Обговорення:Грузьке (Катеринівська сільська громада)

Ця стаття є частиною Проєкту:Населені пункти України (рівень: невідомий)
	Мета проєкту — покращувати усі статті, присвячені населеним пунктам та адміністративно-територіальним одиницям України. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
???	Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Населені пункти України.
	Чим допомогти: Допоможіть у доповненні даних про населення населених пунктів України Доповнюйте статті інформацією про пам'ятки Оновлюйте дані у статтях Долучайтеся до поточних обговорень

Господи Боже, автор того тексту, який написаний нижче - Ви хоча б уявляєте, що це енциклопедія (хоча і вільна)? історія базується на конкретних документах, а не на спогадах і легендах...Ви хоч знаєте як формувався Слобідський козацький полк?

невідформатований текст зі статті

6 січня 1752 року виходить новий указ цариці Єлизавети про створення поселень у верхів’ях р. Інгул, на його притоці р. Грузькій. А 11 січня дано розпорядження про заснування фортеці. В жалуваній грамоті Хорвартові від 11 січня 1752 року визначено необхідність «для захисту на всяк випадок від нападу ворожого зробити земляну фортецю, яку іменувати фортецею «Святої Єлизавети». Споруджувати фортецю почали між гирлами приток Інгулу, Грузької та Сугоклеї. Отже, 6 січня 1752 року є офіційно датою заснування Грузького.

    Навесні 1752 року почалось заснування Новослободського поселення  молдованами з Бессарабії і Прикарпаття; українців  з Черкащини, Полтавщини, Уманщини, росіян з Курщини.

У 1754 році село було сотенною слободою Новослободського козачого полку. На 1серпня 1754 року тут проживало 264 особи чоловічої статі. Декілька років по тому була побудована дерев’яна церква .

     У 1770 році село стало казенним.  В селі було  470 дворів і 937 душ чоловічої статі. Була  сільська управа   9 – ти  виборний староста (або голова), комендант, урядник, сотники і десяцькі,  перебувала на постої рота  Єлизаведградського пікінерського полку 

     В 1774 році  з нових поселенців  сформували  молдавський гусарський полк. Три ескадрони полку знаходились в Грузькому  в дерев’яних казармах. 

Перетворення Єлизаведграда на цивільне місто внесло зміни і у поселення. В Грузькому був виборний голова (староста) із заможних селян, писар, скарбник, податківець, два поліцейських чини, був шинок (корчма), постоялий двір. Церкву, яка була збудована раніше в 1799 році, відремонтували, поставили нову дзвіницю, розширили паперть, збудували сторожку, відкрили церковно приходську школу. В 1812 році в жовтні місяці через Грузьке, Виску, Архангельськ до Чернігова проходив Малоросійський Корсарський полк.

     В 1827 році через село проїздила валка чумаків з Черкащини, в якій було понад 40 паровиць (маж). На одній із маж погоничем був Григорій Шевченко, а поряд з ним його тринадцятирічний син Тарас, який пізніше стане великим українським поетом Тарасом Григоровичем Шевченком. Він описує цю подорож в повісті «Наймичка»: 

«Во времена самой нежной моей юности (мне было тогда 13 лет) я чумаковал тогда с покойным отцом. Выезжали мы с Гуляйполя. Я сидел на возе и смотрел не на Новгород, лежащий в долине над Тикичем, а на степь, лежащую за Тикичем. Смотрел и думал (а что я тогда думал, то разгадай только один Бог). Вот мы взяли соб, перешли вброд Тикич, поднялись на гору. Смотрю опять степь, степь широкая, беспредельная. Только чуть мрет влево что - то похожая на лесок. Я спрашиваю у отца, что это видно. - Девятая рота, - отвечает он мне. Но для меня это не довольно. Я думаю:

- Что это -9 рота?

Степь. И все степь. Наконец мы остановились ночевать в Дидовой балке. Но на другой день та же степь и те же детские думы.

- А вот и Елисавет! – сказал отец.
- Где? – спросил я.
- Вон на горе цыганские шатры белеют.

К половине дня мы приехали в Грузовку, а на другой день поутру уже в самый Елисавет».

     Після реформи 1861 року почалась капіталізація села. Особливо починає розвиватись ремісництво (1865 – 1870рр); було 5 кравців, 6 шевців, 9 ковалів, більше 20 столярів і теслів.
    У 1875 році на кошти земської управи  була побудована перша школа.

