Вишиванка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Виши́ванка, або вишива́нка — теперішня назва традиційної української виши́ваної (ви́шитої) чоловічої та жіночої сорочки, а також її сучасних зразків, які в українській культурі починаючи з 20 століття носяться окремо, разом з європейським костюмом, як святковий, патріотичний та культовий одяг. Вишиванка є єдиним елементом українського строю, що питомо перейшов до міської української культури, і послугував натхненням для багатьох новітніх одежин, як то футболки, сукні, блузки, краватки, купальники тощо,[1] що оздоблені вишиванковими візерунками, теж набувають деякі з чи й усі три вищезгадані значення.

Багато варіацій дизайну вишиванки було створено у XIX сторіччі. Зазвичай їх виготовляли із саморобного полотна, яке ткалося на верстаті. Місцеві особливості зазвичай знаходили відображення в орнаменті сорочки. Традиційно носиться заправленою в штані.

Історія

Історія народної вишивки в Україні іде коренями в глибину століть. Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва в Україні існує з незапам'ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VI ст., при дослідженнях показали ідентичність не тільки одягові, але і вишивці українського народного костюма XVIII–XIX ст. Арабський мандрівник X ст. у своїх розповідях про русів згадує, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам'ятники української вишивки збереглися тільки за останні кілька століть, але і цього досить, щоб з'ясувати, що елементи символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами, що прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту, трипільської культури.

До революції

На межі 19 і 20 століть вишивана русько-українська чоловіча сорочка відривається від традиційного костюму, і починає носитися в поєднанні з європейським одягом. Провідну ролю в започаткуванні моди вдягання вишиванки під піджак часто надають Іванові Франкові, який «відрізнявся од загалу своїм костюмом — вишиваною сорочкою серед пишних комірців і краваток».[2][3]

20 століття

Округові курси українознавства проф. активу при О. Р. П. С./округовій раді професійних спілок/ в Луганському. 1928 рік. Дехто вдягнений у вишиванки та косоворітки.
Один з організаторів Голодомору Павло Постишев (1887–1939) у вишитій сорочці.
«Виробничий одяг нового селянина-фронтовика.» Юлій Ганф. 1923 рік.

Перший вибух моди на вишиті й народні сорочки у радянських республіках припав на 1920-ті і початок 1930-х, себто добу НЕПу та Коренізації, (в УСРР — Українізації).[4] В УСРР вишиванки, як урочисту одежину, вдягали і партійні керівники, і прості люди. Загалом, мода на народні сорочки в радянських республіках не обов'язково мала український характер, на території РСФРР популярність набули перш за все косоворітки, за мотивами сільської москальської чоловічої сорочки, часто без вишивки, навипуск, маючи розріз не посередині грудей, як в українських вишиванок, а отже й похилий комір.[5][6] Мода на косоворітки як повсякденний одяг трималася в РРФСР аж до 2. Світової війни.[7]

У місяць смерті Сталіна, березні 1953 року, за рішенням зборів своїх членів артіль «8 Березня» (нині фабрика «Деснянка») входить до складу Української спілки художньо-промислових кооперативів.[8] «Укрхудожпромспілкою» задля масового виробництва на основі народньої вкраїнської чоловічої сорочки було розроблено три типи сорочок: «українка» (з відкладним коміром, одноколірною вишивкою чи в гармонійному сполученні двох-трьох відтінків одного кольору), «гуцулка» (з багатоколірним геометричним візерунком із перевагою червоного кольору) та «чумачка» (з вишитою пазухою та низеньким комірцем-стійкою).[9][10]

Родина Циганкових. Місто Луганське. 1950-ті

Друге радянське піднесення популярности народніх сорочок, не таке потужне як перше, але вже саме на українські вишиванки, припало на другу половину 1950-х років і початок 1960-х. Зазвичий, це пов'язують з перебуванням на чолі Радянського Союзу Микити Хрущова (1953–1964), який полюбляв саме українські вишивані сорочки, та сам часто з'являвся на публіці одягнений у них, йому слідували і инші посадовці, вишиванка набула рис ділового одягу.[11][12][13]

« Тепер вишиті сорочки-гуцулки носять по всіх усюдах Радянського Союзу.  »

Іван Волошин, Дні.., 1958[14]


Із відходом з посади Микити Хрущова збігся і занепад популярности носіння вишитих сорочок, що тривав аж до доби відродження Незалежности.[15] У період Радянського застою вишиванка стала рішуче десидентським та патріотично-українським одягом або ж просто елементом національного русько-вкраїнського сценічного вбрання.

