Натуралізм
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Натуралізм - світогляд, заснований на уявлені, що усе суще є проявом Природи і існує за законами Природи. Вона є Найвищим Законодавцем для усього сущого.
Зміст |
[ред.] Загальна характеристика
В основі натуралістичного світогляду знаходиться ідея природної цілісності світу. Виходячи з цієї ідеї, вирішується світоглядна проблема №1 "Чи є соціальне природним, чи соціальне не є природним?". Визнання соціального природним є фундаментом теорії соціального натуралізму, сформульованої українським вченим О. М. Костенком, зокрема у його праці "Культура і закон - у протидії злу" (2008). Відповідно до цієї теорії соціум має визнаватися "третьою природою", яка виникає в результаті розвитку двох інших природ - фізичної природи ("перша природа") і біологічної природи ("друга природа"). Усі соціальні явища мають розглядатися як феномени "третьої природи", що існують за законами цієї природи. Звідси випливають концепції "натуралістичної соціології", і зокрема "натуралістичної етики", "натуралістичної юриспруденції", "натуралістичного релігієзнавства", "натуралістичної економіки", "натуралістичної політології" тощо. Теорія соціального натуралізму надає критерій для розрізнення соціальної норми і соціальної патології: - це відповідність чи невідповідність соціальних феноменів законам соціальної природи.
[ред.] Натуралізм в літературі
В літературі натуралізм — літературний напрямок, що склався в західній літературі в останній третині 19 століття.
Для нього була характерною настанова на фотографічно точне й неупереджене зображення дійсності, під якою насамперед розумілося матеріально-побутове довкілля, а також людського характеру, що бачився скрізь через призму фатальної зумовленості фізіологічною природою та середовищем. Натуралісти намагалися зробити свої твори «клінічно точними документами» дійсності, її точно фотографією. Вони закликали не уникати малювання неприємних деталей навколишнього світу, залюбки показувати життя соціального дня, відтворювати хворобливу психіку людини, її сексуальні звички.
Найяскравіші представники - брати Гонкури, Золя.
На програмі цього напрямку позначився вплив природничих наук (насамперед — фізіології) та позитивістська філософія. Натуралісти намагалися перенести у художню творчість принципи дослідження, притаманні науці, наполягали на тому, що митець у своїй діяльності має бути подібним до вченого.
Найбільш поширеним натуралізм був у Франції.
[ред.] Найвидатніші представники
[ред.] Література
Натуралістичні елементи можна також спостерігати у авторів:
 |
Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
