Обговорення:Вишиванка
| Це сторінка обговорень та пропозицій для статті Вишиванка | ||
|---|---|---|
| ||
В Україні вишивкою прикрашали рушники, фіранки, жіночий і чоловічий одяг. Особлива увага приділялася рушникам - древнім талісманам будинку, родини .
У стародавності рушник, що вів відповідними візерунками-символами, був невід'ємним атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходили до породіллі вітати появу на світ нової людини, зустрічали і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в останню путь, прикрашали ікони і накривали хліб на столі. Рушники були своєрідним освяченням початку справи і його закінчення.
/* Подільська вишиванка */ про вишивку розписом[ред. код]
Велике багатство технік вишивання характерно для Вінницької області: низь, хрестик, вишивка розписом, настилання, верхошов (верхоплут), зерновий вивід, вирізування; різноманітні види чорних, білих і кольорових мережок. Поряд з основними швами застосовуються і допоміжні — вишивка розписом, шов «уперед голкою», контурні шви, якими обрамляють і з'єднують окремі елементи композиції.
Техніка "роспись" - російська.[1] Її аналог в Україні називається штапівка, стебнівка.[2] На Вінниччині власне штапівка.[3] Пропоную замінити вишивку розписом на штапівку.
- ↑ http://musya-martin.livejournal.com/182846.html
- ↑ http://vyshyvanka.ucoz.ru/forum/43-569-1
- ↑ Причепій Є. Причепій Т. "Вишивка Східного Поділля" К.: Родовід,2007
--Навка (обговорення) 01:07, 10 липня 2012 (UTC)
? фото гуцула після розділу "Бойківська вишиванка"[ред. код]
Підписано ж "Старий гуцул з Яремчі"? Пропоную перемістити до гуцулів--Навка (обговорення) 01:15, 10 липня 2012 (UTC)
Вишиванки i рушники - символи любовi й незрадливостi, обереги українського народу[ред. код]
З вечора тривожного i до ранку
Вишивала дiвчина вишиванку...
Народна пiсня
Людина i праця, людина i пiсня, людина i витвiр мистецтва - це все вiчне, безсмертне, щось своєрiдне i глибоко вражаюче. Наш україн-ський народ працьовитий, щедрий на таланти, здiбний, обдарований. Якщо працювати - то до сьомого поту, якщо спiвати - то дзвiнко, розложисто, якщо творити щось - то неповторно, захоплююче.
Тож i не уявляємо ми доброї батькiвської хати без прикрас: вишиванок i рушникiв, витворiв народного мистецтва. Саме з батькiвської хати починається пiзнання свiту. Бiлi стiни, бiла стеля - неначе витканi з маминого полотна. Сонячне снiп'я ллється через вiкна i вiд того на стiнах виграють розгаптованi квiтами рушники, розпростерли крила, немов пiвники, на рушниках горять кетяги калини, золотистi китички хмелю звисають з рушникiв до самого столу i пахнуть хлiбом. А то справдi йшов дух вiд паляниць, що їх спекла мати та й поклала на стiл, прикривши теж казкової краси рушником. Яким затишком, теплом, спокоєм вiє вiд цих рушникiв! А чи в кожному домi зараз є вишиванка, вишиваний рушник? Певно, нi. Призабули чомусь це дивне народне мистецтво.
Чуєте? Мелодiя, слова... Так це "Пiсня про рушник" на слова Андрiя Малишка.
Рiдна мати моя, ти ночей не доспала I водила мене у поля край села, I в дорогу далеку ти мене на зорi проводжала, I рушник вишиваний на щастя дала.
Вишиванкуку зустрiчали i зустрiчають зараз дорогих гостей. А ось цiкавий спогад: у перший день огляду озимини йшли в поле гуртом-родом. Попереду батько нiс на рушнику хлiб-сiль; у кошику, накритому рушником, несла рiзне частування мати. На зеленому полi розстеляли рушник, клали їжу. Так робили i в перший день оранки, сiвби та жнив. Пiсля закiнчення жнив господар зустрiчав женцiв з хлiбом-сiллю на рушнику, а тi одягали на господаря обжинковий вiнок.
Як i в пiснi спiвається, за звичаєм, коли син вирушав iз дому в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, щоб берiг сина вiд лиха. А весiльний рушник кожна дiвчина готувала сама. А вiзерункiв яких тiльки не знайдеш на рушниках: засiяна нива - ромб з крапкою, вазон чи квiтка - свiтове дерево од неба до землi, людськi фiгурки, немов з дитячого малюнка, - знак берегинi, богинi хатнього вогнища. Скринi повнилися дiвочими рушниками, їх дбайливо оберiгали, хизувалися - гостям i сусiдам показували, бо то дочка на виданнi готує собi посаг. А вишивати рушники i сорочки матерi навчали дочок змалку. Як-то у пiснi на слова Павличка спiвається:
Як я малим збирався навеснi
Пiти у свiт незнаними шляхами -
Сорочку мати вишила менi
Червоними i чорними нитками.
I тут українськi майстринi - неперевершенi. Казкової краси вiзерунками прикрашали сорочки, намiтки, очiпки - прагнули до краси, до самобутностi. Готували дiвчата собi на все життя по 50, 80, а iнодi в по 100 сорочок з тонкого вибiленого полотна. А часом не тiльки вишивали нитками, а ще гаптували срiблом, золотом, бiсером, перлинами, коштовними
ще гаптували срiблом, золотом, бiсером, перлинами, коштовними камiннями, лелiтками прикрашали одяг. Так що красунею виглядала кожна дiвчина, яка мала бажання, терпiння, старання i хист.
Цi українськi обереги пройшли крiзь вiки i нинi символiзують чистоту почуттiв, глибину безмежної любовi до своїх дiтей, до всiх, хто не черствiє душею. "Хай стелиться вам доля рушниками!" - кажуть, бажаючи людям щастя, добра, миру, злагоди i любовi.
Вишивані сорочки в різних країнах[ред. код]
Зі статті не зрозуміло чи термін "вишиванка" позначає лише українську традиційну вишивану сорочку, чи також вишивані сорочки в інших країнах. Допоможіть знайти надійне авторитетне джерело для вирішення цього питання.--Роман Рябенко (обговорення) 08:16, 22 січня 2016 (UTC)
Вишиванка, як джерело натхнення[ред. код]
У другому реченні статті йдеться про те, що «Вишиванка є … елементом …, що … послугував натхненням для багатьох новітніх одежин...» Чому саме вишиванка, а не українська вишивка? І до чого тут посилання на магазин?--Роман Рябенко (обговорення) 07:58, 6 лютого 2016 (UTC)
Текст змінився, а проблема залишилася. Стверджується, що «Дизайн вишиванок увійшов до новітнього одягу…», проте чому саме «дизайн вишиванок», а не українська вишивка? У наведеному джерелі цьому немає підтвердження. Це просто сайт магазину.--Роман Рябенко (обговорення) 13:51, 20 квітня 2020 (UTC)
Текст видалили. Питання зняте.--Роман Рябенко (обговорення) 12:41, 9 вересня 2020 (UTC)