     1883 року за переписом в Грузькому проживало 3145 чоловік – 2560 молдован, 560 українців, 25 росіян та євреїв.
     В 1886 році зменшились селянські наділи до 1.7 десятин.
     В 1900 році відкрилась земська школа. Про революційні виступи на броненосці Потьомкін і про революційні виступи трудящих розповів  селянам  моряк Стерпул Сава Савович.
    В 1914 році розпочалась перша світова війна. Понад 200 чоловік було мобілізовано в армію.
     В 1916 році в селі з’явились військові полонені – німці та австрійці, які працювали на різних роботах.
     У липні 1917 року в село прибув Стерпул С.С. з армії. На мітингу він розповів, що солдати не хочуть воювати, що назріває революція і закликав не виконувати накази комісарів з тимчасового уряду.
     В січні 1918 року в селі встановлено радянську владу, обрано ревком ( Стерпул С.С. , Кожухар М.П., Волонець І.З.) 

Взимку 1929 року загальні збори незаможників і більшості середняків проголосували за створення колективного господарства – колгоспу. Першим головою колгоспу обрано 25 тисячника, шахтаря з Донбасу, комуніста Ричкова. Члени правління обрали секретарем партосередку – Базильського П.М., бухгалтером - Назаревського П.П.., рахівником - Карлюгіна М.П., членами правління – Димченко І.М. та Рангу П.М.

    Восени 1930 року активісти і молоді колгоспники першими в Україні виступили ініціаторами по створенню «буксирних бригад» для допомоги селянам Миколаївської та Одеської областей..
    З 1929 по 1937 роки 96 відсотків селянських господарств України були об’єднані у колгоспи. 

Великим лихом для селян став 1932 ( осінь) та 1933 ( зима і весна) почався голод, який забрав життя багатьох селян. В 2008 році в центрі села було відкрито пам'ятний знак жертвам Голодомору.

    Восени 1933 року було проведено реорганізацію колгоспу « Комінтерн» в шість колгоспів

1. « Серп і Молот» (голова Мамалига С.Я.) 2. « Парткомуна» (голова Вовкодав) 3. « ім.. Фрунзе» (голова Згривець В.М.) 4. « Комінтерн» (голова Дяденко С.І.) 5. «Червона Зірка» (голова Зима О.О.) 6. «Червоний Жовтень» (голова Онуфрієв).

    1934 рік позначився дальшим зміцненням економіки колгоспів та поліпшенням добробуту людей. В цей період звернули більше уваги  на освіту, медицину, культуру. Сільбуди створили в кожному колгоспі. Була відкрита  амбулаторія, якою завідувала лікар Рафалович. Були відкриті три школи – українська і дві молдавські. В молдавських школах предмети викладались молдавською мовою. Майбутні вчителі вчились у м. Балті (педтехнікум) і у Тирасполі (педінститут).
В 1934 році було закрито церкву .
   В 1935 році в колгоспах створили 9 молочно – товарних ферм (від 100 до 200 голів), кожний колгосп мав  по 20 -30 пар волів, по 30 пар коней. В двох колгоспах були свиноферми (по150 голів), в інших - вівцеферми (250 голів), пташники ( понад 500 голів) 

Важкими випробуваннями для сельчан стала Велика Вітчизняна війна. На її фронтах воювали більше 300 Грузьківців. 187 з них нагороджено орденами та медалями, 167 повернулися до рідних осель. Свій вічний спокій знайшли наші односельці під Ленінградом, під Москвою, в Карпатах, на білоруських полях, в Східній і Західній Європі. Уродженцями села Грузького є кавалер трьох орденів Слави М.І. Жосан, генерал – лейтенант А.С. Стерпул. Не повернулись до своїх домівок в різних куточках нашої країни і багато воїнів, які в 1944 році воювали за визволення нашого села. Навіки залишились в Грузьківській землі 462 воїна – це рядові бійці та офіцери, представники різних національностей. В братській могилі лежить прах 188 росіян з далекого Сибіру і Зауралля, зі Смоленщини і Поволжя, а поряд з ними – сини України з Полтавщини і Харківщини, з північних і східних районів Кіровоградщини (210 чоловік). В цій же могилі знайшли спочинок 64 воїни інших національностей: татари, башкири, казахи, білоруси, євреї, грузини. В 1952році пройшла реорганізація колгоспів, з шести колгоспів створили два: колгосп ім. «Чапаєва» - голова Домаскін та імені «Котовського» – голова Вовкодав. Почалось будівництво авто гаражів, польових ферм, вівчарень, зернотоків на степах. Почалось будівництво лікарні на 25 ліжок, яка відкрилася в 1958 році. Її головним лікарем стає Дуднік Віра Миколаївна. В 1959 році пройшло об’єднання колгоспів в один ім.. «Чапаєва». Головою правління обрано Бринзу Д.І. В цьому ж році збудовано приміщення нової контори (в одну із кімнат переведено бібліотеку). За час роботи головою колгоспу Бринзи господарство стає мільйонером, прокладено кам’яну дорогу від траси через село до села Овсяниківка, збудовано гараж, кузню і столярну майстерню, відкрито дві нові ферми, збудовано продмаг та сільмаг.

