Морська сигналізація
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Морська сигналізація — спосіб комунікації на відстані між суднами, а також берегом та судном і навпаки, який полягає у передачі і прийомі сигнальних повідомлень за допомогою візуальних засобів, звуків, тощо, з метою забезпечення безпеки мореплавства[1].
Сигнальні повідомлення, які сповіщають про біду під час судноводіння, передаються усіма можливим засобами і всім тим, хто може їх прийняти.[1]
Виділяють, зокрема, такі види морської сигналізації[1]:
- візуальна сигналізація, або видима. Сюди належать власне вогонь, сигнальні вогні, ракети, прапорці та інші візуальні засоби та пристрої.
- звукова сигналізація. Сюди належать наутофони, свистки, сирени, суднові дзвони, постріли і т. д.
- гідроакустична сигналізація.
- радіотехнічна. Сюди належать радіо-, телефонний та інший зв'язок.
Див. також[ред. | ред. код]
- SOS
- Азбука Морзе
- Міжнародні морські сигнальні прапори
- Прапори військово-морського зводу сигналів ВМФ СРСР
- Сигнальні фігури
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в М. І. Бусько. Морська сигналізація [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Джерела[ред. | ред. код]
- Т. Р. Короткий. Сигнали морські [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- А. В. Витгефт. Сигнализация морская // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XXIXa. — С. 834—836. (рос. дореф.)
- Морская сигнализация и связь [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.]: учебно-методическое пособие. / А. Г. Коровин. — Петропавловск-Камчатский: Камчат ГТУ, 2008. — 38 с. (рос.)
|
Це незавершена стаття про морську справу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |