Нанобактерії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Структури, знайдені на фрагменті метеориту ALH84001

Історично термін нанобактерії вживався на позначення білково-неорганічних комплексів діаметром від 30 до 200 нм, тобто менше за загальноприйняту нижню межу розміру живої клітини (близько 200 нм). Цей розмір був отриманий теоретично у 1996 році, як мінімальний розмір клітини, яка може містити всі необхідні для її життєдіяльності внутрішні структури.

Ствердження про те, що нанобактерії є живими організмами, здібними до розмноження, все ще спірні [1].На осінь 2012 року, існують переконливі свідчення того, що нанобактерії насправді не є живими [2]. Якщо вони живі, вони можуть бути новою формою життя, а не бактеріями. Замість терміну «нанобактерії» інколи використовується термін «кальцифікуючі наночастинки» (англ. calcifying nanoparticles, CNPs), щоб характеризувати цю структуру незалежно від її живого походження. Не слід плутати нанобактерій з нанобами, які є ще однією схожою структурою, але зв'язок між ними та нанобактеріями ніколи не був показаний.

Вивчення нанобактерій почалося у 1981 році, коли Торелла і Морита описали дуже маленькі клітини, які вони назвали ультрамікробактеріями [3]. Вони були визначені як маленькі об'єкти (до 300 нм), у 1982 році Мак-Донел і Худ знайшли, що вони є мембранними струкрурами, деякі з яких можуть бути значно менше 200 нм [4].

У 1989 році геолог Роберт Р. Фолк знайшов те, що він пізніше ідентифікував як нанобактерії, в зразках травертину гарячих джерел біля міста Вітербо, Італія. Спочатку, шукаючи бактерійні механізми відкладення цього мінералу, він проаналізував зразки мінералу під скануючим електронним мікроскопом, і хоча бактерії не були виявлені, він виявив надзвичайно маленькі об'єкти, які, здається, були біологічними. Його перший усний виступ на конференції Геологічного товариства США у 1992 році «привів до зкам'янілого мовчання» [5]. Він запропонував, що нанобактерії — головні агенти утворення багатьох мінералів на Землі, які формуються у рідкій воді, вони також викликають окислення більшості металів, і дуже поширені в багатьох біологічних зразках.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Drancourt, M., Jacomo, V., Lepidi, H., Lechevallier, E., Grisoni, V., Coulange, C., Ragni, E., Alasia, C., Dussol, B., Berland, Y., and Raoult, D. Attempted isolation of Nanobacterium sp. microorganisms from upper urinary tract stones. // J. Clin. Microbiol., 41 (2003) С. 368-372..
  2. «The Rise and Fall of Nanobacteria», Young and Martel, Scientific American, January 2010
  3. Vybiral D, Denner EB, Haller CM, Busse HJ, Witte A, Hofle MG, Velimirov B. Polyphasic classification of 0.2 microm filterable bacteria from the western Mediterranean Sea // Syst Appl Microbiol., 22(4) (1999) С. 635-46..
  4. Macdonell MT, Hood MA. Isolation and Characterization of Ultramicrobacteria from a Gulf Coast Estuary. // Appl Environ Microbiol., 43(3) (2002) С. 566-571..
  5. Nanobacteria: surely not figments, but what under heaven are they?

Джерела[ред.ред. код]