   	Восени 1959року з ініціативи директора школи Грабенко Я.П. в колгоспі імені «Чапаєва» створено перший в області університет культури. В цьому ж році при допомозі колгоспу побудовано новий корпус середньої школи та  розпочато будівництво восьмирічної школи. 
   В 1971 році село відвідали відомі кіноактори студії імені Довженка: А.Лефтій, І. иколайчук, Б.Брондуков.
   В 1972 році головою правління обрано Леонтьєва Якова Сергійовича  За 10 років колгосп досяг великих успіхів: побудовано двоповерховий  Будинок культури, новий гараж, млин, майстерню, нові корпуси птахофабрики, побудовано нову двоповерхову школу на 350 місць  із спортзалом та майстернею., колгоспну їдальню. Населення села налічувало 2183 чол. Землі було 6429 га .( орної 5640 га )

В 1974 році пройшло об’єднання колгоспу ім.. Чапаєва з колгоспом ім.. Урицького (село Овсяниківка та село Івано – Благодатне). Поліпшилося соціально – культурне становище села і обслуговування жителів. В центрі села були магазини – сільмаг, продмаг, господарський, взуттєвий, книжковий та кафе.

 	  З 1982 року головою колгоспу стає Лях Леонід Якович, а у 1984 році пройшло роз’єднання колгоспу ім..  Чапаєва. Села Овсяниківка та Івано – Благодатне стають самостійним колгоспом ім.. Урицького
  	 З 1985 року в селі почалось будівництво 20 типових будинків для колгоспників, вчителів, лікарів,  збудовано двоповерхове приміщення контори, сільської ради та відділення зв’язку, змонтована АТС на 100 номерів. 
 	 В 1985 році реставровано братську могилу та встановлено пам’ятник загиблим односельцям. В сільській лікарні встановлена різна діагностична апаратура. 

В кінці 90 – х років поліпшилась матеріально – технічна база колгоспу. Збудовано критий тік, хімічний склад, побудовано молоко пункт, заасфальтовано понад 7 кілометрів доріг, побудовано на току сучасне зерносховище, збільшився машинно – тракторний парк. Великий прибуток давала птахофабрика на 140 тисяч курей несучок.

   	В 1991 році колгоспна земля була розпайована на кожного члена колгоспу.  Земельні акти  роздали колгоспникам, а землі запасу були передані в сільську раду.

Освіта В 1946 році почали працювати неповна середня і семирічна школи.

   	В 1955 р. перший випуск десятикласників. 
   	З 1961р. поліпшується матеріальна і навчальна база шкіл, збільшується кількість учнів (в середній - 290, у восьмирічній - 218 учнів).

В середній школі з 1965 р. навчалось 370 учнів, школа мала автомобіль, трактор, реманент.

 	В 1967-1969 р. учні в шкільних їдальнях харчувались безкоштовно (за рахунок колгоспу Чапаєва -  голова Карлюгін І.І). При середній школі влітку працював міжколгоспний піонерський табір «Орлятко» 
   1965-1968рр.за сезон відпочивало300 школярів.
  В 1974 р. за рахунок колгоспу Чапаєва (голова Леонтьев Я.С.) було збудовано двоповерхову школу на 350 місць, із спортзалом, майстернею, харчоблоком.. Директором школи став Власюк П.Д. В школі навчалося понад 380 учнів.

З 1980 р. було збудовано тир, відкрито кімнату бойової слави. В 1975 році на місці восьмирічної школи було відкрито дитячий садочок. Медицина у селі Першим лікарняним закладом в селі став фельдшерський пункт при гусарських ескадронах 1770р. Сільський лікарняний пункт відкрили в 1795р.