Незалежна доба

Перший «Вишиванковий хід» Запоріжжям на святкуванні 500-річчя Запорозького козацтва. 1990.

З наближенням відродження Незалежности України вишиванка почала рішуче повертати свою загальнонарідність. Як чоловічі, так і жіночі варіяції на тему традиційних вишиванок нині поширені на мітингах, урочистих та молодіжних заходах, посіли своє місце у весільній моді.

Найбільшої популярности серед посадовців та депутатів за роки Незалежности вишиванка здобула після Помаранчевої революції,[16] підбурюючі подібні тенденції і серед простих людей.[17]

Докладніше: Вишиванкова хода
Вишиванкова хода. Київ. 22 травня 2011.

Вишиванка стала дрескодом чи й безкоштовною перепусткою до певних молодіжних тусівок та дискотек, особливо присвячених державним святам.[18][19]

Окремим явищем повстали вишиванкові ходи наприкінці 2000-х, коли, не прив'язуючись до існуючих свят, однієї вишиванки стало достатньо як причини організації масової зустрічі. Подібні святкові прогулянки з українськими піснями, музикою, патріотичними гаслами найбільшу поширеність набули серед молоді 17-20 років, і регулярно відбуваються в багатьох містах України.

Вишиванкою в переносному значенні називають також і вишиваний візерунок в українському стилі. 2012 року в Луганському відбулися 2 розваги «З вишиванкою в дорозі», коли луганці розмальовували пішохідну плитку в український візерунок.[20]

Групи орнаментів

У давнині основні мотиви вишивки відображали елементи символіки різних древніх культів. Протягом багатьох століть безпосередній конкретний зміст символів на вишивках губився, але традиції їхнього використання не зникли. За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи:

  • геометричні (абстрактні)
  • рослинні
  • зооморфні (тварини).

Геометричні (абстрактні) орнаменти властиві всій слов'янській міфології. Вони дуже прості: кружечки, трикутники, ромби, зиґзаґи, лінії, хрести (прості й подвійні). Важко судити, який зміст вкладався в ці символи раніше. Сьогодні на їх основі в народній вишивці широко використовуються такі мотиви, як «баранячі роги», «кучері», «кудрявці», «гребінці» тощо.

В основі рослинного орнаменту лежить прагнення принести у вишивку красу природи. Навіть гранично умовні візерунки виникли в результаті спостереження реально існуючих у природі форм. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як «виноград», «хміль», «дубові листи», «барвінок» тощо. Деякі з них несуть у собі відображення древніх символічних уявлень народу. Так, мотив «барвінку» є символом нев'янучого життя, візерунок «яблучне коло», розділений на чотири сектори, з вишиванням протилежних частин в одному кольорі — символом любові. У сучасній вишивці зустрічається і древній символ «дерево життя», зображуваний переважно стилізовано у формі листів і гілок.

У вишивках зооморфних (тварин) орнаментів зображуються: кінь, заєць, риба, жаби; із птахів — півень, сова, голуб, зозуля; з комах — муха, метелик, павук, летучі жуки. У багатьох випадках зооморфні орнаменти є своєрідний, властивий даній вишивальниці, зображеннями, у яких відбиває її індивідуальне бачення візерунка. У подібних орнаментах виступають у різноманітних, часто вигадливих сплетеннях (однак зі збереженням традиційних вимог до композиції) заячі і вовчі зуби, воляче око, луска коропа, баранячі роги й ін.

