики, використовували умисно примхливі, мінливі форми, вигадливі лінії, принципи асиметрії і вільного планування, нові технічні та конструктивні засоби для створення незвичайних, підкреслено індивідуалізованих будівель, де всі рішення підпорядковані єдиному образно-символічному задумі й орнаментальному ритмові.
Головні представники[ред.]
- Австрія: художник Густав Клімт
- Англія: художник-ілюстратор Обрі Бердслі
- Бельгія : архітектор Віктор Орта (або Хорта, 1861–1947), скло Рене Лалі
- Іспанія: архітектор Антоніо Ґауді
- Франція: архітектор Ектор Гімар
- Російська імперія : архітектори Федір Шехтель, Петро Бойцов, Кекушев Лев Миколайович (1859—1919 ?)
- США: лампи і вироби з металу Тіффані Луїс Комфорт
- Україна: архітектори Городецький Владислав Владиславович, Артинов Григорій Григорович, Тадеуш Обмінський, архітектор-будівничий Левинський Іван Іванович, скульптор зі Львова Юліан Марковський, художники Модест Сосенко, Юліан Буцманюк, Олена Кульчицька
- Чехія: ілюстрації Альфонса Мухи
- Швейцарія: художник Фердинанд Годлер
- Шотландія: дизайн інтер'єрів і екстер'єрів Чарльза Ренні Макінтоша
Архітектура в стилі модерн (ар нуво)[ред.]
Виникнення та розповсюдження стилю модерн (сецесія) збіглося з широким використанням призабутих будівельних технологій та відновленням ремесел, широким використанням промислових технологій в будівництві суспільно значущих об'єктів (виставкові комплекси, вокзали, буржуазні театри тощо). Важливу роль в популяризації та розповсюдженні стилю сецесії зіграли саме міжнародні виставки та будівництво виставкових павільйонів в нових формах. Масова забудова деяких вулиць чи районів створила нове архітектурне середовище в історичних містах, серед яких -
- Париж,
- Мілан,
- Барселона,
- Манаус,
- Відень,
- Петербург,
- Берлін,
- Москва,
- Львів,
- Рига,
- Київ,
- Прага,
- Харків,
- Вінниця
- Чернігів тощо
Звернення до хвилястих, природніх форм стало найхарактернішою ознакою стилю, хоча повної відмови від прямокутних об'ємів в архітектурі досягти не вдалося. Мали місце компромісні варіанти, що не погіршило образну та функціональну складові стилю. В архітектурі модерну широко використовували як дерево (дерев'яний модерн), так і звичайну та глазуровану цеглу, бетон, металеві конструкції, скло, їх комбінації. Дерев'яний модерн переважав в будівництві заміських помешкань та дач. Одним з перших, хто почав працювати в стилі сецесія, був архітектор Віктор Орта. Дещо компромісні позиції займав архітектор Федір Шехтель, який широко використовував як елементи історичних стилів(готики, класицизму), так і елементи стилю сецесії та нові будівельні матеріали.
Найбільш незвичні, сміливі зразки стилю сецесія створив каталонський архітектор Антоніо Гауді в місті Барселона, що став відомим буржуазним центром в Іспанії.
Декоративно-ужиткове мистецтво доби сецесії[ред.]
Намагання створити повноцінний стиль призвело до навернення митців різних країн до декоративно-ужиткового мистецтва. Справжній розквіт пережили:
- вироби зі скла та вітраж
- меблі
- дрібна металева пластика
- ковальство
- ювелірство
- книжковий декор
- театральна афіша
- дизайн інтер'єрів.
Дрібна металева пластика[ред.]
-
П'єр Роше (1855-1922), «Танцівниця», 1901 р., бронза.
-
Невідомий з Німеччини, металева скринька, 1905 р.
Меблі[ред.]
-
дизайн - Антоніо Гауді, стіл для будуару
-
Дизайнер Йозеф Хофман, крісло
Інтер'єр[ред.]
