Обговорення:Ерделі Адальберт Михайлович

АДАЛЬБЕРТ ЕРДЕЛІ

Ерделі Адальберт Михайлович народився 25 травня 1891р. у с. Загаття, тепер Закарпатська область. Український живописець, один з основоположників закарпатської школи образотворчого мистецтва. Ерделі Працював переважно в жанрах портрета, пейзажу, натюрморту. Навчався 1911-1915 рр. у будапештській академії мистецтв. З 1916р. жив у Мукачеві. 1922-1926 рр. в Мюнхені, з 1926 в Ужгороді. У 1927 р. заснував разом із Й. Бокшаєм Ужгородську художню школу, 1931 р. - Товариство діячів образотворчих мистецтв у Підкарпатській Русі. 1929-1931 жив і працював у Парижі, де і познайомився з імпресіонізмом і фовізмом. Викладав малювання у мукачівській гімназії, учительській семінарії в Ужгороді, 1945-1955 рр. в Ужгородському училищі прикладного мистецтва.

Ерделі живописець, якому були відкриті найкращі мистецькі кола Європи . Він міг би жити і легко досягти всесвітньої слави за кордоном . Його творчий шлях перетинався зі шляхами відомих європейських художників XX століття. Натомість, незважаючи на всю привабливість мистецького життя західного світу , Ерделі віддав перевагу Закарпаттю , щоб своїм мистецтвом прославити "землю без імені ";

Ерделі ОДИН ІЗ ФУНДАТОРІВ Закарпатської школи живопису, перший директор Ужгородського училища прикладного мистецтва, один із організаторів і перший голова Закарпатської обласної організації Національної спілки художників України у 1946 році ;

Ерделі КОЛОРИСТ, майстер пейзажного та портретного живопису, натюрморту, який завдяки сміливості, динаміці та незвичності колірних композицій створив неповторні твори, більшість із яких зайняли почесне місце в експозиціях музеїв України та зарубіжжя ;

Ерделі ПЕДАГОГ , який виховав плеяду відомих закарпатських художників - Андрія Коцку, Адальберта Борецького, Ернеста Контратовича, Василя Габду, Єлизавету Кремницьку, Ференца Семана, Павла Баллу, Володимира Микиту та багатьох інших.

Що ми знаємо про життя чудового закарпатського художника Адальберта Ерделі? Так суща дрібниця. Убогі відомості про його творчість кочували з однієї худосочної брошури в іншу, роботи лише згадувалися в каталогах. І от, нарешті, цей пробіл заповнений. Шикарний альбом-монографія про Ерделі побачив світло у львівському видавництві «Ме». Вражають солідний формат, розкішна поліграфія з 56 кольоровими репродукціями картин художника, 73 унікальними фотографіями й 203 сторінками тексту. Автор монографії, відомий мистецтвознавець кандидат наук Іван Небесник, зібрав найрідші матеріали, книга написана невимушеною мовою, читається легко й захоплююче.

Майбутній художник з'явився миру в сім'ї українця Михайла Грыца й німкені Ілони Цайской, що жили на Іршавщині. Коли Адальберту було десять років, батько поміняв прізвище на Ерделі (у перекладі з угорського — «лісовий»). Тоді в Закарпаття це було звичною справою, для твердження в житті люди міняли прізвища на угорські, край-те входив до складу Австро-Угорщині. Згодом, при радянських влада, батьківську «похибку» ставили художникові в докір: мол, відмовився від свого українського походження.

За свої 64 роки життя Ерделі застав чотири державних лади: Австро-Угорську імперію, буржуазно-демократичну Чехословаччину, хортисткую Угорщину й радянський тоталітарний режим. З усіма владами він якось уживался й затворів, тільки при останньому почував себе незатишно й навіть обиженно. Знав німецьку, французьку, угорську, словацький і чеську мови. На німецькому написав автобіографічний роман «Імен», щоденники ж вів на угорському. В 1933 році художник познайомився в Ужгороді з танцівницею Магдалиною Зливом, що була на 25 років молодше його. Адальберт і Магдалина прожили в цивільному шлюбі багато років. Тільки перед кончиною, будучи вже важко хворим, художник з'єднався із дружиною узами Гименея.

До середини 30-х років Ерделі був автором уже більше тисячі картин. Він відрізнявся високою працездатністю, писав легко й увлеченно, викладав живопис в ужгородській учительській семінарії, де, до речі, директорував Августин Волошин. У живописі Ерделі схилявся перед творчістю Сезанна й уважав себе його послідовником, сповідаючи тезу: «Мистецтво й любов».

Ці «буржуазні» погляди й смаки гукнулися Ерделі при радянському тоталітарному режимі. Художник продовжував творити в улюблених жанрах портрета, пейзажу й натюрморту, але ніколи не сповідав далекий йому соцреализм і не оспівував «романтикові» тоталітаризму. Природно, майстри обвинуватили у формалізмі, буржуазній естетиці й т.д., намагалися загнати в кут. Але відкинутий владою художник продовжує працювати. В 1951 році з-під кисті Ерделі народжується барвистий портрет «Юна танцівниця Клара Балог», що змінила долю художника. У московському Великому театрі проходив концерт учасників Декади українського мистецтва, на якому Клара Балог танцювала закарпатський танець, що сподобався Сталіну.Дівчину-Підлітка запросили в ложу диктатора. В Ужгороді партійні дядьки відразу ж згадали про опального художника й перемінили гнів на милість. В 1954 році Ерделі нарешті дозволили організувати персональну виставку в Ужгороді. Через рік художника не стало.

52 року відокремлюють нас від кончини Адальберта Ерделі. Його творча спадщина величезна, розкидано по багатьом країнам, містам і приватним зборам. Картини високо котируються й оцінюються в десятки тисяч доларів. За творами мистецтва завжди полює кримінальний мир.

Трагедія трапилася у вересні 2004 року. Уночі в будинок художника, де жила його вдова Магдалина Ерделі, увірвалися бандити, зв'язали її електричним проведенням, і після серцевого приступу 88-літня жінка померла на місці. Бандити винесли 48 картин, попередньо вийнявши їх з рам. Злочин не розкритий і донині...

Список використаної літератури:

Небесник І. Адальберт Ерделі (1891-1955) Уривок з книги життю і творчості митця І. Небесник І.// Образотворче мистецтво. - 2006. - N3. - С. 108-111 : цв.ил