Техніки та географічні особливості

Географічні особливості на мапі «Україна вишивана», зробленій луганськими майстринями

Вирішальний вплив на характер орнаментальних мотивів мають різноманітні вишивальні шви, так називані «техніки», яких в Україні відомо біля ста. Окремі вишивальні шви характерні для тих або інших етнографічних районів України, а деякі зустрічаються також у білоруській і російській вишивках.

Костюм жіночий. Кінець 19 ст-початок 20 ст. Київська обл. Києво-Святошинський р.
Середина 20 ст. Київська обл. Хвастівський р. с. Оленівка
Кінець 19 ст. Черкаська обл. Чорнобаївський р. с. Мельники


Середня Наддніпрянщина

Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометризований орнамент зі стилізованими гронами винограду, кольором хмелю чи восьмипелюстковими розетками, ромбами, квадратами. Основні кольори вишивок Київщини — білий, коралово-червоний, відтінений чорний. Основним матеріалом для вишивки на центральній Україні були червоні та сині кручені бавовняні нитки " заполоч " . Заполоч привозили через Крим зі сходу . Пізніше почали використовувати інші сині нитки, які швидко линяли і тому синій колір заполочі був замінений на поч. 20 ст. чорними нитками.


Чоловіча сорочка

Сорочки Київщини та західної Полтавщини були з низьким комірцем-стійкою та широкими прямими рукавами, інколи призбираними в манжет. Біля шиї сорочки мали дві петлі, в які просилявся чорний шовковий шнурок або червона шовкова стрічка, які називали застіжкою. Комірець завжди був вишитий: сірими нитками (переважно в старших) або червоною та синьою заполоччю. Пазуха та кінці рукавів, якщо вони були не призбирані, також вишивались. Чоловічі від жіночих узорів досить часто відрізнялись. Для комірця, рукавів, пазухи були окремі узори. На Київщині вишивання було розвиненіше.

Існували такі назви узорів на комірах: рожевий, човниками, настилування, човники з попинами, проскурочки, човники з крильцями, кривоніг, пупчики.

На пазухах були такі узори: ляхівка на 3, 4, 5, 7, 9 дирочок, ляхівка ціле коліща, ляхівка цілий збан, ляхівка хрестиками, ляхівка кругла нашиванка, ляхівка коса, ляхівка кругла і хрещата, ляхівка решіточки, прутик.

На рукавах була мережка з ляхівкою.

Старші люди мали сорочки вишиті або тільки на комірці або ще невеликими мережками на пазусі, на рукавах сірого кольору; заполоч в невеликій кількості була тільки на комірцях.

Іншого крою сорочки були з відкладними комірцями, мали багато складок біля шиї і не вишивались, або зрідка тільки комірець. Біля кисті рукав збирався на нитку і пришивався манжет — чехли. У західному Поділлі і на Поліссі сорочки носили поверх штанів. (За описом Павла Чубинського 1870 р.)

Жіноча сорочка

Жіночі сорочки Київщини та Полтавщини вишивались синіми та червоними бавовняними нитками. Узори вишивки на поликах називались: книші, ціле хрещате, кривоніг, простий кривоніг, половина кривоногу, цілий кривоніг, цимбали, половина цимбалів, цимбалики, метелики, човники з вирізуванням, човники з крильцями, хмелик рожовий, хмелик коло шнурочка, хмелик чорнобривцями, хмелик лапками, хмелик молоточками, павучки, чорнобривці, цілі огірки, повна рожа, головатий хміль, реберця, горли, ламані хрести, косиці, павичі, раки, цілі починки, дубові листки.

На комірцях: скраклі, огірки, хрестики, чорнобривці, рачки щиплені

На підтачці: чорнобривці, хмелик, паслин, реп'яшки (чоловічі сорочки мали ці узори на пазусі).

Старші жінки рідко прикрашали сорочки кольоровою заполочю,а мали дуже часто вирізування (сірими нитками) на рукавах. Пазухи і комірці не вишивалися.