-
Готель Тассель, сходи (дизайн Віктор Орта, Брюссель)
Портали[ред.]
Вітражі[ред.]
Панно[ред.]
Ковальські вироби[ред.]
-
Керамічна ваза в металевому плетиві, Угорщина, 1900 р.
Кахлі доби сецесії[ред.]
Видавничий і книжковий декор, шрифт[ред.]
Сецесія в Україні[ред.]
-
Будинок Григорія Глібова, Чернігів
-
Залізничний вокзал, Чернівці
-
Арх. В. Городецький. Земська лікарня. Зразок дерев'яної архітектури сецесії, село Мошни
-
Колишня Олександрівська чоловіча гімназія, Маріуполь
-
Міська забудова на пр. Свободи, Львів
Див. також[ред.]
Примітки[ред.]
- ↑ «Major Town Houses of the Architect Victor Horta (Brussels)». Процитовано 2009-01-04.
- ↑ «Works of Antoni Gaudí». Процитовано 2009-01-04.
Література[ред.]
[[Файл:|міні|праворуч|200пкс|]]
- К. Шорске. Віденський fin-de-siecle. Політика і культура. Л., ВНТЛ-класика
- Gabriele Fahr-Becker: Jugendstil. Tandem-Verlag, Königswinter 2007, ISBN 978-3-8331-3544-6
- Бірюльов Ю. «Мистецтво львівської сецесії», 2005
- Короткий енциклопедичний словник з культури. — К.: Україна, 2003. ISBN 966-524-105-2
- Берсенева А. Архитектура модерна. Екатеринбург, 1992
- Берсенева А. Европейский модерн: венская архитектурная школа. Екатеринбург, 1991
- Борисова Е. А., Стернин Г. Ю. Русский модерн. М., 1990
- Володина Т. Модерн: Проблемы синтеза. «Вопросы искусствознания» 2-3/94, М., 1994
- Горюнов В. С., Тубли М. П. Архитектура эпохи модерна. М., 1992
- Кириченко Е. И. Архитектурные теории XIX века в России. М., 1т., 1993.
- Кириченко Е. И. Проблемы развития русской архитектуры середины XIX — начала XX вв. М., 1989
- Колотило М. Н. Женский костюм эпохи модерна в России. СПб.1999
- Крастиньш Я. А. Стиль модерн в архитектуре Риги. М., 1988.
- Миллер, Джудит. Путеводитель коллекционера. Модерн. АСТ, 2005 ISBN 5-17-028689-9
- Нащокина М.B.: Архитекторы московского модерна,1998
- Нащокина М. В. Московский модерн. М., изд. Жираф, 2005 ISBN 5-89832-042-3
- Нащокина М. В. Московский модерн. Проблема западноевропейских влияний. М., 1999
- Нащокина М. В. Сто архитекторов московского модерна. М., 2000
- Неизвестный Фаберже… Каталог. М., 2003 ISBN 5-901772-08-3
- Николаева С. И. Эстетика символа в архитектуре русского модерна. М., Издательство «Директмедиа Паблишинг», КноРус, 2003.
- Сарабьянов Д. В. Модерн. История стиля. Галарт, 2001
- Сарабьянов Д. В. Русская живопись XIX века среди европейских школ. М., 1980
- Стернин Г. Ю. Русская художественная культура второй половины XIX-начала XX века. М., 1984
- Фар-Беккер, Г. Искусство модерна. Konemann, 2004 ISBN 3-8331-1250-6
- Харди У. Путеводитель по стилю ар нуво. Радуга, 2008 ISBN 978-5-05-006996-2, 1-85627-832-8
- Эстетика Морриса и современность. Под ред. В. П. Шестакова. М., 1987
- Володимир Тимофієнко « Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник », Київ, 1999
Посилання[ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: l'Art nouveau |
- http://www.gorod.cn.ua/news_15598.html — статья "Чернигов в стиле «модерн» (рос.)
| Це незавершена стаття про культуру. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