    	 З 1807р. щоквартально в село приїздили лікарі з Єлисаветграда. 
	Після 1920р. в селі відкрито лікарняну амбулаторію, аптеку, та приймальний покій.
	В 1930р. головним лікарем працював Стерпул С.С.

В 1934 році була відкрита амбулаторія, якою завідувала лікар Рафалович.

    	 З 1956р. розпочалось будівництво нової лікарні, яка відкрилася в 1958 році на 25 ліжок.  

В 1985 році в лікарні встановлена різна діагностична апаратура. Культура В 1946 році побудували сільський клуб, першим завідуючим був Лавроненко Ю.А., кіномеханіком стає Ушаков. В 1970 році був побудований новий Будинок Культури, і завідуючим стає Бібік Володимир Миколайович. Перший концерт провели під час відкриття СБК 6 листопада. При Будинку культури діяли такі гуртки: танцювальний, хоровий, хор комсомольської пісні, агітбригада , драматичний та духовий. В 1994 році хор Будинку культури ( керівник Стратічук А.І. та директор Єпур Р.І ) отримав звання «Народний хор» . Керівництво колгоспу придбало для Будинку культури 2 концертні баяни, контрабас, ударну установку, підсилювальну апаратуру, акордеон, 3 електро гітари. Були куплені українські костюми для хорових колективів, оркестрантів, а також українські та молдавські костюми для танцювальних колективів.

    При Будинку культури була відкрита сільська бібліотека. Фонд бібліотеки становить11600 примірників. З 2002 року сільську бібліотеку переведено в приміщення сільської ради.

В сільській бібліотеці за допомогою Голови ради ветеранів Єпур Юрія Семеновича відкрито історичний музей села. Місцеве самоврядування До складу сільської ради входить 1 населений пункт: с. Грузьке. Територія сільської ради займає площу 6690,60 га, в тому числі ріллі – 4465,71 га. Чисельність населення станом на 1 січня 2009 року складає 1137 чоловік. Починаючи з травня 1999 року, становище села ставало критичним. Колгосп розпався, його ліквідували (як і по всій Україні). Розібрали гордість колгоспу птахофабрику, зникли ферми. 80 одноосібників забрали свої земельні частки (паї) та почали обробляти землю самостійно

Не тільки Грузьке, а навіть район та область, можуть по праву пишатися створеним в 1999 році в процесі реформування АПК товариства з обмеженою відповідальністю «Саторі – С», », яке очолює Андрій Віталійович Семенов. Господарство активно впроваджує нові технології в аграрному секторі, зокрема технологію обробітку ґрунту – Nо-ТіІІ. Більше 700 паїв здали в оренду ТОВ «Саторі –С» селяни і мають гарантовану плату .

З вересня 1996 року на території села працює  фермерське господарство «Золота бджола – Кіровоград» Керівник Кошлатий Ярослав Анатолійович. Господарство займається бджільництвом . Постійно представляє свою продукцію на різних виставках та конкурсах. У 2007 році брало участь у виставці сільськогосподарської продукції та сільськогосподарської техніки «Агро - 2007» у м. Київ, у травні 2007 року – переможець конкурсу «Кращі товари Кіровоградщини» у номінації продовольчі товари. 

   На території сільської ради знаходиться урочище  Джерельце ( загальна площа 5,0 га). Це заболочена заплава р. Грузька, що являє собою біоценоз, який виконує важливі екологічні функції,  позитивно впливаючи  на рослинний , тваринний світ та гідрологічний режим прилеглих територій. Назва урочища походить від невеликого джерела високоякісної питної води, яка користується у місцевого населення попитом і доброю славою. Більша частина урочища вкрита густою рослинністю Тут зростають : очерет звичайний, рогіз вузьколистий, осокові угрупування, частуха подорожникові, вахта трьохлиста, стрілолист звичайний, сусак зонтичний, білокрильник болотний, ряска, елодея канадська, водопериця кільчаста, кушир занурений, вод окрас звичайний, сосонка водяна, та інші. Фауну хребетних та земноводних представляють: тритон звичайний , тритон гребінчастий, жаба озерна, жаба ставкова, ропухи звичайні, часничниці, та інші. Плазуни: черепаха болотяна. Птахи: шугайчик, бугай, руда чапля, очеретянка дроздовидна, водяна курочка, пастушок, бекас, травник, та денні і нічні види прибережно водних екологічних комплексів. Ссавці: полівка водяна, ондатра звичайна, тхір темний. Видра річкова та горностай занесені до Червоної книги.