На Поділлі сорочки були зашиті на рукавах суцільною широкою смугою, на Підляшші та Поліссі сорочки мали відкладний комірець та не мали вишивок ні на рукавах, ні на подолі. На Поділлі крім червоного і синього вишивали також ще й жовтим, голубим, зеленим та ін. кольорами. Шиття заполоччю називалось мережкою, шиття сірими нитками вирізуванням. Поділ сорочки вишивався сірими нитками широкою смугою і називався лиштвою. (За описом Павла Чубинського 1870 р.)


Техніка вишивання Харківської області має дуже багато спільного з формами вишивки, що установилися в центральних областях України, але їй властиві і зовсім своєрідні поліхромні орнаменти, створювані напівхрестиком або хрестиком. Ці орнаменти вишивають переважно грубою ниткою, внаслідок чого візерунки створюють враження рельєфних.

Полтавська вишиванка

Поч. 20 ст. Полтавська обл. Гадяцький р.
Початок 20 ст. Полтавська обл. Гадяцький р. с. Ручки.
Жіноча додільна сорочка. Початок 20 ст. Рівненська обл. Корецький р. с. Межирічі.
Жіноча додільна сорочка. Поч. 20 ст. Чернігівська обл.
Жіноча додільна сорочка. 2 половина 19 ст. Чернігівська обл. Корюківський р. с. Холми

Сорочки на Полтавщині вишиваються головним чином білими нитками, дуже рідко червоними або сірими. Манішки білих сорочок у старих зразках прикрашалися білим візерунком, виконаним гладдю. Візерунок обводився чорними або кольоровими смугами. Техніка вишивання — шов «уперед голкою», шов «за голкою».

Жіноча сорочка

На Полтавщині сорочки власного коміра не мали, замість нього виріз збирався складочками або «пухликами» та обшивався тоненькою полотняною «стьожкою». Рукава були широкі, а нижній край збирали та вшивали в «чохлу». Жіночі сорочки вишивалися переважно білими та «сировими» нитками. Узори були на вставках, рукавах та пелені. В сорочках переважали геометричні чи рослині геометризовані мотиви. За технікою виконання узори розподілялися приблизно на: вставки лиштвою або вирізуванням з лиштвою, рукава — вирізуванням, а пелена пруткованням або мережкою. Часто траплялося, що вся сорочка вишита лиштвою. Зустрічалися сорочки, де поряд з лиштвою до білої нитки додавали кольорову, переважно червону, а іноді вся сорочка вишивалася кольоровою ниткою. В таких випадках уставки та пелена вишивалися занизуванням, а рукава лиштвою. З кольорів найбільш поширеними були чисто червоний або синій. Вишивання сорочок квітками, червоно — чорною заполоччю (хрестиком) почалося з поч 20 ст.

Чоловіча сорочка

Чоловічі сорочки шилися з домашнього полотна. За кроєм поділялися на два типи : перший тип подібний на жіночу : виріз призбирувався на нитку і до нього пришивали високий мякий комір. Рукава були також широкі з ластками під плечима, зібрані внизу та вшиті в чохли. Такі сорочки подібно жіночим мали вставки та шились лиштвою. Таку ж лиштву шили і на чохлах. Другий тип — це чумацька сорочка, вона шилася на дві пілки з примережиними по бочках «бочками». Рукава в таких сорочках були прямі. Комір в чумацьких сорочках був низеньким 1-2 см. Чумацькі сорочки завжди добірно вишивалися. Комір здебільшого — лиштвою, пазуха — вирізуванням, а рукава вирізуванням з лиштвою.

Узори

Узори: вирізування на чотири дирочки, вирізування косе, вирізування книшикове, вирізування хрещове, вирізування з клинцями, вирізування по одній дірочці, вирізування з хмеликом, вирізування книшикове, вирізування клинчасте, вирізування орлове, лиштва хмелева, лиштва соснова, гілки, лиштва метеликова, клинчаста, пупкова, баранячі ріжечки, морока, верхоплут, виколювання, мережки, ключі і зірки, зірка, клинова, купочкова, ляльки, занизування, вирізування з клинцями, вирізування з верхоплутом, дзвоники, жучки. (За описом Я. Риженко)



Волинська вишиванка

Своєрідною вишивкою здавна славилася Волинь. Візерунки геометричні, чіткі і прості за композицією. Чіткість ритму підсилюється однобарвністю вишивок, виконаних червоною ниткою на білій-сірій полотнині. Вишивки північної Волині вражають своєю вишуканою простотою. У південних районах області переважають рослинні мотиви. Сорочки біля коміра та на рукавах вишивали білими, небесними або червоними кольорами.

Сорочки викроювались ножем. Частини сорочки: стан, рукави, уставки, цвиклі (клинки під рукавами), комір, чохли. Довжина стану — 85 см, довжина рукава — 57 см, ширина — 32 см, довжина коміра — 38 см, довжина вставки — 24 см, ширина — 12 см, ширина чохлів — 4 см. Комір був викладний та запинався на шпонку з олова зі скельцем або на «жичку» — смужка з вовни червоного або зеленого кольору. В молодих хлопців сорочки були вишиті на комірі, пазусі, на чохлах. Чохли запиналися на гудзики, часто домашньої роботи з сирових ниток.

Крій жіночої сорочки був такий самий як у чоловіків, тільки сорочки були довгі (по кісточки). Вставки, рукави, а часом комір та пазуха були вишиті. Вишивка була «заволоч», з лицевої або виворотньої сторони.

Вишивка була червоними нитками з незначною добавкою чорних ниток, геометричними узорами.

Узори

Назви волинських узорів : цвіткі, хміль, лапатий хміль, хмелик, лапатий хмелик, виноград, ягідний хміль, хміль ягідки, хрести гречкою, хрести, безконечник, хрести повії, купчаті, кукурузка, огірочки на дві половинки, звізди, кошички, кошичаста рожа, вилка, баранячі роги, таргачики, рутка, чорнобривці, очка, ягідки, цимбали, кучері, рожа повна, рожа клинчаста, рожа шулякова, рожа барвінкова, рожа шулякова повна, сокирки, копита, копитка, розбиті хрести, хрести, сливочки, дубове листя, полоничник на дві половинки, полоничник хрещатий, полоничник.



Сіверщина та Чернігівщина

Для Чернігівської області характерні білі вишивки. Геометричний або рослинний орнамент вишивається білими нитками або ж із украпленням червоного і чорного. Виконується дуже дрібними стібками, що нагадує бісерні вишивки, характерні для чернігівських сорочок.

Вишиванка Полісся

Вишивки Полісся — прості й чіткі за композицією. Ромбоподібна лінія геометричного візерунка повторюється кілька разів. Вишивка червоною ниткою на білому-сірому тлі льняної полотнини — графічно чітка. У вишивці домінували прості геометричні узори червоного кольору з добавкою синього. На Поліссі жіночі сорочки не вишиваються або вишиваються тільки червоною заполоччю та дуже простим орнаментом.


Подільська вишиванка

1 половина 20 ст. Вінницька обл. Крижопільський р. с. Шарапанівка.
Жіноча сорочка до підточки. 1 половина 20 ст. Вінницька обл. Теплицький р. с. Орлівка

Для подільських сорочок характерні барвистість і розмаїтість швів. Типовим є мережка «павучками», якою примережують вставки на рукави, клинці. Використовується і кольорова мережка — «шабак». В орнаментах подільських вишивок переважає один колір — чорний з великим або меншим украпленням червоного, синього, жовтого або зеленого. Найпоширеніші одноколірні (червоні і чорні) вишиванки, рідше — двох — і триколірні. У подільський сорочці основним був «полик» («опліччя»), (12-20 см), який був тридільним. На Поділлі полик (верх рукава) розшивався суцільною широкою смугою поперек рукава геометричним орнаментом в вигляді мозаїки: «Рукáва як писанка, а личко як маків цвіт». Традиційною технікою подільської вишивки була «низь».

Чоловічі сорочки були довгі тунікоподібні з високим стоячим коміром. Сорочка мала вузьку смужку.

На півдні Тернопільської області типовою є вишивка вовняними нитками зі згущеними стібками: окремі елементи обводяться кольоровими нитками, що забезпечує високий рельєф і колірний ефект. Такі вишивки розміщають уздовж усього рукава повздовжніми або скошеними смугами від полички до краю рукава.

Велике багатство технік вишивання характерно для Вінницької області: низь, хрестик, вишивка штапівкою, настилання, верхошов (верхоплут), зерновий вивід, вирізування; різноманітні види чорних, білих і кольорових мережок. Поряд з основними швами застосовуються і допоміжні — вишивка штапівкою, шов «уперед голкою», контурні шви, якими обрамляють і з'єднують окремі елементи композиції.

У південних областях України техніка вишивки має багато спільного з усталеними формами центральних районів, однак їй властиві і цілком своєрідні поліхромні орнаменти, виконувані напівхрестиком або хрестиком.

Вишиванка Буковини

Жіноча сорочка. Поч. 20 ст. Чернівецька обл. Заставнівський р. с. Репужинці
Жіноча сорочка до підточки. Початок 20 ст. Чернівецька обл. Заставнівський р. с. Брідок

На Буковині крім рослинних і геометричних мотивів користуються зооморфною, вишиваною гладдю (білою), дрібним хрестиком, штаповкою, крученим швом. Вишивальний матеріал — бісер, шовк, вовна, срібні і золоті нитки, металеві блискітки.


Буковинська вишиванка з музею в Сучаві (1851–1900)

Гуцульська Гуцульська 1876-1900 [1] [2] [3] 1876-1900 1851 Карпатська [4] Карпатська 1890 1901-25 Карпатська 1851–1875 1876-1900 1875 Карпатська 1851–1900 Брашов 1875

Вишиванка Покуття

1920-30 рр. Івано-Франківська область. Тлумацький район. с. Герасимів.
Жіноча сорочка. Початок 20 ст. Івано-Франківська обл. Городенківський р. с. Серафинці

Чоловіки носили довгу льняну сорочку поверх штанів з вузьким комірцем — стійкою, який був вишитий шовком або шерстю. Молоді хлопці носили сорочки, також ще й вишиті спереду.

Жінки носили сорочки з грубого льняного полотна. Святкова сорочка зверху була з тонкого полотна і підточка з грубшого. Сорочки мали вузький комірець — стійку та вишиті були на комірці і на манжетах (дудах). Сорочки були вишиті також на поликах шовком або шерстю. Святкова сорочка була вишита широкими полосами на «поликах». Традиційними кольорами були світлий та темний зелений, жовтий, чорний, червоний. В заможних жінок та в дівчат були вишиті цілі рукави спереду («вишивані рукави»).

Назви покутських узорів : проскурчесті, кучері звіздаті, від вусатих різки, качори, від макових різки, чубаті, вусаті цілі, клинчасті головочки, сливкові цілі, рожеві, купчасті, лабаті, копитці, шестаки, сповпчесті, качористі цілі, колістні, копичасті, зерняткові, чубаті, черковці, сливкові

Гуцульська вишиванка

Жіноча сорочка. 1 половина 20 ст. Івано-Франківська обл. Косівський р. с. Вербовець
Жіноча сорочка. Початок 20 ст. Івано-Франківська обл. Косівський р. с. Соколівка

Чоловіча сорочка гуцулів та бойків.

Сорочка була на спині гладка, без зборів та коміра. Крій такої сорочки надзвичайно простий.

Швея брала полотно, складала його пополовині на потрібну довжину. Тоді посередині робила розріз поперек (на шию) і невеликий розріз повздовж полотна. Ці розрізи обшивалися складеною вдвоє смужкою полотна — обшивкою. Перший розріз був замість коміра, другий — пазуха. Потім з половини полотна викроювала рукави. Внизу до сорочки пришивались два клини з обох сторін подолка сорочки. І під рукавами пришивались два невеличкі клини. Вишивали таку сорочку по швах на плечах, обшивках, краї пазухи, рукавів та подолку. Для вишивки брали червоні або сині бавовняні нитки, рідше вишивали чорним або зеленим шовком. Такі сорочки носили поверху штанів та підперезували широким юхтовим ременем.

Гуцульські вишивки характеризуються розмаїтістю геометричних і рослинних візерунків, безліччю композицій, багатством сполучень кольорів, головним чином червоного з жовтим і зеленим, причому домінує червоний колір. Два або три відтінки жовтого кольору прояснюють вишивку і додають їй золотавий відблиск. Сорочки святкові в жінок були вишиті на передпліччях або цілі рукави.

Назви гуцульських взорів : купчасті різки, саметові, веснові, варварки, звіздові, волові очі, волошки, рожеві, павені, цвітні, хрести звіздові, макові, лабаті, скринкові, перлові .

Бойківська вишиванка

Бойківчанки носили сорочку з відокремленим станком, зібраним подолом та розрізом на спині. Сорочки вишивали на грудях в вигляді півкола.

Характерною рисою етнографічного району Карпат і Прикарпаття є велика кількість окремих частин регіону зі своїм колоритом. Кожне село відрізняється від інших своєрідністю вишивки, багатством орнаменту і неповторністю квітів.

У народній вишивці Львівської області використовуються різноманітні типи візерунків. У південних районах орнамент вишивок геометричний, біле тло не заповнюється, що додає візерункам прозорість і легкість.


Закарпатська вишиванка

Жіноча сорочка додільна. Поч. 20 ст. Закарпатська обл. Тячівський р. с. Бедевля

Для вишивок Закарпаття характерним є мотив зиґзаґ («кривуля») у різних техніках виконання. Колірна гама вишивок досить широка: червоний сполучається з чорним (при цьому виділяється один колір — чорний або червоний), застосовуються як білий, так і багатобарвний орнаменти.

Лемківська вишиванка

Лемки носили коротку лляну або конопляну сорочку, яку заправляли в штани, сорочка мала розпірку як і в бойків ззаду, ззаду сорочка зав'язувались червоною стрічкою. Сорочка мала вишитий стоячий комірець (1,5 см) і також була вишита на рукавах.

Жінки лемків носили льняні вишиті хрестиком на верху рукава і на грудях сорочки. Сорочки були з манжетами. Сорочки мали стійку або викладний комірець, який вишивали або пришивали до нього широке мереживо (жабку). Обшивка коло шиї і біля рукавів були оздоблені простою вишивкою (хрестиками чи зірками). Під шиєю і на манжетах сорочка зав'язувалась стрічками. Сорочки складалися з двох відрізних частин: верхньої — опліччя і нижньої (подолок). Нижня сорочка була зшита з двох кусків, обвивалася навколо і зав'язуватись шнурком.

Вишиванка за описом Франца Коковського : " Чахлик " — вишивана сорочка з купленого або ліпшого домашнього полотна, вишита на рукавах шириною в 1 см. Її частини : обшивка (комір), груди, наплічка, плечі, рукави. Рукави завязують " застіжкою ", обшивку спинають — спинкою. " Чахлик " сягає тільки пояса, до нього пришивають з гіршого полотна «подолок», який сягає по коліна. Вишивка червоно — небесного кольору. Вишивка була простою: ромбами або зірочками.

Слобожанщина

Стрій Слобожанщини має багато спільних рис із одягом Наддніпрянщини, особливо Полтавщини, і зберігав свій традиційних характер до кінця 19 століття навіть на північно-східній, воронізькій, Слобожанщині.[21]

Жіночі

Жіночі сорочки-вишиванки Слобожанщини — переважно полтавського типу, носили їх носили до початку 20 ст. Наприкінці 19 ст. поширюються сорочки-вишиванки з високим стоячим вишитим коміром, накладною нашивкою на пазусі та вишитими манжетами. А на початку 20 ст. під впливом міської культури у побут входять сорочки на кокетці з великим викотом горловини та рукавами, пришитими до кокетки. Своєрідність вишивки слобожанських вишиваних сорочок полягає в багатоколірній візерунчастості, виконаній півхрестиком і дрібним хрестиком та півхрестиком, іноді грубою ниткою, що надаває їм рельєфності.

Характерним є шиття білими нитками, настилування (лиштва), вирізування. Переважають геометричні та рослинно-геометризовані взори.

Для закріплення краю тканини служили такі види швів, як: зубцювання і змережування. Поряд із набируванням і настилуванням, для яких характерна червона колористика вишивки, побутувало ажурне шиття.[22]

Чоловічі

Чоловічі сорочки (як тунікоподібного крою, так і з уставками) шиються з грубого лляного домотканого полотна. Сорочки переважно полтавського типу, а з кінця 19 століття зокрема і стрілкові вишиванки, від «стрілки» — плечової вставки у вигляді трикутного клина, розширеного до коміра. Форма стрілки могла бути й більш складної форми, коли трикутна стрілка доповнюється прямокутником, що створював ефект погона. Поверхня стрілки вишивається чи шиється з червоного кумачу, яким також обшивається комір та пазуха сорочки. Комір, манжети рукавів і поділ чоловічих сорочок вишивалися синіми і червоними нитками. Вплив міста простежувався у використанні білого ситцю для пошиття сорочок з манишками. До цих сорочок парубки носили на шиї кольорові хусточки, так звані шари.[22]

Старі вишиванки

Крій


Рекорди та цікаві факти

  • Першим українським телеведучим, який провів новини у вишиванці, став Андрій Шевченко: 21 листопада 2004 в ефірі «5 каналу» він відкрив телемарафон «Ніч виборів» у вишиванці з косівським орнаментом у жовтогарячих та салатових тонах.
  • 19 лютого 2013 р. народні депутати фракції «Батьківщина» прийшли на засідання Верховної Ради у вишиванках на знак протесту проти закликів[23] депутата Михайла Чечетова (Партія регіонів) заборонити одягати вишиванки у Парламенті.

Література

Посилання

Примітки

  1. http://moya-sorochka.com/?act=Lingerie&lang=ua
  2. http://lib.if.ua/franko/1312365495.html
  3. Єфремов С. Зі спогадів про І. Франка // Спогади про Івана Франка / Упоряд., вст. ст. і приміт. М. Гнатюка. — Львів: Каменяр. 1997. — С. 223–229.
  4. Олицкая Е. Л. Мои воспоминания : в 2 кн. / Обл. Н. И. Николенко. — Frankfurt/M : Посев, 1971., Кн. 1. — 318, II с.
  5. История советской моды. Часть вторая
  6. Модный приговор советской власти
  7. Мужская мода 1930-х гг.
  8. http://desnyanka.kiev.ua/history.htm
  9. СУМ — Чумачка
  10. Чоловічі вишиванки
  11. http://www.sovsekretno.ru/magazines/article/2886
  12. http://www.expres.ua/main/2011/12/01/55226
  13. http://www.telegraf.in.ua/kremenchug/5316-5316.html
  14. СУМ - Гуцулка
  15. http://www.day.kiev.ua/231752
  16. Вишиванка і політика
  17. http://molbuk.ua/vnomer/suspilstvo/21962-vishivanki-vdjagajut-i-na-robotu-i-na-vesillja.html
  18. http://vyshyvanka.net/v-lutsku-vidbulosya-vyshyvanka-pati/
  19. http://vk.com/event42081189
  20. http://e-donbas.org/node/1269
  21. Животко А. П. Українська Вороніжчина в культурному житті України — Подонь. Прага, 1943.
  22. а б Вишиванки та традиційне вбрання Слобожанщини
  23. http://www.ukrinform.ua/ukr/news/chechetov_hoche_zaboroniti_hoditi_do_parlamentu_u_vishivankah_1797826

Ресурси з мережі

Див. також

Галерея


Етнографія Це незавершена стаття з етнографії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.